
- •Комплексні числа
- •1.1 Означення комплексного числа.
- •1.2 Геометрична інтерпретація (тлумачення) комплексного числа
- •1.3 Дії над комплексними числами в алгебраїчній формі.
- •1.4 Тригонометрична форма комплексного числа.
- •2.2 Точки розриву функції.
- •2.3 Основні теореми про границі функцій.
- •Використання границь для знаходження асимптот функцій:
- •2.4. Дії над наближеними значеннями.
- •Похідна функції
- •3.1. Похідна функціі, ії фізичний та геометричний зміст.
- •Геометричний зміст похідної. Рівняння дотичної і нормалі до графіка функції.
- •Зростання і спадання функції на проміжку.
- •3.2. Достатня ознака екстремуму функції.
- •Друга достатня умова існування екстремуму функції.
- •3.3. Застосування похідної до дослідження функцій
- •Найбільше та найменше значення функції, неперервної на відрізку.
- •Опуклість та увігнутість кривої.
- •3.4 Похідна неявної функції
- •3.5 Частинні похідні порядку
- •3.6 Диференціал функції однієї змінної
- •3.7 Формула Тейлора
- •3.8 Теорема Лопіталя
- •3.9 Теорема Ферма
- •3.10 Дослідження функції за допомогою похідних
- •3.11 Розв’язування задач на максимум і мінімум. Алгоритм.
- •Елементи інтегрального числення.
- •4.1 Первісна. Невизначений інтеграл.
- •Властивості невизначеного інтегралу:
- •Інтегрування методом підстановки.
- •4.2 Інтегрування частинами.
- •Інтегрування функцій, раціональних відносно
- •4.3 Поняття визначеного інтегралу.
- •Основні властивості визначеного інтегралу.
- •Методи обчислення визначеного інтегралу.
- •4.4 Тригонометрична підстановка
- •Деякі інші підстановки
- •4.5 Механічний зміст інтегралу.
- •Гранична форма
- •4.2 Степеневі ряди
- •4.3 Функціональні ряди
Інтегрування функцій, раціональних відносно
Універсальна
підстановка:
.
Заміна
зводяться до
=
Підстановка
tg
x=t
4.3 Поняття визначеного інтегралу.
Геометричний зміст визначеного інтегралу.
Визначений
інтеграл
чисельно дорівнює площі S криволінійної
трапеції, обмеженої графіком функції
у = f(x), віссю абсцис та прямими
х = а, х = в, тобто S =
.
Основні властивості визначеного інтегралу.
Всі властивості сформульовані в уявленні, що підінтегральні функції інтегровані в відповідних проміжках.
1. Визначений
інтеграл з однаковими границями дорівнює
0:
.
2. При
перестановці границь інтегрування знак
інтегралу змінюється на протилежний:
.
3. Відрізок інтегрування можна розбити на частини.
де
а < с < b.
4. Постійний
множник можна виносити за знак інтегралу:
5. Інтеграл від алгебраїчної суми функцій дорівнює алгебраїчній сумі інтегралів від усіх додатків.
.
Якщо ∃
невласний з безкінченою верхньою межею.
Позначаеться:
Якщо ця межа:
Існує, то інтеграл існує, інтеграл називається таким, що сходиться
не існує, або =
, називається таким, що розходиться
Методи обчислення визначеного інтегралу.
Для обчислення визначеного інтегралу, коли можна знайти відповідний невизначений інтеграл, існує формула Ньютона-Лейбніца:
,
тобто, визначений інтеграл дорівнює різниці значень будь-якої первісної функції з нижньою та верхньою границями інтегрування.
З цієї формули видно порядок обчислення визначеного інтегралу:
Знайти невизначений інтеграл від даної функції,
В одержану первісну функцію підставити замість аргументу спочатку верхню, потім нижню границі інтегрування, від результату підстановки верхньої границі відняти результат.
Метод невизначених коефіцієнтів.
Нехай
-
правильних раціональний дріб, а його
знаменник
після розкладу на
множники має виглядде
дійсні
числа, а квадратичні множники не мають
дійсних корені
Тоді
дріб
-
може бути представлений у вигляді суми
простих дробів. В цій сумі кожному
множнику вигляду
в знаменнику , де
-будь-який
з дійсних коренів, а його кратність
відповідає вигляду
,
а кожному множнику
знаменника – виразу вигляду
,
де r – дійсні числа.
4.4 Тригонометрична підстановка
Знайдемо
інтеграл
Згідно
з поданими формулами матимемо
Підстановка
виду
називається універсальною
тригонометричною підстановкою;
вона дає змогу проінтегрувати довільну
функцію вигляду
.
Деякі інші підстановки
На
практиці універсальна тригонометрична
підстановка може привести до громіздких
раціональних функцій. Тому іноді зручно
використовувати деякі інші підстановки,
які випливають із властивостей
підінтегральної функції
.
Наведемо
приклад застосування таких правил:
Якщо
є
непарною функцією щодо
,
тобто
,
то підстановкою
інтеграл
водиться до інтеграла від раціональної
функції
Якщо
є
непарною функцією щодо
,
тобто
,
то інтеграл раціоналізується
підстановкою
.
Якщо
функція
задовольняє
умову
,
то підстановкою
(або
)
інтеграл зводиться до інтеграла від
раціональної функції .