1. Планування макроструктури уроку:

1. Визначення теми уроку (здійснюється через ознайомлення з навчальною програмою і календарно-тематичним планом вивчення навчального предмета у відповідному класі. Визначається місце виучуваної теми уроку у структурі змісту навчальної програми. Ця інформація потрібна для формулювання мети уроку і, відповідно до неї, забезпечення зв’язку між попереднім і наступним змістом знань чи уявлень учнів при вивченні нової теми).

1. Формулювання загальної мети уроку, вибір його типу, створення плану його макроструктури.

2. Визначення ланок засвоєння знань (етапів уроку), для наступного наповнення навчальними мінімодулями з їх цільовими завданнями, змістом засвоєння, методами і формами організації мікродіяльності, проміжними результатами.

3. З'ясування рівнів навчальних можливостей учнів класу для здійснення індивідуального та диференційованого підходів до учнів та змісту їх навчальної діяльності.

4. Розподіл часу за етапами уроку.

5. Прогнозування кінцевого результату уроку у вигляді знань, умінь, навичок, досвіду пошукової діяльності.

2. Конструювання мікродіяльностей вчителя і учнів (навчальних мінімодулів) на уроці:

1. Визначення обсягу та структури змістових мінімодулів (компонентний склад).

2. Постановка цільових завдань навчальних мінімодулів.

3. Конструювання навчальних мінімодулів з урахуванням їх змісту та навченості учнів:

   0. Вибір методу навчання (за зовнішньою формою прояву (за джерелом засвоєння інформації) та внутрішньою сутністю (за рівнем пізнавальної самостійності учнів та логікою її розгортання).

   1. Збагачення загальних методів навчання методичними прийомами, діями, операціями, специфічними для виучуваного навчального предмета.

   2. Підбір відповідних засобів навчання (наочність, дидактичні матеріали, ТЗН, тощо) та вибір технології їх використання.

4. Визначення форм організації навчальної діяльності учнів у їх поєднанні.

5. Розробка змісту мікродіяльності вчителя і учнів, різних варіантів диференційованих навчальних завдань для учнів усіх рівнів навчальних можливостей.

6. Вибір оптимального способу контролю і корекції знань, умінь, навичок учнів.

7. Прогнозування проміжних результатів, виходячи із цільових завдань.

3. Моделювання цілісного проекту уроку:

1.Оформлення розгорнутого плану-конспекту уроку у формі матриці.

2.Аналіз створеного проекту уроку.

1. Внесення корекції (при необхідності).

Знання-правила успішного проектування уроку

При проектуванні цільового компонента уроку доцільно використовувати такі знання-правила:

Правило 1: Мета – це прогнозування (передбачення) кінцевого результату діяльності.

Правило 2: Загальна мета уроку підлягає декомпозиції, тобто структуруванню на часткові цілі (цільові завдання) кожної навчальної ситуації (дидактичної клітинки) уроку.

Правило 3: Мета повинна бути конкретною, прогностично реальною, доступною, дієвою і результативною.

Правило 4: Мета уроку та цільові завдання мають таку структуру:

М = П + Р + З, де М – мета уроку; П – процесуальний елемент мети (сформувати..., узагальнити..., застосувати... і т.д.); Р – результативний елемент мети (уявлення, поняття, знання, уміння, навички); З – змістовий елемент мети (змістова одиниця певного навчального предмета).

Правило 5: Окремі Ц.З. утворюють певну таксономію (ієрархічність, порядок) реалізації загальної мети уроку, за якою вона досягається завдяки послідовному досягненню конкретних Ц.З.: спершу потрібно домогтися Ц.З.1, далі – Ц.З.2, потім – Ц.З.3 і т.д., що є складовими загальної (комплексної) мета уроку.

Правило 6: У разі недосягнення окремими учнями певного Ц.З., необхідно внести корекцію в їх навчальну діяльність, адаптуючи методи і форми організації навчальної діяльності до їх навчальних можливостей.

