Розділ 5. Проблеми і перспективи розвитку напряму

Могутнім і невичерпним джерелом духовності, моральності і культури сучасної людини є її любов до рідного краю, його безцінних багатств, глибока шана до віковічних традицій свого народу.

На сучасному етапі національне краєзнавство переживає епоху ренесансу. Краєзнавчий рух в Україні багатий на цікаві традиції, плідні пошуки і відкриття. Але мало любити свій край — його ще треба добре знати. Знання рідного краю не просто збагачує і звеличує людину, воно служить своєрідним містком, що єднає покоління минулі з поколіннями прийдешніми. Пошана до традицій давньої культури та славного минулого творить основи теперішності, є запорукою майбутнього.

Утвердження суверенності України викликало спалах неабиякого інтересу до проблем вітчизняної історії, витоків національної культури, непересічних досягнень минулого. Знання історичних і культурних надбань потрібне не тільки для відродження державності та піднесення національної гідності, а й для використання найкращих традицій минулого в практиці сьогодення.

Акт про державний суверенітет України, проголошений Верховною Радою 24.08.1991 р., активізував духовне відродження українського народу, загострив проблеми збереження культури. У цій справі важливе місце належить національному краєзнавству. Про зростання ролі науково-громадського руху в розбудові незалежної України красномовно свідчить факт відродження в березні 1990 р. Всеукраїнської спілки краєзнавців [3].

За останні десять років прийнято чимало нормативно-правових актів, які регламентують та сприяють розвитку дитячих туризму і краєзнавства: Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.), Закони України «Про освіту», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про туризм» та «Про позашкільну освіту». Закон України «Про туризм» визначив загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму. Держава проголошує туризм одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності, запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів і малозабезпечених верств населення [4].

Для забезпечення історико-краєзнавчої роботи у Міністерстві освіти і науки була створена Всеукраїнська координаційно-методична рада з питань розвитку дитячо-юнацького туризму, краєзнавства й екскурсій головними завданнями якої є реалізація державної політики в галузі освіти засобами туризму, краєзнавства й екскурсій, організації науково-методичного, програмного та інформаційного забезпечення навчальних закладів з туристично-краєзнавчого напряму позашкільної освіти. Під керівництвом цієї ради розроблені програма і методичні рекомендації проведення факультативних занять з краєзнавства у школах, що включають в себе різноманітні форми і методи навчання. Серед них визначальними є:

• методичні схеми і рекомендації вивчення краєзнавчих об`єктів

• екскурсії до краєзнавчого музею, практикуми в місцевому архіві

• тематичні походи та експедиції, конференції з історії краю

• організація книжкових тематичних виставок і занять з бібліографії краю та ін.

В процесі виконання цієї роботи з учнями проводяться факультативні заняття на тему: «Історія села (міста) — історія нашої Батьківщини», «Роль і місце вивчення історії села(міста) в нашому житті», «Історія села (міста) в народних піснях, переказах, легендах, віршах, оповіданнях». Факультативні краєзнавчі заняття проводяться не у всіх школах, оскільки не існує відповідного наказу міністерства про закріплення його як основного курсу середньої школи.

Значну кількість заходів історико-краєзнавчого спрямування проводить Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України. За сприяння даного Центру був створений Рух за збереження і примноження звичаїв, традицій і обрядів українського народу «Моя земля — земля моїх батьків», Всеукраїнська туристсько-краєзнавча експедиція «Краса і біль України». 104 центри туризму і краєзнавства учнівської молоді України залучають дітей та юнацтво до вивчення історичної, культурної та природної спадщини в регіонах.

