Інтерфейс користувача.
Графічний інтерфейс користувача (ГІК, англ. GUI, Graphical user interface) — інтерфейс між комп'ютером і його користувачем, що використовує піктограми, меню, і вказівний засіб для вибору функцій та виконання команд. Зазвичай, можливе відкриття більше, ніж одного вікна на одному екрані.
GUI — система засобів для взаємодії користувача з комп'ютером, заснована на представленні всіх доступних користувачеві системних об'єктів і функцій у вигляді графічних компонентів екрану (вікон, значків, меню, кнопок, списків і т. п.). При цьому, на відміну від інтерфейса командного рядка, користувач має довільний доступ (за допомогою клавіатури або пристрою координатного введення типу «миша») до всіх видимих екранних об'єктів.
Елементи інтерфейсу
Елемент інтерфейсу — примітив графічного интерфейсу ористувача, що має стандартний зовнішній вигляд і виконує стандартні дії.
Інші назви: віджет (англ. widget), контро́л (control) и елемент керування. Є стандартний набір елементів інтерфейсу, що включає такі елементи керування:
кнопка (button);
список (list box);
випадаюче меню (pull down menu);
раскриваючийся список (en:combo box, drop-down list);
прапорець/перемикач (check box);
радіо-кнопка (radio button);
поле редагування (textbox, edit field);
значок (icon);
панель інструментів (toolbar);
стрічка стану (status bar);
спливаюча підказка (tooltip, hint);
полоса прокрутки (scrollbar);
вкладка (tab);
елемент для відображения табличних данних (grid view);
меню (menu);
головне меню вікна (main menu);
контекстне меню (popup menu);
вікно (window);
панель (panel);
діалогове вікно (dialog box);
модальне вікно (modal window);
дерево — елемент для відображення ієрархії (tree view).
Віджети призначені як інструмент для швидкого доступу до певної інформації чи сервісів.
Контрольні запитання:
Елементи інтерфейсу.
Графічний інтерфейс користувача.
Елементи керування.
Срс 13: Багатопроцесорні розподілені системи Функціонально розподілені системи
В ЕОМ перших трьох поколінь всі обчислювальні функції реалізовувались одним процесором і інтерпретувалися ним, як арифметичні та логічні операції. Висока продуктивність системи утворилась на основі багатопроцесорних комплексів.
Використання в таких комплексах однотипних процесорів є економічно невигідним, оскільки в кожному процесорі використовується лише та частина ресурсів, яка необхідна для виконання певної операції в певний момент часу. Найбільш економічний спосіб побудови багатопроцесорних систем - це використання спеціалізованих процесорів, орієнтованих на реалізацію певних функцій: обробка скалярних величин, текстів, матрична обробка, введення\виведедення даних.
Система складається із сукупності процесорів, що мають індивідуальну та основну пам’ять (рис.13.1).
Рисунок 13.1 - Склад системи
Ядро системи забезпечує інформаційне спряження усіх пристроїв. Воно може бути реалізоване у вигляді системної шини комутаційного поля або комутатора основної пам’яті. Управляючий процесор виконує супервізорні функції, обробляючий - обробку числових і символьних даних, матричний - матричну і векторну обробку.
Склад процесора конкретної системи залежить від складу конкретної задачі. Обробка кожної задачі розподіляється між процесорами. Різні кроки завдань, програми і гілки програм виконуються обробляючим, матричним і мовним процесорами. Розподіл задач здійснюється управляючим процесором.