87

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики

Дипломна робота

за спеціальністю 7.030201

Бразилія в інтеграційних процесах в латинській америці

Студент-виконавець:

Черната Дмитро Васильович

___________________________________

591-с група, факультет політичних наук

Науковий керівник: д.і.н., професор

Тригуб Олександр Петрович

___________________________________

Рецензент: д.політ.н., професор

Іванов Микола Семенович

___________________________________

Допущено до захисту

Зав. кафедри_____________

” ___ ”_____________2012 р.

Миколаїв – 2012

ЗМІСТ

Список умовних скорочень…………………………………………….с.3

Вступ……………………………………………………………….............с.4-12

РОЗДІЛ 1. Історичні передумови формування інтеграційної політики Бразилії....................................................................................................с.13-23

1.1 Витоки інтеграції в Західній півкулі і Бразилія……………………с.13-18

1.2 Еволюція зовнішньої політики Бразилії в 60-х – 80-х роках ХХ сторіччя……………………………………………………………………с.18-23

РОЗДІЛ 2. Спільний ринок країн Меркосур – лідер південноамериканської інтеграції і сфера особливих інтересів Бразилії……………………………………………………………………с.24-45

2.1 Аргентинсько-бразильське зближення і особливості становлення Меркосур………………………………………………………………….с.24-30

2.2 Еволюція інтеграційних процесів в Меркосур при адміністрації Ф.Е. Кардозу……………………………………………………………………с.30-37

2.3 Політика Луїса Лули да Сильви та Д. Русефф відносно Спільного ринку країн Південного Конусу…………………………………………………с.37-45

РОЗДІЛ III. Бразилія та проект створення зони вільної торгівлі в західній півкулі…………………………………………………………..с.46-61

3.1 Бразилія на початковому етапі міжконтинентальної інтеграції….с.46-52

3.2 Участь Бразилії в підготовці угоди про АЛКА……………………с.52-57

3.3 Бразилія на заключному етапі переговорного процесу з формування загальноамериканської зони вільної торгівлі…………………………..с.57-61

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...с.62-68

СПИСОК ПОСИЛАНЬ…………………………………………….......с.69-81

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ…………с.82-87

Список умовних скорочень

АЛКА - Зона вільної торгівлі Америк (Acuerdo de Libre Comercio de las Americas)

АПК – Агропромисловий комплекс

АСН – Андське Співтовариство Націй

БРІКС – група з п’яти країн, які стрімко розвиваються (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південно-Африканська Республіка)

ГАТТ – Генеральна угода з тарифів і торгівлі

ЕКЛА - Економічна комісія ООН для Латинської Америки

ЄЗМТ - єдиний зовнішній митний тариф

ЄС – Європейський Союз

ЛАВТ - Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі

ЛАІ - Латиноамериканську Асоціацію інтеграції

Меркосур – Спільний ринок країн Південного конусу (Mercado Comun del Sur)

МБРР – Міжнародний банк реконструкції і розвитку

МЗС – Міністерство закордонних справ

НАФТА – Північноамериканська угода про вільну торгівлю (North American Free Trade Agreement)

ООН – Організація Об’єднаних Націй

САФТА - Південноамериканська зона вільної торгівлі (South American Free Trade Area)

СНД – Співдружність Незалежних Держав

СОТ – Світова організація торгівлі

США – Сполучені Штати Америки

УНАСУР - Союзу південноамериканських націй (Uniоn de Naciones Suramericanas)

ЮНКТАД – Конференція ООН з торгівлі і розвитку (United Nations Conference on Trade and Development) 

ВСТУП

Актуальність дослідження. З другої половини ХХ сторіччя інтеграційні процеси стають важливим фактором світової політики. Інтенсивність розвитку цих процесів в різних регіонах сильно відрізняється. В цей період з’являється більше тридцяти «зон вільної торгівлі», «митних союзів» та інших утворень, які мали різну ступінь ефективності.

На сьогоднішній день роль Бразилії в інтеграційних процесах в Західній півкулі неухильно зростає. За останні два десятиліття інтеграційна політика цієї країни настільки активізувалася, що тепер її можна назвати безперечним лідером латиноамериканської інтеграції.

Бразилія є найбільшою державою Латинської Америки: за розмірами своєї території (8,5 млн. кв. км) вона займає п’яте місце в світі, а за чисельністю населення (більше 180 млн. чол.) – шосте [1]. Це єдина в регіоні самодостатня країна з величезним ресурсним та економічним потенціалом. Сьогодні Бразилія є членом багатьох міжнародних організацій, участь в яких сприяє прискоренню її економічного і соціального розвитку. З цього випливає, що Бразилія в найближчому майбутньому має всі шанси стати однією з провідних держав XXI сторіччя.