Крім того Міністерством освіти і науки проводиться значна робота з ознайомлення учнів та студентів з визначними історичними місцями України, що сприяє формування історичної пам'яті молоді. Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України № 286 від 06.04.2007 р Про поліпшення туристично-краєзнавчої роботи у навчальних закладах, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України. була розроблена програма проведення комплексних навчально-тематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю «Моя країна — Україна» (з відвідуванням визначних краєзнавчих та історичних об'єктів). Зокрема відповідно до програми проводяться такі екскурсії: «Шляхами козацької звитяги» (Луцьк — Берестечко — Пляшева), «Шляхами козацької слави», (Регіонально-ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя»), Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви», Острів Хортиця — Національний заповідник України та інші [4].

Взаємопов'язаний і комплексний розвиток краєзнавства й туризму визначає суть та зміст туристськокраєзнавчої діяльності. Вона полягає у тому, що освітньо-виховний комплекс знань об'єднує поняття "краєзнавство" і "туризм" як засіб, який допомагає реалізувати краєзнавчо-оздоровчий напрям і активно впливає на формування здорового способу життя і високих моральних якостей людини. Крім того, у краєзнавчій освіті туризм відіграє важливу роль, тому що основною його перевагою є масовість. Саме це сприяє комунікації людини з людиною, переданню історичних і культурних цінностей.

Шкільна туристсько-краєзнавча діяльність є формою раціональної системи зв'язків із навчанням і вихованням. Адже через неї учитель творить особистість учня, впливаючи на нього засобами емоційно забарвленого міжособистісного спілкування, причому робить це ґрунтовно, створюючи умови для пізнання учнем себе як особистості і світу. Успішна реалізація цих можливостей залежить від підготовленості самого учителя як керівника краєзнавчо-туристської роботи [4].

На думку українських вчених-краєзнавців Миколи Костриці й Василя Обозного, "учителі застосовують різноманітні форми краєзнавчо-туристської роботи з учнями, пам'ятаючи, що краєзнавство не існує без туризму, а туризм - без краєзнавства. Адже тільки туризм надає шкільному краєзнавству дійового творчого, суспільного характеру". Щодо шкільної краєзнавчо-туристської діяльності Олександр Остапець (1929-2002) зауважував, що вона залучає підростаючі покоління до соціального середовища (макросередо-вища), ознайомлюючи з ним, що прискорює процес виховання.

Туристсько-краєзнавчу роботу розглядали як засіб гармонійного розвитку підлітків і юнацтва, характерними структурними компонентами якого є похід, подорож, екскурсія. У сучасних дослідженнях її вважають інтегративною формою навчально-виховного процесу, що сприяє вибору оптимального комплексу психолого-педагогічних умов і засобів усебічного впливу на особистість.

Краєзнавчий матеріал є органічною частиною багатьох навчальних предметів. Нині більшість педагогічних інститутів та університетів України готує спеціалістів із туристської і краєзнавчої роботи. В Україні є федерація спортивного туризму, найбільші осередки якої розташовані у Харкові, Одесі, Львові, Херсоні, Києві, Запоріжжі, Дніпропетровську, Івано-Франківську та Автономній Республіці Крим. Створено навчально-методичні лабораторії з краезнавчо-туристської роботи в університетах Києва, Херсона, Запоріжжя, Львова. Зокрема, лабораторія Переяслав-Хмельницького ДТУ (Київська обл.) співпрацює з Науково-дослідним інститутом фізичної культури і спорту Республіки Білорусь та Московською міжнародною академією дитячо-юнацького туризму і краєзнавства. Протягом останніх років у цьому університеті проводять міжнародні конференції "Проблеми розвитку спортивно-оздоровчого туризму і краєзнавства в закладах освіти".

Значна роль у вивченні, відновленні та поширенні історичних культурних традицій наших предків відведена туризму та краєзнавству, особливо учнівським. Індивідуально-особистісні запити учнів у поєднанні з вимогами сучасного розвитку суспільства диктують нагальну необхідність оновлення змісту, форм і методів навчально-виховної роботи.

