ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………...…… стр. 3

РОЗДІЛ 1. Основні положення вулично-дорожніх мереж населених пунктів... стр. 5

1. Загальні положення та призначення вулиць…………………… стр. 5

2. Планувальні схеми вуличної мережі міста……………….……. стр. 9

3. Транспортні характеристики планувальних структур…..…… стр. 14

РОЗДІЛ 2. Види і опис основних моделей геопросторових даних………….. стр. 16

1. Растрова модель………………………………………………... стр. 16

2. Векторна модель……..…………………………………………. стр. 17

3. Об’єктно-орієнтована модель…………………………..……… стр. 19

РОЗДІЛ 3. Характеристика і вимоги до геоінформаційного моделювання вулично-дорожніх мереж………………………………………………………………... стр. 22

3.1. Структура геометричної моделі……………………………..… стр. 22

3.2.Топографо-геодезичне забезпечення…………………………….. стр. 26

3.3. Обґрунтування точності топографо-геодезичних та картографічних матеріалів…………………………………………………………….… стр. 27

РОЗДІЛ 4. Формування базових моделей вулично-дорожніх мереж в ГІС….. стр. 30

4.1. Категорії вулично-дорожніх мереж .…………………………..... стр. 30

4.2. Моделі вулично-дорожніх мереж ..…………………………...…. стр. 31

4.3. Приклади застосування ГІС у задачах ВДМ .…………………... стр. 33

РОЗДІЛ 5. Використання даних ДЗЗ в ГІС вулично-дорожніх мереж……….. стр. 37

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….……… стр. 40

Список використаної літератури…………………………………………...…… стр. 42

ВСТУП

Вулично-дорожні мережі (ВДМ) належать до складних просторових систем. Для великих населених пунктів це тисячі кілометрів . В математичному розумінні це граф, який складається з вузлів і ділянок, зовнішній вид мережі є наслідком структури графа, а процес його описання пов'язаний з візуальним відображенням. Первинною основою є топологічна модель, а вторинною – зміна координати вузлів і характерних точок. Планово-висотні геодезичні мережі будь-якого населеного пункту (державні, опорні, знімальні) використовуються майже на всіх етапах створення і утримання ВДМ. Згущення (відновлення) планово-висотних опорних і знімальних геодезичних сіток традиційними методами (полігонометрія, теодолітні ходи, нівелювання тощо) потребує великих людських, а головне - часових витрат.

В багатьох населених пунктах планово-висотні знімальні геодезичні сітки створюються з використанням супутникової геодезичної апаратури.

У процесі створення бази картографічних даних (БКД) ВДМ підприємства одностайні у виборі базової топографічної основи – використовують топографічні плани масштабу 1:500 та 1:1 000 – це найточніше джерело відомостей про ВДМ населеного пункту.

Сьогодні у ході експлуатації ВДМ широко застосовуються САПР. Передусім це технології баз даних, особливо нового покоління - об'єктно-реляційних систем управління базами даних (СУБД), проте робота з великими обсягами даних по реальних ВДМ надто громіздка.

Одним із пріоритетних напрямів стосовно експлуатації ВДМ, інтеграції їх в міський кадастр інженерних комунікацій є застосування ГІС-технологій. На сьогоднішній день заслуговує увага на подальші роботи по функціональному розширенню геоскладових частин розрізнених відомчих інформаційних систем і їх інтеграція в ГІС населеного пункту.

В сфері застосування комп'ютерних технологій по створенню ГІС ВДМ вирішуються завдання:

- стратегічного планування, прогнозування розвитку;

- інвентаризація об'єктів, ведення технічної документації;

- оперативне реагування на аварії і надзвичайні ситуації, в тому числі зовнішні;

- забезпечення профілактичних та аварійно-відновлювальних робіт;

- моніторинг стану дорожнього полотна і попередження аварійних ситуацій.

Ні одна конкретна ГІС, взята поодинці, всіх проблем не вирішить. Необхідно орієнтуватися на комплекс суміжних між собою програмних ГІС-технологій. Для значних по масштабах комунікацій обов'язково повинні бути присутні серйозні комерційні СУБД і сервери просторових баз даних.

