Методичні рекомендації щодо виконання індз

• Для аналізу можна обирати будь-які художні твори як української, так і зарубіжної літератури (окрім тих, вивчення яких передбачено шкільною програмою).

• Пропоновані нижче схеми – не набір догматичних приписів, а лише методичний орієнтир. Можливі альтернативні підходи до аналізу.

• Порядок аналізу може бути частково модифіковано залежно від творчих намірів та логіки мислення студента.

• Елементи художньої структури літературно-художнього твору (змісту, внутрішньої та зовнішньої форми) слід аналізувати лише за їхньої наявності.

Основні вимоги до індз

1. Правильне оформлення титульної сторінки:

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра теорії і практики журналістики

АНАЛІЗ ЛІРИЧНОГО [ЕПІЧНОГО, ДРАМАТИЧНОГО] ТВОРУ

(«Назва твору», ім’я та прізвище автора у родовому відмінку)

[наприклад: («Смерть Каїна» Івана Франка)]

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з теорії літератури

Виконав студент (виконала студентка) групи ___

прізвище, ім’я

Львів – 200_

2. Обов’язкова наявність списку використаної літератури.

3. Оригінальність, автентичність авторських суджень (роботи з елементами плагіату не розглядаються й не зараховуються!!!).

4. Грамотність.

5. Рекомендований обсяг – 5–10 сторінок комп’ютерного набору або рукописного тексту (розбірливим почерком).

6. Вчасне подання ІНДЗ викладачеві (до 15 грудня поточного року)

7. На останній сторінці роботи студент має поставити свій особистий підпис та дату подання на кафедру.

Рекомендовані схеми аналізу літературно-художніх творів для студентів 1 курсу факультету журналістики

А. РЕКОМЕНДОВАНА СХЕМА АНАЛІЗУ ЛІРИЧНОГО ТВОРУ

Параметри та категорії аналізу

1. Назва, час і країна створення.

2. Автор (письменник) як поет-лірик. Творча історія вірша (від задуму до реалізації). Життєвий матеріал і його творча трансформація.

3. Жанрова природа твору.

4. Архітектоніка (зовнішнє членування) поетичного тексту:

• заголовковий комплекс (заголовок, підзаголовок, епіграфи, присвяти);

• авторські примітки, коментарі;

• поділ тексту на структурні сегменти (частини).

5. Композиція (внутрішня будова) вірша. Розташування, співвідношення та функціональна роль композиційних елементів.

6. Ліричний сюжет. Конфлікти й колізії.

7. Суб’єктна організація вірша. Образи автора, ліричного героя, оповідача, персонажів твору.

8. Хронотоп ліричного твору (художній час і простір).

9. Образний світ твору. Ключові образи (людей, природи, культури тощо), образні деталі, мотиви й лейтмотиви. Форми художньої умовності (алегорії, символіка, фантастика, міфологізм, казковість тощо).

10. Художній зміст вірша (тематика, проблематика, ідеї, концепція).

11. Пафос (емоційна тональність) вірша. Світ почуттів (переживань) ліричного суб’єкта.

12. Ліричний дискурс (художнє мовлення) вірша (загальні особливості, головні мовностилістичні засоби – фонетичні, лексичні, синтаксичні).

13. Особливості віршової форми твору (система віршування, тип і види римування, віршовий розмір, строфічна будова).

14. Стиль вірша в контексті художніх напрямів, течій, культурно-історичних епох.

15. Висновок: роль і місце вірша у творчій спадщині поета, національній та світовій літературі, літературно-історичному процесі.

16. Список використаної літератури.

Б. РЕКОМЕНДОВАНА СХЕМА АНАЛІЗУ ЕПІЧНОГО ТВОРУ

Параметри та категорії аналізу

1. Назва, час і країна створення.

2. Автор (письменник) як епік. Творча історія тексту (від задуму до реалізації). Життєвий матеріал і його творча трансформація.

3. Жанрова природа твору.

4. Архітектоніка (зовнішнє членування) тексту:

• заголовковий комплекс (заголовок, підзаголовок, епіграфи, присвяти, внутрішні заголовки й підзаголовки окремих книг, частин, розділів тощо);

• авторські передмови, післямови, примітки, коментарі;

• поділ тексту на книги, частини, розділи тощо.

5. Композиція (внутрішня будова) твору. Розташування, співвідношення та функціональна роль композиційних елементів (пролог, експозиція, зав’язка, розвиток дії, перипетії, кульмінація, спадання дії, ретардація, розв’язка, епілог).

6. Хронотоп твору (художній час і простір).

7. Епічний конфлікт та розвиток дії. Співвідношення сюжету і фабули.

8. Система персонажів (дійових осіб). Засоби їх образної характеристики.

9. Форми нарації (основні способи викладу – монолог / діалог / полілог, роздум, опис, оповідь / розповідь тощо).

10. Епічний дискурс (художнє мовлення автора та персонажів) (загальні особливості, головні мовностилістичні засоби – фонетичні, лексичні, синтаксичні). Особливості віршування (якщо твір написано в поетичній формі).

11. Пафос (емоційна тональність) твору.

12. Художній зміст твору (тематика, проблематика, ідеї, концепція).

13. Стиль твору в контексті художніх напрямів, течій, культурно-історичних епох.

14. Особливості сценічної або кінематографічної інтерпретації твору (на прикладі конкретної театральної постановки, фільму тощо) (за бажанням).

15. Висновок: роль і місце твору у спадщині автора, національній та світовій літературі, літературно-історичному процесі.

16. Список використаної літератури.

В. РЕКОМЕНДОВАНА СХЕМА АНАЛІЗУ ДРАМАТИЧНОГО ТВОРУ

Параметри та категорії аналізу

1. Назва, час і країна створення.

2. Автор (письменник) як драматург. Творча історія драми (від задуму до реалізації). Життєвий матеріал і його творча трансформація.

3. Жанрова природа твору.

4. Архітектоніка (зовнішнє членування) тексту п’єси:

• заголовковий комплекс (заголовок, підзаголовок, епіграфи, присвяти);

• перелік дійових осіб;

• передмови, післямови;

• дидаскалії (авторські вказівки щодо інсценізації драми);

• поділ тексту на акти (дії), сцени (яви), картини (одміни, відслони).

5. Композиція (внутрішня будова) драми. Розташування, співвідношення та функціональна роль композиційних елементів (пролог, експозиція, зав’язка, розвиток дії, перипетії, кульмінація, спадання дії, ретардація, розв’язка, епілог).

6. Хронотоп драми (художній час і простір).

7. Драматичний конфлікт і драматична дія. Співвідношення сюжету і фабули.

8. Система персонажів (дійових осіб). Засоби їх образної характеристики.

9. Драматургічний дискурс (художнє мовлення) п’єси (загальні особливості, головні мовностилістичні засоби – фонетичні, лексичні, синтаксичні). Особливості віршування (якщо твір написано в поетичній формі).

10. Пафос (емоційна тональність) драми.

11. Художній зміст драми (тематика, проблематика, ідеї, концепція).

12. Стиль драми в контексті художніх напрямів, течій, культурно-історичних епох.

13. Особливості сценічної інтерпретації драми (на прикладі конкретної театральної постановки). Порівняльний аналіз п’єси і вистави (за бажанням).

14. Висновок: роль і місце п’єси у творчій спадщині драматурга, національній та світовій літературі, театрально-історичному процесі.

15. Список використаної літератури.

3