Однак, невід’ємним фактором набуття міжнародного впливу є виважена і послідовна регіональна політика держави. Саме регіональна інтеграція є головним пріоритетом зовнішньої політики Бразилії.

Актуальність теми обумовлена декількома взаємопов’язаними факторами.

По-перше, за останні роки Бразилія суттєво наростила свій економічний потенціал, а також досягла повного самозабезпечення нафтою. Програма ООН з розвитку, вперше включила в Бразилію в список країн з високим рівнем людського розвитку. У зв’язку з цим актуальним вбачається виявити, чи залишиться Бразилія суворо в рамках регіонального співробітництва, чи зосередить свої зусилля на прагненні увійти до клубу великих держав, залишивши осторонь Латинську Америку.

По-друге, враховуючи сучасну кон’юнктуру міжнародних відносин та її крен в сторону багатополюсного світу, спонукає автора розглядати Бразилію як потенційного лідера нового світопорядку. Сьогодні ця країна претендує на місце постійного члена Ради Безпеки ООН і на членство у «великій вісімці». Крім того, керівництво Бразилії активно просуває ідею налагодження співробітництва групи БРІКС, куди окрім Бразилії входять Росія, Індія, Китай, ПАР, а також декларує пріоритетні відносини із впливовими регіональними лідерами Аргентиною і Мексикою.

По-третє, з приходом до влади Луїса Лули да Сільви та його послідовниці Ділми Русеф, Бразилія почала активно просувати латиноамериканську інтеграцію. Створення за її ініціативою Союзу південноамериканських націй (УНАСУР) в 2004 році не випадкове. Само він був покликаний стати противагою проекту США по створенню зони вільної торгівлі для Америк (АЛКА), що само собою могло спричинити поглинання латиноамериканських ринків.

Об’єктом даного дослідження виступає політика Бразилії відносно інтеграційних об’єднань в Західній півкулі.

Предметом дослідження є інтеграційні процеси в Західній півкулі, які автор розглядає через призму зовнішньої політики Бразилії.

Територіальні рамки обумовлені предметом дослідження та обмежені територією Північної та Південної Америки.

Незважаючи на те, що в темі дипломної роботи хронологічні рамки обмежуються періодом з кінця ХХ до початку ХХI ст., у першому розділі автор навмисне виходить за тимчасові обмеження, проводячи аналіз формування інтеграційної політики країни з колоніальних часів. Це обумовлюється тим, що історичний аналіз взаємодії Бразилії з іншими країнами регіону дозволяє глибше зрозуміти причини того, яку роль ця країна відіграє в інтеграційних процесах в даний час.

Головна увага приділяється періоду з кінця ХХ ст. до початку ХХІ ст. Це обумовлено тим, що в кінці ХХ ст., а точніше в 1985 р., в Бразилії розпочався демократичний транзит, який надав значний поштовх для активізацію інтеграційної політики країни, а створення Бразилією Меркосур і УНАСУР, і провал переговорів по створення АЛКА багато в чому обумовлені тим, яку політику проводили перші демократичні уряди. На початку ХХІ ст., а саме в 2003 р., до влади в Бразилії прийшов її нинішній президент, націоналістично орієнтований політик Луїс І. Лула да Сілва, у 2006 р. переобраний на другий термін. Уже за підсумками перебування при владі Лули да Сілви і його наступниці Ділми Русеф, яка перебуває на посту президента з 1 січня 2011 року, можна зробити деякі висновки щодо стану політичної активності Бразилії, і головний з них полягає в тому, що роль Бразилії в інтеграційних процесах в Західній півкулі істотно зросла.

Метою дослідження виступає аналіз ролі Бразилії в інтеграційних процесах в Західній півкулі на окремих етапах її розвитку, оцінка впливу на інтеграційну політику Бразилії становлення демократичної політичної системи в країні, а також визначення співвідношення латиноамериканської та міжамериканської інтеграції в площині пріоритетів зовнішньої політики Бразилії.

Для досягнення поставленої мети були встановлені наступні завдання:

• дослідити роль Бразилії в інтеграційних процесах в Західній півкулі в контексті конкретно-історичних умов;

• проаналізувати історію розвитку відносин Бразилії з іншими державами Латинської Америки та США;

• визначити як двосторонні зв’язки з країнами американського регіону вплинули на загальну інтеграційну політику країни;

• оцінити роль Бразилії в створенні і консолідації Спільного ринку країн Південного Конусу (Меркосур) і Союзу південноамериканських націй (УНАСУР), а також визначити її позицію на переговорах по створенні Зони вільної торгівлі Америк (АЛКА);

• виявити, які фактори обумовили активізацію інтеграційних зусиль Бразилії в останні роки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що ні у вітчизняній, ні в закордонній історіографії не було окремого дослідження, присвяченого ролі Бразилії в інтеграційних процесах в Західній півкулі. Латиноамериканська і міжамериканська інтеграція зазвичай розглядалася ізольовано, акцент робився на міждержавній взаємодії в Західній півкулі, а не на участі в інтеграційних процесах окремої держави.

