3«Неолітична революція».

Термін «неоліт» увів англійський археолог Г.Чайлд. Неоліт (VІІІ – ІІІ тис. до н.е.) – новий кам’яний вік, період переходу від привласнюючого типу господарства до відтворюючого. Техніка обробки кам’яних знарядь у той час уже досягла високого рівня, перехід до землеробства тривав дуже довго, набагато довше, ніж перехід до машинної техніки, – приблизно 3 тис. років. Саме стільки тривала ПЕРША СВІТОВА РЕВОЛЮЦІЯ – НЕОЛІТИЧНА.

Приблизно 10 тис. рр. тому, коли планета виявилася переповненою мисливцями й збирачами, почалася перша глобальна продовольча криза. Це сталося наприкінці кам’яного віку. Примітивні знаряддя праці, відомі мисливцям і збирачам, дозволяли вести тільки екстенсивне господарство, за якого додаткова продукція виникає тільки за рахунок розширення чи захоплення нових територій. Чисельність первісних людей не перевищувала 5 – 6 млн., але внаслідок того, що сировинна база однієї групи була дуже великою й ставала все більшою в міру виснаження природних ресурсів, вільного простору на Землі ставало все менше й менше. Планета виявилась перенаселеною. Виникла об’єктивна необхідність переходу від екстенсивного способу господарювання до інтенсивного, при якому більше продукту отримують з тієї ж території завдяки більш досконалим знаряддям праці й її організації. Вихід з важкої кризи людство знайшло у переході від збиральництва спочатку до городництва, а потім до землеробства.

^ Дві лінії еволюції людства. Обробляти ґрунт людина почала почалася близько VІІІ тис. до н.е. на Близькому Сході (Туреччина, Ірак, Іран, Сирія, Йорданія, Ізраїль), в області «плодючого півмісяця». Відбувся перехід від городництва до землеробства. Мешканці цієї частини Землі стали першими землеробами й пастухами. Давні мешканці Середнього Сходу, піонери у виробництві продуктів, збагатили своє харчування й добавили до повсякденного раціону домашню їжу (пшеницю, ячмінь, овець і гусей). Сотні тисяч років до цього люди покладалися тільки на дику їжу й милість природи.

Інша лінія еволюції йшла від мисливства до скотарства (пастушества). Для багатьох суспільств вона виявилася тупиковою, оскільки й сьогодні на планеті зустрічаються відсталі пастуші племена, що так і не перейшли до цивілізованого життя. Правда, більшість скотарських суспільств вступило все-таки в сучасну фазу розвитку, але зробила це багато пізніше землеробських суспільств.

4.Назвіть основні риси Трипільської культури

Трипільська культура цікава тим, що зв'язує неоліт Волині та Галичини з центральною Європою: Моравією, Угорщиною, Німеччиною. Добу неоліту, зокрема, трипільську культуру новіші дослідники пов'язують з українським народом

Найперші сліди людських поселень на Україні сягають за 150 тис. років. Мандруючи до берегів Чорного моря через Кавказ і, ймовірно, Балкани, перші поселенці все ще зберігали ознаки примітивного походження. Вони мали незначного об'єму мозок, низький лоб, масивні щелепи та великі зуби. Зате ходили випроставшись, а їхні надзвичайно вправні руки вже цілком сформувалися.

Близько 40 тис. років до н. е. в середині останнього льодовикового періоду з'явився кроманьйонець (або гомо сапієнс) — особина, від якої походить сучасна людина. Вона була порівняно високою на зріст, прямоходячою, із значно розвинутими розумовими можливостями. Пристосовуючись до холодного суворого клімату, до труднощів у добуванні поживи, ці люди, що жили з мисливства та збирання плодів, винайшли небачене розмаїття технічних нововведень, таких як зброя і знаряддя з кременю, риболовні гачки, гарпуни, житла із шкур та кісток.

Близько 10 тис. років до н. е., коли відступив останній льодовик, лишивши після себе характерний для сучасної України ландшафт, людина стала мінятися дедалі швидше. Так, у період неоліту, який тривав на Україні з 6 до 2 тис. років до н. е., людство зазнало глибших змін, ніж за попередні 2—3 млн років.

Хоч цей період зветься неолітом, тобто новим кам'яним віком, він мав мало спільного з каменем.«Революційне» значення неолітичної цивілізації полягає насамперед у тому, що люди знайшли докорінно нові способи добування поживи. Замість збирання плодів і полювання вони нарешті самі навчилися продукувати поживу.

\