44.Перша і Друга малоросійські колегії.

Перша Малоросійська колегія – державний орган для керування українськими землями, що входили в склад Ро-сійської імперії, який був заснований 16(27) травня 1722 року й проіснував до 1727. Вона був створена наказом Петра І із метою контролю за діяльностю українського гетьмани та генеральної старшини й підкорення їхнього загальноросійському управлінню. Малоросійська колегія створювалась як заміна Малоросійському наказу (який перебував у Москві) под годину загальноімперської реформи органів управління (були створені 12 колегій із різних питань замість приказів й були засновані «...Канцелярии, Губернії і Провінції» колегія створена «...для управління Судів і протчего...вместо однієї Воевоцкой персони для кращої вірності та управління бути колегии...» Друга Малоросійська колегія. Указом Катерини ІІ від 15 листопаду 1764 року на Україні було б ліквідоване гетьманство й створено Другові Малоросійську колегію (котра стала головним органом управління на українських землях) на чолі із генерал-губернатором Малоросії графом Петром Рум`янцевим, до рук якого зосередилася вся влада й перед яким російський уряд ставив заподіяння якнайшвидшої остаточної ліквідації автономії Гетьманщини та повного підпорядкування управління українськими землями загальноросійським державним органам (а також звичайно найкориснішого та найпродуктивнішого використання Український земель для імператорського уряду). Колегія складалась з 4 російських представників, 4 українських старшин, прокурора, 2х секретарів (росіянина й українця). Метою створення цієї колегії було б прагнення Катерини ІІ до централізації та уніфікації державного управління, ліквідації залишків державної автономії українських земель, поширення загальноімперських порядків й на укра-їнські землі. У адміністративному відношенні колегія підлягала канцелярії малоросійського генерал-губернатора (існувала до 1796).

45. Тимчасове відновлення гетьманщини на Україні

ВІДНОВЛЕННЯ ГЕТЬМАНСТВА.

• Боротьба козацької старшини за дозвіл обирати гетьмана виявилася безрезультатною: після смерті Івана Скоропадського та наказного гетьмана Павла Полуботка вибори гетьмана не відбувалися.

• Україною правила Малоросійська колегія. Щоправда, спостерігалося деяке пом'якшення політики царату щодо України. Пов'язане воно було зі смертю Петра І в січні 1725 р.

• 8 лютого 1725 р. імператриця Катерина І звільнила з-під варти тих українських старшин, яких було ув'язнено разом із Полуботком.

Причини відновлення гетьманства

• Влітку 1727 р. зросла напруженість у російсько-турецьких відносинах. Росія розпочала підготовку до нової війни. Уряд Петра ІІ, розраховуючи на військову потугу козаків, прагнув залучити на свій бік козацьку старшину.

• Було ліквідовано Малоросійську колегію й дозволено вибори гетьмана.

• Не останню роль в ухваленні такого рішення відіграла особиста зацікавленість Меншикова - провідної особи царського двору за малолітнього Петра ІІ.

• Меншиков сподівався в такий спосіб розширити й без того величезні маєтності на території України.

• В ситуації, що склалася, єдиним і незаперечним претендентом на гетьманство був Данило Апостол.