В дипломній роботі автор відображає інтеграційні процеси в Західній півкулі саме з бразильського ракурсу, оцінює роль Бразилії у створенні тих чи інших регіональних об’єднань та показує особливості інтеграційної політики держави.

Стан розробки теми дослідження та її джерельна база. Проблематика ролі Бразилії в інтеграційних процесах в Західній півкулі на даний момент не отримала широкого висвітлення у вітчизняній та зарубіжній літературі. При написанні роботи автор спирався на ті праці і дослідження, які умовно можна поділити на чотири групи.

В першу групу увійшли роботи, присвячені внутрішньому розвитку Бразилії, а також комплексні дослідження її внутрішньої і зовнішньої політики. До другої групи варто віднести роботи, в яких розглядається історія міжамериканських відносин та інтеграційних процесів в Західній півкулі, а також дослідження, в яких дається оцінка латиноамериканській політиці США. До третьої групи входять роботи, присвячені історії виключно Латинської Америки і латиноамериканської інтеграції, а також двостороннім відносинам Бразилії і Аргентини. В четверту групу, в свою чергу, увійшли праці, присвячені аналізу загальної зовнішньої політики Бразилії.

При написанні роботи автор використовував праці переважно російських авторів, однак суттєвий об’єм матеріалу був взятий із праць латиноамериканських авторів.

Що стосується російських науковців, то тут в першу чергу варто відмітити роботи Глінкіна А.Н. Провідний співробітник РАН досліджує зовнішню політику держав американського регіону в контексті просування угоди по загальноамериканській зоні вільної торгівлі, і визначає її як неперспективний економічний проект, який тримається виключно на великодержавних амбіціях США [2].

Концептуальні основи зовнішньої політики Бразилії на сучасному етапі викладені в роботах Борзової А.Ю та Лафера С.В. Обидва автори єдині в думці, що латиноамериканська інтеграція Бразилії не продиктована виключно економічними аспектами, а в більшій мірі спрямована на підвищення політичної важливості регіону [3].

Яковлев П.П. розглядає концепції бразильської політології з проблем розвитку і модернізації, проблеми переходу Бразилії від авторитаризму до демократії та робить концептуальний аналіз політики президентів Бразилії Ф.Е. Кардозу, Л.І. Лули до Сільви та Д. Русеф [4].

До літератури, яка присвячена вивченню зовнішньої політики Латинської Америки, відноситься декілька типів робіт.

По-перше, це ті дослідження, в яких проводиться комплексне дослідження зовнішньої політики Латинської Америки і подій, які впливають на неї на різних етапах історії, аналізується роль латиноамериканських країн у міжнародних відносинах, а також в тій чи іншій мірі розглядається питання міжамериканської взаємодії. Сюди можна віднести роботи Дабагяна Е., до Рего-Баросса, Ламазьера Ж [5].

До цієї ж групи відносяться роботи, в яких оцінюється місце Латинської Америки в світовій економіці і міжнародних економічних відносинах. Так, в роботах Костюніної Г.М. та Кудрявцевої Е.Ю. приводиться послідовний аналіз неоліберальних реформ по країнам, а також розглядаються зміни, які відбулися в економіці країн Латинської Америки на рубежі ХХ і ХХІ століть, вперше детально аналізується наслідки впливу неоліберальних перетворень на розвиток реального сектору економіки і соціальної сфери [6].

Варто відмітити праці Д. Бєлова, в яких досліджується як внутрішня так і зовнішня політики Бразилії, розглядаються виклики, які стоять перед цією країною на початку ХХІ ст. Робиться висновок, що Бразилія в перспективі може вважатися одним із центрів багатополюсного світу і консолідувати навколо себе держави латиноамериканського регіону [7].

Співробітництво Бразилії з латиноамериканськими країнами в рамках Меркосур окреслюється в роботах Рихтіка М.І, Романової З.І. та Фоміних Д.В. Автори відзначають міцність регіонального об’єднання, незважаючи на те, що етап становлення Меркосур видався складним для всіх країн-учасників [8].

Патригнани А. в своєму дослідженні аналізує взаємозв’язок США і Латинської Америки. Будучи представником ліберального напряму латиноамериканського напряму політичної думки ХХ ст., він у своїй роботі говорить про те, що США «втратили» Латинську Америку, оскільки не звертали уваги на її потреби. В роботах Железняка А.А. та Нутенко Л.Я розглядається, до яких наслідків призвело проголошення в 1990 році Дж. Бушем-старшим «Ініціативи для Америк», а також, як до цієї ініціативи віднеслися латиноамериканські держави [9].