Методологічну основу та еталонну модель такої реалізації геоінформаційних ресурсів складають: архітектура відкритих інформаційних та геоінформаційних систем (OpenSystem та OGIS), об'єктно-орієнтовані бази даних, CASE - технології програмування, уніфіковані мови моделювання типу UML, мова XML для метаопису та структурованого представлення даних, архітектура розподілених обчислень.

Система класифікації активних геоінформаційних ресурсів природно досить складна як і сам об'єкт класифікації, що зумовлено: різноманітністю ознак предметної області, яка відображається в інформаційних моделях; комплексністю моделювання міського середовища; технологічними засобами, які використовують­ся для створення і функціонування ГІС ВДМ та багато іншого.

За об'єктною орієнтацією і комплексністю моделювання ВДМ геоінформаційні ресурси розділяють на такі групи:

базові геоінформаційні ресурси: утворюють основу для просторового інтегрування, наприклад: єдина цифрова топографо-геодезична основа міста, цифрові ортофотоплани, реєстр назв вулиць, тощо;

тематичні або об'єктно-орієнтовані: які представляють геоінформаційні моделі об'єктів певного класу, наприклад: реєстр територіальних зон, комунікацій певного типу, реєстр вулично-дорожньої мережі, тощо;

комплексні або проблемно-орієнтовані, які є сукупністю базових та об'єктних ресурсів, що об'єднуються в певну систему реєстрів для встановлення проблемних відношень між об'єктами різних реєстрів та утворення нового ресурсу у вигляді реєстру відношень.

За рівнем доступності та використання можна визначити такі класи геоінформаційних ресурсів:

- персональні (на комп'ютерах виробника або кінцевого користувача);

- групові ( в локальній мережі робочої групи або окремого проекту);

- корпоративні ( в обчислювальній мережі окремого підприємства або

відомства);

- регіональні ( в регіональній інформаційні мережі відповідного рівня);

- глобальні (наприклад такі, що публікуються для використання в мережі

Internet).

Розділ 1. Основні положення вулично-дорожніх мереж населених пунктів

1.1 Загальні положення та призначення вулиць

Вулично-дорожна мережа (ВДМ) – це система транспортних і пішохідних зв’язків між елементами планувальної структури міста та частинами його території, яка призначається для організації руху транспорту і пішоходів, прокладання інженерних комунікацій та благоустрою.

Планувальна структура вулично-дорожної мережі являється основою планувальної побудови генерального плану міста. Принципом її організації є досягнення компактності і економії затрат часу на переміщення.

Транспортна інфраструктура – найбільш дієва у планувальному відношенні, яка не тільки забезпечує життєві функції міста, але й суттєво впливає на зональне містобудівельне рішення.

Вулична мережа міста – один з найбільш стабільних його елементів, тому повинна бути розрахована на дуже тривалий період використання без істотних перебудов, що обходяться надто дорого.

Вулицею називається частина території міста або населеного пункту яка розміщена між червоними лініями або лініями забудови і призначена для руху транспорту і пішоходів, для прокладання інженерних мереж, відводу поверхневих вод, розміщення зелених насаджень і влаштування наземного обладнання.

Межі вулиці по її ширині визначаються червоними лініями, які встановлюються генеральним планом міста. Червоні лінії - це умовні лінії, які обмежують територію існуючих та проектних вулиць і відділяють їх від інших територій міста

Ширина вулиць у межах червоних ліній становить:

а) для магістральних вулиць:

- загальноміського значення безперервного руху - 50-90 м;

- загальноміського значення регульованого руху - 50-80 м;

- районного значення 40-50 м;

б) для вулиць місцевого значення - 15-35 м;

в) для селищних і сільських вулиць (доріг) - 15-25 м.

Ширина вулиць і доріг визначається розрахунком залежно від інтенсивності руху транспорту і пішоходів, набору елементів поперечного профілю (проїзних частин, технічних смуг для прокладки підземних комунікацій, тротуарів, зелених насаджень та ін. Рис.1)

Ч ервона лінія Червона лінія

Ширина вулиці

Рис.1. Поперечний профіль міської вулиці.

Елементи міської вулиці:

1. Проїзна частина.

2. Тротуари.

3. Смуги зелених насаджень.

4. Розподільчі смуги , що роз’єднують протилежні напрямки руху транспорту.