Одним із основних напрямів позашкільної освіти є туристсько-краєзнавчий, який «спрямовується на залучення вихованців, учнів і слухачів до активної діяльності з вивчення історії рідного краю та довкілля, світової цивілізації, географічних, етнографічних, історичних об’єктів і явищ соціального життя, оволодіння практичними уміннями та навичками з туризму і краєзнавства».

Активізації туристсько-краєзнавчої роботи значно сприяє прийняття Закону України «Про позашкільну освіту», яка визнана складовою системи безперервної освіти і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні [3].

Туристсько-краєзнавчу роботу з першопочатків її становлення розглядали як важливий чинник пізнання сучасного і минулого народу. Водночас вона виступає ефективним засобом формування почуттів патріотизму, національної гідності й самоповаги, загальнолюдських ідеалів, бажання бути корисним для суспільства, виховання бережливого ставлення до природи, любові до рідної мови й історії тощо. На цій основі туристично-краєзнавчу діяльність можна розглядати як об’єктивну потребу суспільства, пов’язану з актуальними проблемами соціально-економічного будівництва, культурно­духовного відродження українського народу, навчально-виховним процесом, підготовкою підростаючого покоління до суспільно корисної та трудової діяльності. Упродовж десятиліть еволюції туристично-краєзнавчої роботи та теоретичного обґрунтування її суті в науковій літературі сформувалось неоднозначне трактування понять «туризм» і «краєзнавство».

Нині існує близько 100 визначень туризму. При цьому незмінним залишається його первісне значення: подорожі, прогулянки у вільний час, пов’язані з виїздом за межі постійного проживання. Разом із тим законодавчі й нормативні акти з проблем туризму в Україні, довідково-інформаційні джерела, наукові дослідження розкривають не тільки «відпочинково-оздоровчий», але й пізнавальний та виховний аспекти. Так, Закон України «Про туризм» трактує туризм як «тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без заняття оплачуваною діяльністю», а в «Енциклопедії українознавства» воно віддзеркалює діяльнісний характер: «...туристика - вид активного відпочинку у формі вимаршів (мандрівництво) або виїзд поза місце постійного перебування, поєднаних з розвагами, пізнанням природного оточення рідного краю чи інших країн, їхніх архітектурних і мистецьких пам’яток, участю в різних улаштуваннях релігійного, культурного, спортивного чи іншого характеру...».

У системі навчально-виховної роботи зі школярами туризм - це вид пізнавально-культурної діяльності, який здійснюється з метою вивчення рідного краю, формування любові до його природи, довкілля. Отже, вже у самому означенні закладені його зміст і важлива роль у формуванні особистості.

Серед традиційних форм є походи: групові піші переходи або пересування за допомогою транспортних засобів у поєднанні з маршрутами, педагогічна цінність в процесі їхнього проведення - ознайомлення учні з багатогранним життям, історією та культурою рідного краю. Водночас якнайкраще розкриваються всі грані характеру учнів, їхні інтереси, ставлення до праці та ін. Це дає змогу вносити корективи в процес формування національної самосвідомості кожного учня і колективу загалом.

Вища форма краєзнавчої діяльності - експедиція, під час якої переважає дослідницька робота, здійснювана за допомогою спеціальних методів: інформаційного, пошукового, дослідницького, проблемного, взаємного збагачення, суспільно корисного (перетворювально-комунікативного). На думку І.Пруса, інформаційний метод полягає в спеціально організованій учителем передачі вихованцям краєзнавчої інформації. На уроках його реалізують через використання певної суми знань про свій край під час викладу навчальної теми. У позакласній роботі широко застосовують діяльність краєзнавчих лекторіїв: зустрічі з видатними земляками, бесіди біля мапи України, ефективність яких залежить від уміння педагога здійснювати емоційний вплив на учнів, аргументувати ідеї, думки, образність його мови, логічності викладу.

За даними державної статистики в 2008 році організовано:  

масових заходів- 8, у них учнів -1512;походів - 699, учасників - 12035; гуртків - 314, у них учнів -7174; пошукових загонів - 5832, учасників - 57948; здоровлено на турбазах – 4632 [3].

