2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 кк).

Стаття 45 КК встановлює: “Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприя­ла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завданні нею збит­ки або усунула заподіяну шкоду”. Очевидно, що в цьому разі закон передбачає обов’язкове і безумовне звільнення особи від криміналь­ної відповідальності.

Передумовою такого звільнення є: 1) вчинення особою злочину невеликої тяжкості та 2) вчинення цього злочину вперше.

Особа вважається такою, що вчинила злочин невеликої тяжкості, якщо її діяння було кваліфіковане за статтею або відповідною частиною статті КК, санкція якої передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м’я­ке покарання.

Особа вважається такою, що вчинила злочин вперше, якщо: 1) його вчинення фактично мало місце перший раз або 2) хоча б у другий раз, але на день його вчинення існували юридичні підстави, що виключали можливість визнання вчинення злочину повторним або рецидивом злочинів (а) якщо особу було звільнено від кримінальної відповідальності, у тому числі і у зв’язку із закінченням строків дав­ності, згідно із законом про амністію чи на підставі акта про помилування; б) якщо особа хоча й була засуджена, однак на момент вчинення нового злочину судимість була погашена або знята; в) особа не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки злочинність раніше вчиненого діяння скасована новим кримінальним законом).

При ідеальній сукупності двох або більше злочинів невеликої тяжкості (коли одним діянням вчинено два і більше злочинів) немає законодавчих перепон для констатації передумови, передбаченої ст. 45 КК, оскільки дії особи не утворюють повторності злочинів: особа вчиняє одне діяння, що лише кваліфікується за двома статтями КК, кожна з яких передбачає злочин невеликої тяжкості. І, навпаки, у випадках реальної сукупності злочинів невеликої тяжкості, вчинення другого злочину невеликої тяжкості не може вважатися таким, що він вчинений вперше, оскільки в цьому випадку один злочин передує другому у часі, тобто це свідчить про повторність різнорідних злочинів.

Підставою звільнення від кримінальної відповідальності в цьому разі є дійове каяття особи. Таке каяття характеризується трьома складовими елементами, а саме: 1) щирим розкаянням у вчиненому злочині; 2) активним сприянням розкрит­тю цього злочину; 3) повним відшкодуванням завданих цією особою збитків або усунен­ням заподіяної шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виклю­чає підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК. Виняток може стосуватися лише окремих випадків, коли вчиненим злочином або замахом на нього фактично не було завдано збитків чи заподіяно шкоду.

Щире розкаяння передбачає визнання особою факту вчинення злочину, справжнє визнання своєї вини у певному злочині невеликої тяжкості та осуд своєї поведінки.

Активне сприяння розкриттю злочину – це будь-які дії винної особи, що мають на меті надати допомогу правоохоронним органам у встановленні обставин даної справи, які можуть бути використані як докази, а також осіб, які брали участь у вчиненні злочину або були причетні до нього.

Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди означає задоволення в повному обсязі розумних претензій по­терпілого, що ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Повне відшкоду­вання завданих збитків може виражатися у відновленні початково­го стану предмета посягання (наприклад, ремонт речі), виправленні пошкодженого майна, поверненні викрадених речей, заміні їх на інші або приблизно рівноцінні за вартістю, сплаті відповідної суми кош­тів або в іншій формі компенсації. Повне усунення заподіяної шко­ди передбачає інші засоби загладжування шкоди, наприклад, прине­сення публічного вибачення за образу, виклик “швидкої допомоги” після заподіяння ушкоджень тощо.

Відшкодування збитків або усунення шкоди повинно бути доб­ровільним. Добровільність відсутня у випадках, коли відшкодуван­ня збитків або усунення шкоди здійснюється під якимись умовами, наприклад, подання письмової заяви потерпілим про прощення осо­би, яка вчинила злочин, про відмову потерпілого від якихось претен­зій до цієї особи в майбутньому тощо.

Відшкодування збитків або усунення шкоди може бути здійс­нено не лише винним, а й іншими особами (наприклад, батьками неповнолітнього, родичами, близькими тощо). Важливо, щоб ініціа­тива щодо такого відшкодування виходила саме від імені особи, яка вчинила злочин, і вона об’єктивно не мала можливості зробити це особисто (наприклад, внаслідок відсутності власних коштів, пере­бування під вартою).

Факт щирого розкаяння особи у вчиненні злочину, активне сприяння нею у його розкритті, повне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди повинні знайти своє закріплення в матеріалах кримінального провадження: в протоколах допиту підозрюваного, потерпілого, свідків, письмовій заяві потерпілого, довідках тощо.