8.Утворення Київської Русі, її політичний та соціально-економічний розвиток.

Утворення Київської Русі, її соціально-політичний розвиток та міжнародні відносини

"Союзи союзів", що складалися з кількох союзів племен-князівств, були новими утвореннями і відображали більш високий етап у процесі східнослов'янської консолідації. Приблизно на рубежі VIII—IХ ст. придніпровський "союз союзів" Русь переростає у ще сильніше об'єднання — Руська земля, до складу якого входила значна кількість союзів слов'янських племен: Русь, Поляни, Древляни, Полочани, Дреговичі, Сіверяни. Це вже майже половина східних слов'ян. Такий союз, що охоплював територію близько 120 тис. кв. км і простягався на 700 км на північ аж до Західної Двіни, був справжньою державою. Правила у цьому державному об'єднанні, цілком імовірно, династія Кия, представниками якої у середині IX ст. згідно з літописом були князі Дір і Аскольд. У IX ст. в результаті тривалого внутрішнього розвитку східнослов'янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, склалася одна з найбільших держав середньовічної Європи - Русь. Роль її історичного ядра відігравало Середнє Подніпров'я, де традиції політичного життя сягали ще скіфо-античних часів. У зв'язку з тим, що центром нової держави впродовж багатьох століть був Київ, в історичній літературі вона дістала назву Київської Русі. Широко вживаються також назви Давньоруська держава, Київська Держава, Давня Русь. Економіка України-Русі IX - XIII ст.ст. була варіантом германського способу виробництва. Держава Київська Русь належала до європейської цивілізації і мала із Заходом тісні економічні, політичні, культурні зв'язки ... Як у всій тогочасній Європі, на Русі була поширена дружинно-лицарська культура, що відігравала важливу роль у середньовічній історії всієї Європи. Про виразну західну політичну орієнтацію України-Русі свідчать династичні шлюби її князів. Тестем Європи звали Ярослава Мудрого, бо вся його рідня і він сам мали шлюбні зв'язки з монаршими родинами різних європейських країн (Швеція, Норвегія, Франція, Німеччина, Польща, Угорщина, Візантія). Торговий шлях "із варяг у греки" зв'язував по Дніпру Скандинавію з Візантією, інкорпоруючи Україну-Русь в європейський ринок.

9.Київські князі — Олег.

Князь Олег. Князь Олег був історичною особою. Про це свідчать документальні джерела: літопис "Повість минулих літ", Новгородський літопис, хозарські та арабські документи. Він правив у Новгороді замість малолітнього сина Рюрика — Ігоря. Олег був або родичем Рюрика, або його воєводою.

1882 року князь Олег об'єднав Новгородське князівство з Київським. Це сталося так. Князь привів своє військо під Київ, сховав його в очереті біля Дніпра. Потім прийшов до міста, викликав із нього князів Аскольда і Діра. За наказом Олега воїни вбили київських князів, а він став правити у Києві.

Згодом Олег приєднав до свого князівства землі древлян, сіверян, радимичів, тиверців, угличів. Князь домовився з північнослов'янськими племінними союзами про військову підтримку у поході проти Східної Римської імперії — Візантії і послав туди таємних вивідувачів, які дізналися, що кращі легіони візантійського війська воюють з арабами на південних кордонах імперії. Точна дата та причина смерті Олега невідомі. Легенда розповідає, що він помер від укусу змії. Але це вигадка.

10.Київські князі — Володимир Великий.

Володимир Великий (коротко)

