Двоскладні речення. Головні члени речення

Члени речення поділяються на головні й другорядні. Підмет і присудок – головні члени речення, які становлять його граматичну основу.

Підмет і способи його вираження

Підмет – це головний член двоскладного речення, що називає предмет, істоту, явище, ознаки яких визначення присудком (відповідає на питання хто? або що?). За структурою розрізняють простий і складений підмети.

Простий підмет може виражатися:

1. Формою Н. відмінка, наприклад:

а) іменника (А в тому селі бабуся жила);

б) займенника різних розрядів (Шаленів він (вітер) усю ніч, не стихаючи).

2. Субстантивованим числівником, наприклад: Мільйони радо йдуть (І. Франко).

3. Субстантивованим прикметником, наприклад: Або чорнобрива в гаю заспіває; Там старий жде з старостами… (Т. Шевченко).

4. Субстантивованим дієприкметником, наприклад: Поранені чекали біля переправи.

5. Неозначеною формою дієслова, наприклад: Готувати український борщ – це справжнє мистецтво.

6. Прислівником, наприклад: «Завтра» прозвучало, наче вирок.

7. Вигуком, наприклад: Майданом розкотилося одностайне «слава!».

8. Службовим словом, наприклад: Ваше «так» має вирішальне значення.

9. Нерозривним словосполученням, наприклад: «Вітаємо переможців!» – було написано над аркою.

Складений підмет – це синтаксичний компонент, що являє собою єдність словоформ.

Складений підмет може виражатися:

1. Сполученням іменника, що має кількісне значення, з іменником у формі Р. відмінка множини, наприклад: Десятки коней паслися на узліссі.

2. Сполученням іменника або особового займенника у формі Н. відмінка з іменником або іншою частиною мови в значенні іменника у формі Ор. відмінка із прийменником з (із, зі), наприклад: Прикордонник із собакою подолали перешкоду.

3. Сполученням власне кількісного числівника з іменником у формі Н. відмінка множини або Р. однини чи множини, наприклад: Чотири покоління зберігали цю родинну реліквію.

4. Сполученням числівника або займенника з іменником або іншою частиною мови в значенні іменника у формі Р. відмінка із прийменником, наприклад: Хто зі старших може мені порадити?

5. Сполученням неозначено-кількісного числівника, прислівника чи займенника з іменником у формі Р. відмінка множини, наприклад: Лише декілька машин залишилося на шосе.

6. Словосполученням, що включає прізвище, ім’я, по батькові або є назвою твору, цитатою, наприклад: Іван Петрович Котляревський започаткував українську драматургію; «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» розбудили цікавість російської інтелігенції до України.

7. Іменниками, що означають угруповання людей або тварин у Н. та Р. відмінку множини, наприклад: Майже полк піхотинців прибув уранці на станцію; У вибалку скупчилася велика отара овець.

8. Формами, до яких не входить жодне слово у формі Н. відмінка, наприклад: Чоловік із десяток зібралося на майдані під вечір.

Присудок

Цей головний член двоскладного речення виступає організаційним, композиційним і смисловим центром речення. Присудок називає дію, стан або процес, що розгортаються в часі відносно моменту мовлення або іншої точки часового відліку. Присудок змістом пов’язується з додатками за допомогою питання робить що? (чим? кому? і под.), обставинами за допомогою питання робить де? (коли? з якою метою? за якої умови? незважаючи на що? як? чому?).

Присудок може виражатися:

1. Дієсловом, наприклад: Багряний лист кружляє над галявиною і тихо падає.

2. Дієсловом вигукового походження, наприклад: А хвиля легенько – хлюп об човен.

3. Іменником, наприклад: Мій дядько – матрос на теплоході «Борисфен».

4. Займенником, наприклад: Я не ти.

5. Прислівником, наприклад: Допомагати немічним – це добре.

За структурою присудки поділяються на прості та складені, які мають різноманітне морфологічне вираження.