Головною формою навчально-виховної діяльності в позашкільній установі є гурткова робота. У 2009/2010 н.р. під егідою центру в усіх містах і районах області працює 128 гуртків. Майже 2,7 тис. учнів розширюють свої знання з історичного, географічного, літературного краєзнавства, фольклору, етнографії, різних видів туризму. Для програмно-методичного забезпечення навчальної роботи використовуються посібники, рекомендовані Міністерством освіти і науки України, у поєднанні з авторськими програмами працівників, де враховано різнорівневу підготовку учнів. Розроблено й рекомендовано для всіх установ освіти області «Орієнтовну тематику діяльності краєзнавчо-мандрівничого напряму для учнівських молодіжних організацій, об’єднань, товариств». Таким чином, вибудована схема навчальної підготовки, поглиблення знань дітей у гуртках і об’єднаннях центру, отримання учнями додаткової освіти від початкового до випускного класів.

Краєзнавство знайомить дітей із минулими та сучасними історичними подіями, які відбувалися в їхньому селі чи місті, власним родоводом, історією назв вулиць, гаїв, річок тощо, певними етнографічними предметами, атрибутами, історією їх призначення та способами застосування у побуті. Все це спонукає до пошукової діяльності, сприяє бережливому ставленню до історичних пам’яток матеріальної культури, природи, становить фундамент для формування патріотичних почуттів.

Тільки за останні 5 років представники області були переможцями змагань зі спортивного орієнтування серед команд позашкільних закладів, призерами першості України з техніки лижного туризму та Всеукраїнського зльоту юних туристів-краєзнавців. Зокрема, роботу пошукових загонів гуртка «Юний геолог» (м.Калуш), гуртківців центру з Косівської школи №1, Галицької №1, Джурівської

Майбутнє кожної держави - це її підростаюче покоління. Діти й підлітки становлять 21,5%, від загальної кількості населення України. Виходячи з цього, постає потреба вироблення системного підходу до проведення молодіжної політики, сприяння духовному й фізичному розвиткові підростаючого покоління, виховання у нього почуття громадянської свідомості та патріотизму [5].

Практика свідчить, що наше суспільство і школа ще не зуміли повною мірою скористатися всіма можливостями позашкільних закладів освіти. Звідси випливають і спільні біди: залишковий принцип матеріально-фінансового забезпечення, зменшення кількості дітей-вихованців, низький рівень заробітної плати. Матеріальну базу, що перебуває під юрисдикцією різних міністерств і відомств, не використовують у повному обсязі, а цільові кошти зі спеціалізованих джерел фінансування, які виділяються з державного бюджету для відпочинку та оздоровлення дітей і молоді, не завжди використовують за призначенням. Ринкові відносини витіснили екскурсійні програми для школярів та студентів.

Таким чином, форми учнівської туристсько-краєзнавчої роботи сприяють активізації мислення, творчого пошуку рішень нестандартних ситуацій, розвивають творчі здібності, виховують любов до рідного краю, природи, історико-культурної спадщини, дають можливість всебічно розвивати особистості підлітка, виховувати свідомого громадянина.

На жаль краєзнавчі проблеми недостатньо висвітлюються в загальноукраїнських ЗМІ, тільки поодинокі газети (зокрема «День», «Дзеркало тижня», «Слово Просвіти» «Культура і життя», «Літературна Україна», та ін.) на постійній основі друкують краєзнавчі матеріали. Слід відзначити спеціалізований радіожурнал «Рідний край», який розповідає про історію та традиції різних областей країни.

Незначна кількість матеріалів з історії різних регіонів транслюється на всеукраїнських каналах телебачення (зокрема на каналі УТ-1 час від часу створюються передачі краєзнавчого спрямування). Завдання створення суспільного телебачення, де можна було б створити цикл історико-краєзнавчих передач, досі не вирішено [5].