Правило 7: Мета та цільові завдання повинні формулюватись з урахуванням діяльності учнів та реалізації ланок засвоєння знань учнями (сприйняття і усвідомлення, осмислення і розуміння, запам’ятовування, узагальнення і систематизація, застосування):

• “знання”: сприйняти і усвідомити, осмислити, ознайомитись, вивчити, пригадати, сформувати (терміни, поняття, факти, правила, знання і т.д.)

• “розуміння”: пояснити (принципи, правила, закономірності і т.д.), актуалізувати, обґрунтувати (знання, уявлення), передбачити (події, наслідки), розкрити (основні властивості, ознаки) і т.д.;

• “застосування”: використати, застосувати (поняття, знання, закони, теорії і т.д.) на практиці (у новій ситуації), навчитись використовувати, застосовувати, оволодіти умінням і т.д.;

• “аналіз”: проаналізувати, розрізнити, порівняти, охарактеризувати, класифікувати (явища, факти, об’єкти і т.д.), виявити закономірність, причину, наслідки, зв’язки і т.д.;

• “синтез”: узагальнити, скомбінувати, систематизувати, привести у систему, зробити висновки, утворити, простежити (розкрити) зв’язки і залежності, змоделювати, модифікувати, переструктурувати і т.д.;

• “оцінка”: перевірити, оцінити, відкоригувати (знання, уміння, навички) і т.д.

Проектування змістового компонента (змістових мінімодулів) уроку відбувається при дотриманні наступних знань-правил:

Правило 1: Проектування змістового компонента здійснюється у відповідності до вимог державного стандарту загальної середньої освіти та шкільної навчальної програми з певного навчального предмета.

Правило 2: Структурування змісту навчального матеріалу уроку (на змістові мінімодулі) здійснюється згідно з визначеними основними поняттями, знаннями, уміннями, що потрібно засвоїти на даному уроці.

Правило 3: Зміст навчального матеріалу структурується за трьома компонентами: теоретичний (правила, поняття, теореми, закони, закономірності, визначення), емпіричний (властивості, ознаки, функції, опис явищ, фактів, характеристика будь-яких явищ, опис вправ, задач), практичний (уміння виконувати завдання, вправи, розв’язувати задачі).

Правило 4: До кожного змістового мінімодуля підбирається одне або декілька навчальних завдань (у залежності від складності змістової інформації та рівня навчальних можливостей учнів).

Правило 5: Структуруючи зміст навчального матеріалу на змістові мінімодулі, потрібно забезпечити їх логічну єдність і взаємопроникнення.

Для проектування операційно-діяльнісного (процесуального) компонента уроку варто скористатись такими знаннями-правилами:

Правило 1: Методи навчання – це способи співпраці вчителя і учнів, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань.

Правило 2: До складу кожного методу входять прийоми, дії та операції, що забезпечують здійснення основної мети уроку та його цільових завдань.

Правило 3: Вибір методів навчання до уроку залежить від:

• характеру змісту навчального матеріалу уроку (теоретичний, емпіричний, практичний чи їх поєднання);

• загальної мети та цільових завдань уроку;

• рівня навчальних можливостей учнів.

Правило 4: Метод навчання – це багатогранне і багатостороннє явище, що поєднує кілька відомих у дидактиці способів діяльності вчителя і учнів. Тому конструювання методу навчання під кожне цільове завдання уроку здійснюється за 3-ма вимірами:

• рівень самостійності учнів при засвоєнні знань і вмінь (пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий чи дослідницький);

• форма прояву діяльності (словесна, наочна чи практична);

• логіка розгортання змісту й думки учнів (індуктивна, дедуктивна чи традуктивна).

Правило 5: Методи навчання вибирають у такій послідовності:

• визначити рівень керування самостійною роботою учнів і обрати відповідний метод (пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий чи дослідницький);

• вибрати зовнішню форму прояву методу навчання (словесну, наочну, практичну чи їх поєднання);

• визначити внутрішній логічний шлях засвоєння знань (індуктивний, дедуктивний чи традуктивний).

