Ставка,%

Рис. 8. Крива Лаффера

Її зміст в тому, що зниження податків являється потужним стимулюючим чинником для виробництва. При скороченні податків база оподаткування збільшується, випускається більше товарів, а відтак сплачується більше податків.

Загальновизнаним автором ідеї «раціональних очікувань» (1965 р.) вважають Джеймса Мута, який раціональними називав ті очікування, які збігаються з прогнозом.

Американський економіст, Нобелівський лауреат, Роберт Лукас став продовжувачем цієї концепції, що набула поширення у 80-90 рр. ХХ ст., ставши фундатором напрямку «нової класичної економікс». Згідно цього напрямку економічної думки економічні агенти будують філософію своєї поведінки ґрунтуючись на «адаптивних» та «раціональних очікуваннях».

«Адаптивні очікування» спираються на колишній досвід (урахування помилок, знання наслідків економічних явищ і процесів тощо).

Вчені цієї теорії заперечували будь-які форми втручання держави в економіку. Пов’язуючи це з тим, що господарюючі суб’єкти мають ту саму інформацію, що і ті, хто її створює і намагається запровадити у вигляді державної економічної політики. Отже, господарюючі суб’єкти на основі раціональних очікувань приймають захисні контрзаходи і тому державний вплив не носить позитивних наслідків, скоріше навпаки. Тому відпадає сенс у державному економічному регулюванні, яке автоматично забезпечується дією ринкових сил.

Умови безперебійної дії механізму раціональних очікувань: досконала конкуренція; досконала інформованість.

Небезпека державного втручання вдало представлена «ефектом кобри», який вперше був виявлений в Індії, коли держава проводила політику знищення кобр, шляхом винагороди за голову кобри. Така політика призвела до протилежних результатів – селяни почали вирощувати кобр задля реалізації їхніх голів державі.

На думку теоретиків «раціональних очікувань» (Роберт Лукас, Гарі Беккер, Роберт Барроу, Лайонел Роббінс, Томас Саржент), національна економіка повинна регулюватися не безпосередньою економічною політикою уряду, наслідки якої завдяки «раціональним очікуванням» передбачити неможливо, а зрозумілими для всіх нормами, які не можуть змінюватися в погоні за тимчасовими вигодами. Держава через свою кредитно-грошову та бюджетно-фінансову політику повинна забезпечити стабільні, передбачувані умови функціонування ринкової економіки.

Основним засобом забезпечення економічної рівноваги вважають, як і монетаристи, регулювання грошової маси, оскільки головною умовою нормального розвитку економіки є стабільні ціни. Пропонують стабільність законів та рішень, а зміни до них, щоб набирали чинності через достатньо великий проміжок часу.

1 Невидима рука ринку – концепція ринкового лібералізму, яка пояснює, що ринок на основі вільного підприємництва, конкуренції, попиту та пропозиції, а також природному прагненні людини отримати прибуток, спрямовує економічну поведінку ринкових агентів через механізми ринкового самонастроювання, розповсюдження та пошуку ринкової інформації найліпшим для них чином. А це, в свою чергу, призводить до того, що якщо кожна економічна людина прагнутиме кращого життя для себе, то і суспільство в цілому буде розвиватись раціонально.

2 Автоматичні (вбудовані) стабілізатори - інструменти фіскальної політики, які автоматично послаблюють вплив коливань економічної активності та зменшують реакцію ВНП на зміни сукупного попиту. До автоматичних стабілізаторів належать: а) автоматична зміна податкових надходжень при прогресивній системі оподаткування; б) допомога на випадок безробіття, соціальна допомога та інші соціальні трансферти.

3 Суспільне благо – благо, вигода від якого нероздільно належить усім членам суспільства, незалежно від того чи бажають окремі індивіди ним користуватися, чи ні. Суспільні блага не продаються на ринку і оплачуються за рахунок оподаткування.

4 Прикладом позитивної виробничої екстерналії є сусідство яблуневого саду і пасіки: бджоли сприяють запиленню яблунь і підвищенню врожаю, а яблуні – збільшенню обсягу меду. Прикладом позитивної споживчої екстерналії є встановлення кодового замку в під’їзді одним жителем, коли користуватимуться всі.

5 Прикладами несприятливих змішаних екстерналій є парниковий ефект, за якого згоряння корисних копалин загрожує глобальній зміні клімату, забруднення атмосферного повітря, води і ґрунту відходами хімічної промисловості, енергетичних об’єктів чи автомобілями, кислотні дощі, радіоактивні викиди внаслідок аварій на АЕС чи випробувань ядерної зброї, витончення озонового прошарку. Прикладом несприятливої споживчої екстерналії є пробки на дорогах.

6 Оптимум по Парето – такий стан ринку, за якого покращення становища одного суб’єкту не супроводжується погіршенням становища інших. Парето-ефективність зазвичай використовують у якості економічної ефективності.

7 Економічний дирижизм - директивне планування економіки національного сектора та індикативне планування приватного і корпоративного секторів економіки.

8 Економічний лібералізм – напрямок економічної політики, що проголошує свободу підприємцям та невтручанні держави в їх справи. Відповідно до концепції «економічного лібералізму» (від фр. «laissez faire» – дозволяйте робити все), держава не повинна втручатися у виробничу, фінансову і торгову діяльність людей, а також відсутні будь-які заборони та обмеження (на торгівлю, переливання капіталу, цінова регламентація виробництва, закони про мінімальну заробітну плату та інше). Це пояснює той факт, що більшість «класичних» уявлень побудовані на припущенні про чисту (абсолютну) конкуренцію в усіх галузях економіки.