Князь Святослав залишив трьох синів: Ярополка, Олега й Володимира. Князем у Києві і на цілу країну захотів стати Ярополк. Він побив молодшого брата Олега, який княжив у Овручі, а тоді Володимир, який сидів у Новгороді, рушив на північ за море до варягів і просив у них помочі. Варяги дали йому поміч, і він побив Ярополка та в 980 році став київським князем. Русі-Україні він прислужився настільки, що за його часів та ще потім, за його сина, Ярослава Мудрого, вона була найсильнішою державою за всі часи свого існування. Злучивши всі українські землі в одне ціле, князь Володимир забезпечив їх від ворогів. Він жив у згоді з сусідніми народами й державами, як-от з поляками, греками, болгарами, чехами й мадьярами. Клопіт мав тільки з печенігами, які раз у раз нападали від сходу і нищили села й міста. З ними зводив Володимир численні бої. Про бої є різні оповідання, а одне описує таку битву. Раз печеніги підійшли під самий Київ, і проти них вийшов Володимир з військом. А тоді вождь печенігів промовив до нього так: "Не проливаймо крові наших воїнів, але виберім зі своїх військ по одному силачеві: я одного, іти одного, і нехай вони стануть до двобою. Як твій мого поборе, то ми заберемося з України, а коли мій поб'є твого - тоді ми вас будемо три роки воювати". Зажурився Володимир, чи знайде у своїм війську такого силача, щоб поборов страшного печеніга. Аж зголосився Кирило Кожум'яка, який шкіри виправляв, і сказав, що буде боротися з печенігом. Печеніг був страшенно високим і грубезний, а наш Кирило маленький, тож Володимир боявся, що не побере він печеніга. Але як Кирило зловив печеніга у свої руки, то в того лише кістки хряснули - такий Кожум'яка сильний був! Коли Кирило переміг велетня, тоді печеніги повтікали у степи, і вже Володимир мав з ними спокій. Забезпечивши Державу від зовнішніх ворогів, Володимир почав скріплювати її і зсередини. Щоб здобувати собі вірність і любов народу, Володимир не владарював сам-один, але прикликав на пораду старих мудрих людей, вибраних з волі народу. Він часто запрошував багато народу до себе в гостину: спомагав бідних, старців і калік, помагав сиротам і вдовам. То не диво, що всі називали його ласкавим батечком і "Сонечком Ясним". Та найважливіше, що він зробив для України, було те, що сам прийняв християнську віру й охрестив увесь народ. Тоді найкращою і найкультурнішою державою у світі була Візантія зі столицею Царгородом (нині Константинополь або Стамбул). Тож щоби перейняти від своїх сусідів греків з Візантії ту культуру й освіту, що була вкрай необхідна для розвитку народу, князь Володимир прийняв і християнську віру. Із Візантією єднав Володимира вже раніше тісний союз, бо він був одружений з сестрою візантійського імператора, Анною, яка була християнкою. У 988 році, влітку, він запросив, грецького митрополита і священиків, і вони почали хрестити народ, найперше в Києві, а потім у цілій державі. Людей хрещено в ріці (в Києві у Дніпрі). Матері тримали дітей на руках. Кого охрестили, тому давали хрестик на шию. Всіх поганських ідолів (божків) казав Володимир потопити в Дніпрі. Від того часу, як держава стала християнською, почала ширитися в нас наука й освіта. Від того часу почали учені монахи писати українську історію, і тому ми про Володимира знаємо вже багато більше, як про давніх князів - Олега, Ігоря й Святослава, бо за них ще й письменних людей майже не було на Україні, отже, хто міг записувати те, що діялося? За часів Володимира і Ярослава Мудрого жив у Києві учений монах Нестор, який списав у великій книзі все те, що відбувалося на Русі-Україні від найдавніших часів аж до часів князя Ярослава. Ця книга зветься "Несторів літопис". По Несторові було ще кілька літописців із пізніших часів. Володимир понастановлював по різних городах (містах) своїх синів, а сам сидів у Києві і правив цілою державою. Він заснував інші нові міста, серед них - Володимир на Волині. Побудував князь також багато церков як у Києві, так і по інших містах. Найкращою була Десятинна церква у Києві, звана так тому, що князь давав на неї десяту частину зі своїх прибутків. Володимир наказав карбувати перші срібні гроші. На одній стороні монети було зображення Володимира на престолі, а на другій державний герб-тризуб. Володимира названо Великим тому, що зробив він великою і міцною, свою державу. Він помер у 1015 р., отже, князював 35 літ. Його поховали в Десятинній церкві. Українська церква іменує його святим тому, що він освятив Україну.