5. Підземні інженерні мережі.

6. Шляхи рейкового (трамвай) транспорту.

7. Пристрої регулювання руху.

8. Пристрої для відведення поверхневих вод.

9. Пристрої для обслуговування пасажирів.

Вулично-дорожна мережа являється частиною міських шляхів сполучення, яка забезпечує необхідні вантажні і пасажирські зв’язки між окремими функціональними зонами міста,а також всередині цих зон та інших міських територій. Основою вулично-дорожної мережі являються магістральні вулиці і дороги, а також вулиці і дороги місцевого значення.

Мережа міських вулиць і доріг являється однією із основних елементів планувальної структури міста і вона повинна забезпечувати:

• Найкоротші пасажирські зв’язки між житловими районами кварталами, масивами ) і місцями праці, громадським центром міста, об’єктами культурно-побутового обслуговування , і центрами мікрорайонів;

• Необхідну пропускну спроможність і надійність функціонування всіх елементів вулично-дорожної мережі з можливістю швидкого перерозподілу транспортних потоків при виході з ладу окремих ділянок мережі.

• Необхідні швидкості руху транспорту, що забезпечують нормативні витрати часу на трудові поїздки;(витрати часу на пересування від місць проживання до місць прикладення праці для 90 % трудящих (в один кінець), як правило, не повинні перевищувати: у містах з населенням понад 1 млн. чол. – 45 хв., від 500 тис. до 1 млн. чол. - 40 хв.; від 250 до 500 тис. чол. - 35 хв., до 250 тис. чол. - 30хв. (ДБН 360-92).

• Безпеку і зручність руху транспорту і пішоходів ;

• Зручні зв’язки з мережею позаміських автомобільних доріг і спорудами інших видів транспорту – аеропортами, залізничними станціями, морськими та річними портами.

• Можливість раціонального прокладання інженерних комунікацій по вулично-дорожній мережі. Допустимі рівні шуму та загазованості повітря.

Особливості міських вулиць.

Міські вулиці по умовам роботи значно відрізняються від автомобільних доріг, що розташовані поза містом. До основних особливостей міських вулиць у порівнянні з позаміськими автомобільними дорогами відносяться:

- Висока інтенсивність руху. Інтенсивність руху транспорту за добу на міських вулицях, як правило, у декілька разів більша ніж на позаміських дорогах. Бувають випадки, коли за 1 годину по вулицях міста може проїхати така кількість транспорту, яка проїзжає за добу на автомобільних дорогах I і II категорій.

- Різновидність транспорту. Крім легкових та вантажних автомобілів по вулицях курсують трамваї, тролейбуси, велосипеди і різні види спеціального призначення (аварійні, швидка допомога, пожежні та інші.

- Різновидний режим руху транспорту. Разом з безперервним рухом існує і регульований рух транспорту, який в основному регулюється світлофорами. В наявності транзитний і місцевий рух транспорту. На вулицях знаходиться велика кількість зупинок пасажирського транспорту.

- Велика кількість перетинань.

- Пішохідний рух з великою інтенсивністю.

- Розміщення автостоянок Автостоянки різних типів, починаючи від короткочасних вздовж бордюрів, до стоянок довготермінових, які розміщені в зоні вулиць, площ.

- Підземні і наземні інженерні мережі. Вони розташовані на міських вулицях зі своїми спеціальними спорудами (колодязі, камери і т.п.). Велика кількість стовпів для освітлювання вулиць стоять поряд з проїзною частиною. Все це ускладнює роботу транспорту на вулиці.

- Система водовідведення. Міська вулиця призначена і для відведення поверхневих вод з прилеглих територій. На проїзній частині розташовані водоприймальні колодязі, решітки, лотки і т.п.

- Зелені насадження. які в містах мають велике санітарно-гігієнічне значення. Вони захищають житлову забудову від шуму транспорту, виконують архітектурно-оформлюване і транспортно-регулююче призначення.

- Особливий характер оформлення.

- Умови ремонту і експлуатації, в тому числі умови організації літнього і зимового прибирання.

Всі ці відмінності міських вулиць і доріг від позаміських автомобільних доріг визначають особливість їх будівництва і експлуатації, які необхідно враховувати при проектуванні.