Що стосується зовнішньої політики Бразилії, то це питання досліджується в роботі сучасного бразильського автора професора У. Сеннеса. Крім того, в роботах М. Гуедеса де Олівейра та Ф. де ла Балзе досліджується тема взаємодії Бразилії і Сполучених Штатів Америки, при чому перша з цих робіт присвячена проникненню США в Бразилію в колоніальні часи, а друга – історії взаємовідносин цих країн з моменту демократичних перетворень в Бразилії до проведення переговорів щодо АЛКА [10].

Завершуючи огляд літератури, на яку спирався автор в ході написання роботи, варто ще раз відмітити, що не дивлячись на те, що всі вищезгадані роботи сприяли отриманню адекватного уявлення про особливості внутрішньої і зовнішньої політики Бразилії, її взаємодії з країнами Західної півкулі, в жодній з них не була зроблена спроба оцінити роль Бразилії в континентальній інтеграції.

Джерельна база дослідження охоплює значне коло джерел, частина яких вводиться до наукового обігу вперше. Матеріали, використані при написанні роботи, умовно можна поділити на три групи.

В першу з них увійшли виступи офіційних діячів Бразилії, а саме: інтерв’ю, послання президентів, висловлювання членів уряду цієї країни, присвячені її зовнішній політиці. Джерела даного типу дають достатньо чітке уявлення про те, яку політику проводили різні уряди Бразилії відносно інтеграційних процесів в Західній півкулі, про те, як вони оцінювали події, які відбувалися в регіоні на тому чи іншому історичному проміжку [11].

Другу групу джерел складають офіційні документи: міністерські декларації, протоколи, пакти і плани дій. Особливе місце серед них займають договори про утворення Меркосур та АЛКА [12]. Основна частина цих джерел дозволила автору дослідження прослідити динаміку формування різних інтеграційних угруповань та проаналізувати еволюцію інтеграційної політики країни.

В якості самостійного джерела варто виділити офіційний сайт ЦРУ, статистичні матеріали якого дозволили прослідити динаміку економічного розвитку Бразилії та інтеграційних об’єднань [13].

При написанні роботи автор спирався на статті закордонних видань, присвяченим відносинам Бразилії з іншими державами американського континенту і її діяльністю в рамках різних організацій.

Зрозуміло, що тільки цим колом названих джерел повне висвітлення проблематики інтеграційних процесів в Латинській Америці та участі в них Бразилії не може вичерпуватися. Однак, уже названі групи документів дозволяють в більш ніж потрібному обсязі дослідити проблему й досягти поставлених перед автором цілей, що, звичайно, не може бути обмеженням для нових наукових досліджень.

Методологічні засади дипломної роботи зумовлені вибором об’єкту і предмету дослідження, метою і поставленими у вступі завданнями. Методологія дослідження була побудована таким чином, щоб забезпечити цілісне розуміння ролі Бразилії в інтеграційних процесах в Західній півкулі і поєднати системний підхід з традиційним узагальненням матеріалу. У своїй роботі автор керувався принципами наукової об’єктивності, прагнув слідувати принципу історизму, тобто дослідити роль Бразилії в інтеграційних процесах в тісному взаємозв’язку з конкретними історичними умовами. Автор прагнув використовувати елементи цивілізаційного підходу, застосовувати такі наукові методи, як аналіз і синтез.

Методологічною основою дослідження є загальні принципи об’єктивності, плюралізму, які передбачають неупереджене вивчення і аналіз подій, явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел.

Практичне значення роботи полягає в тому, що аналіз інтеграційної політики Бразилії дозволяє отримати більш повне уявлення про державу, яка в найближчій перспективі може стати одним з полюсів багатополюсного світу. В даний час Бразилія є найбільшим торговим партнером України в латиноамериканському регіоні. Товарообіг між країнами зростає з кожним роком, і за 2011 рік перевищив 1 млрд. доларів [14]. Враховуючи це, можна вважати, що матеріали даної роботи мають певну цінність для організацій і відомств, які працюють в сфері міжнародних відносин. Крім того, досвід участі Бразилії в інтеграційних об’єднаннях може бути використаний для розвитку відносин України з країнами ЄС та СНД, а досвід збалансованої політики Бразилії відносно США може враховуватися Україною у формуванні відносин із Російською Федерацією.

Матеріали дипломної можуть бути використані в науково-дослідній діяльності у вищих учбових закладах.

Структура роботи відповідає характеру визначених цілей, завдань і предмету дипломного дослідження. Загальний обсяг роботи становить 87 сторінок, з них основного тексту – 67 сторінок. Дипломна робота складається із вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.