Значення питомої потужності Рп загального рівномірного освітлення при використанні світильників з лампами розжарювання

Висота підвісу світильника, м	Площа приміщення, м2	Значення питомої потужності Рп
		Нормована освітленість, лк
		50	75	100	150	200
2 – 3	10 – 15 15 – 25 25 – 30 30 – 50 50 – 120	24,0 21,2 20,0 17,3 14,8	39,0 34,5 28,0 24,9 20,5	43,0 38,0 36,0 31,0 26,5	57,9 41,4 49,0 43,0 37,0	74,1 65,6 63,1 55,6 48,5
3 – 4	10 – 15 15 – 20 20 – 30 30 – 50 50 – 120	29,5 23,5 20,5 17,7 15,3	40,0 34,0 29,0 25,0 21,0	48,0 41,0 36,0 31,4 25,5	72,0 63,0 54,0 45,0 38,0	93,4 81,8 71,0 58,4 49,3
4 – 6	10 – 15 15 – 20 20 – 30 30 – 50 50 – 120	35,4 30,1 25,6 22,1 18,6	47,6 40,4 34,5 29,7 25,0	56,6 48,1 41,0 35,4 29,7	84,2 71,6 61,0 52,6 44,2	108,3 92,1 785 67,7 56,9

Таблиця 23

Значення питомої потужності Рп загального рівномірного освітлення при використанні світильників з люмінісцентними лампами

Висота підвісу світильника, м	Площа приміщення, м2	Значення питомої потужності Рп
		Нормована освітленість, лк
		75	100	150	200	300
1	2	3	4	5	6	7
2 – 3	10 – 15 15 – 25 25 – 50 50 – 150 150 – 300 300	7,5 6,4 5,4 4,4 3,9 3,5	10,2 8,5 7,2 5,9 5,2 4,7	15,2 12,8 10,8 8,8 7,6 7,0	20,5 17,0 14,4 11,8 10,4 9,3	30,0 25,5 21,5 17,5 15,2 14,0

Продовження таблиці 23

1	2	3	4	5	6	7
3 – 4	10 – 15 15 – 20 20 – 30 30 – 50 50 – 120 120 – 300 300	10,4 8,8 7,5 6,4 5,3 4,3 3,6	13,8 11,8 10,0 8,5 7,0 5,8 4,9	21,0 17,6 15,0 12,8 10,6 8,7 7,3	27,6 23,5 20,0 17,0 14,0 11,6 9,7	42,0 35,0 30,0 25,5 21,0 17,4 14,6
4 – 6	10 – 17 17 – 25 25 – 35 35 – 80 80 – 150 150 – 400	13,9 11,3 9,7 8,2 5,8 4,7	18,5 15,0 13,0 11,0 7,8 6,3	28,0 22,5 19,4 16,5 11,6 9,4	37,0 30,0 26,0 22,0 15,6 12,6	55,0 45,0 39,0 33,0 23,0 18,8

3.4.1. Точковий метод призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин. В основу точкового методу покладене рівняння:

де Е – освітленість від одного світильника, лк; І_a – сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні, кд (значення I_a приводяться в світлотехнічних довідниках); α – кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлюваної поверхні; r – відстань від світильника до заданої точки, м.

Для практичного використання у формулу підставляють коефіцієнт запасу К_з та значення де h – висота підвісу світильника над робочою поверхнею. Тоді

В точковому методі початково приймається, що світловий потік лампи у кожному світильнику рівний 1000 лм. Освітленість, яка створюється в такому випадку, називається умовною і позначається Е. Величина Е залежить від світлорозподілу світильника та геометричних розмірів d та h (рис. 1),

Рис. 1

де h – перпендикуляр від джерела світла (т. S) до освітлюваної робочої поверхні; d – відстань від перетину перпендикуляра освітлюваною поверхнею (т. В) до контрольної точки (т. А).

Для визначення Е слугують просторові ізолюкси умовної горизонтальної освітленості. За даними значеннями d та h на ізолюксах для відповідного типу світильника знаходять значення Е шляхом інтерполяції між значеннями, що належать найближчим ізолюксам.

Нехай сумарна дія “найближчих” світильників створює в контрольній точці умовну сумарну освітленість Е. Збільшення освітленості внаслідок багаторазового відбиття від різних поверхонь у приміщенні і впливу віддалених світильників враховує коефіцієнт . Тоді для того, щоб отримати в цій точці нормовану освітленість Е_н при заданому коефіцієнті запасу К_з, лампи в кожному світильнику повинні мати світловий потік рівний:

.

Обчисливши світловий потік лампи F_л, за таблицею вибирають найближчу стандартну лампу (табл. 19, 20), причому її світловий потік не повинен відрізнятись від розрахункового більш ніж на (–10) – (+20)%. При неможливості вибрати лампу з таким наближенням, коректується розміщення світильників.

Дану формулу можна використовувати також для визначення освітлення заданої точки (Е_А) при заданому світловому потоці лампи F_л.