Правило 6: Вибір форм організації навчальної діяльності на уроці залежить від:

• обраних методів навчання;

• теми уроку та змісту навчального матеріалу;

• рівня навчальних можливостей учнів.

Правило 7: Враховуючи специфіку кожної форми організації навчальної діяльності (фронтальна, колективна, парна, групова, індивідуальна), раціонально сплануйте їх чергування, щоб діяльність учнів мала завершений характер.

Правило 8: На уроці повинні домінувати такі форми організації навчання (групова, парна, індивідуальна), які створювали б умови для реалізації на уроці принципів індивідуалізації та диференціації навчання, соціалізації особистості кожного учня.

Правило 9: Для підвищення ефективності методів та форм організації навчання підберіть необхідні засоби навчання (наочність, ТЗН). При виборі засобів користуйтесь основними вимогами щодо їх використання.

Проектуючи контрольно-регулювальний компонент уроку, студент може скористатись наступними знання-правилами:

Правило 1: Для перевірки досягнення мети та цільових завдань уроку використовуйте різні способи поточного контролю (усне чи письмове опитування, тести, практичні завдання, взаємоперевірка, самоперевірка і т. д.).

Правило 2: Якщо проміжного результату не досягнуто, відкоригуйте обраний метод (чи форму) навчання та виправте отримані учнями помилкові знання чи уміння.

Правило 3: Контроль і корекція здійснюється на уроці як з боку вчителя, так і з боку учнів (самоперевірка, взаємоперевірка).

Правило 4: Перед здійсненням контролю потрібно сповіщати учнів про його вид, форму, зміст, час проведення та норми і критерії оцінювання результатів навчальної діяльності.

При прогнозуванні результатів навчання на уроці можна скористатись такими знання-правилами:

Правило 1: Кінцевий результат уроку – це реалізована його мета (наприклад, мета уроку – сформувати знання про корисні копалини, тоді його результат – знання про корисні копалини).

Правило 2: Кінцевий результат уроку (КРУ) досягається по-кроково через його проміжні результати (ПР):

ПР1 + ПР2 + ПР3 + … + ПРn = КР уроку

Правило 3: Проміжні результати уроку випливають із цільових завдань уроку як складових його мети.

Правило 4: Результати уроку можна перевірити через діагностику навчальних досягнень учнів у кінці уроку або відстрочено.

Для моделювання цілісного проекту уроку на основі матрично-модульної технології можна скористатись наступними загальним правилами проектування:

Правило 1: Урок – це цілісна оптимально налаштована система, що має інваріантну структуру макроструктурі процесу навчання і складається з таких компонентів: цільовий, стимулюючо-мотиваційний, змістовий, діяльнісно-операційний, контрольно-регулювальний та оцінно-результативний.

Правило 2: Проектування кожного компонента уроку взаємозалежне один від одного.

Правило 3: Процес навчання на уроці повинен розгортатись згідно з порядком слідування ланок засвоєння знань (сприйняття → усвідомлення → осмислення → розуміння → запам’ятовування → узагальнення і систематизація → застосування на практиці).

Правило 4: Кожен тип уроку, згідно з основною його дидактичною метою, реалізує певну кількість ланок засвоєння знань, що визначають його етапи.

Правило 5: Перед безпосереднім проектуванням уроку необхідно здійснити роботу із структурування змісту навчального предмета на поурочні теми та визначення типів уроків.

Правило 6: Діяльність з моделювання цілісного проекту уроку потребує обов’язкового дотримання часткових правил проектування кожного компонента уроку.

Правило 7: Проектування уроку варто здійснити у технологічній матриці, яка дає можливість оптимізувати всі процеси і відобразити урок як цілісну систему.

Правило 8: По закінченню проектування уроку здійсніть його аналіз з подальшою корекцією.

8