13. Фінансова діагностика підприємства: цілі, зміст, методологічні особливості проведення, учасники та користувачі результатів

Всю сукупність рішень по досягненню мети підприємства може бути зведено до трьох основних напрямів – рішення по вкладенню ресурсів; операції, що здійснюються за допомогою цих ресурсів; визначення структури фінансової діяльності. Вчасне та якісне забезпечення цих напрямів фінансових рішень виступає сутністю фінансової діагностики.

Основна мета фінансової діагностики – отримання невеликої кількості ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають найбільш обєктивну та точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків та збитків, змін в структурі активів та пасивів, у розрахунках з дебіторами та кредиторами.

Користувачами результатів фінансової діагностики в ринкових умовах господарювання виступають:

• акціонери та засновники підприємства, яких цікавить рентабельність акціонерного капіталу та внесків засновників у складі загальних інвестицій;

• менеджери підприємства, яким фінансова діагностика надає достовірну оцінку ефективності управління підприємством;

• інвестори, що вкладають капітал з певним рівнем ризику з метою отримання доходу на нього;

• кредитори, яких цікавить платоспроможність підприємства і ризик неповернення позичкових коштів;

• зацікавлені в отриманні інформації про здатність підприємства своєчасно виплачувати заробітну плату працівники підприємства;

• постачальники матеріально-технічних ресурсів, споживачі (клієнти підприємства), податкові служби, страхові компанії, органи державного управління, тощо.

Джерела інформації для проведення ФД:

1) інформація про технічну підготовку виробництва;

2) нормативна інформація;

3) планова інформація (бізнес-план);

4) господарський облік:

• оперативний облік;

• бухгалтерський облік;

• статистичний облік

5) звітність:

• публічна фінансова бухгалтерська звітність;

• квартальна звітність;

• вибіркова статистична та фінансова звітність

• обов’язкова статистична звітність

6) інша інформація:

• преса

• опитування керівництва

• експерта інформація

Методи ФД:

• Горизонтальний аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

• Вертикальний аналіз – визначення структури підсумкових фінансових показників з оцінкою впливу кожної позиції звітності на результат в цілому;

• Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду;

• Метод фінансових коефіцієнтів – розрахунок числових відношень різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників. Коефіцієнти розподіляються на коефіцієнти розподілу та координації

Коеф. розподілу використовуються, коди необхідно визначити, яку частину той чи інший абсолютний показник фінансового стану складає від загального підсумку групи таких показників.

Коеф. координації використовується для вираження відношень різних за сутністю абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних комбінацій, що мають різний смисл.

Необхідно розуміти, що аналіз фінансових коефіцієнтів (перелік основних фінансових коефіцієнтів представлений в Додатку 6) повинен заключатись у порівнянні з базисними величинами, а саме – середніми за часовим рядом значеннями показників підприємства, що відповідають вимогам безпечного функціонування; середньогалузевими значеннями показників; значеннями, що розраховані за даними звітності конкурента-лідера галузі; теоретично-обгрунтованими величинами показників.

• Порівняльний (просторовий) аналіз – це аналіз показників звітності по окремим показникам фірм, підрозділів, цехів, міжгосподарський аналіз показників фірми з показниками конкурентів, із середньо галузевими та середніми загальноекономічними даними;

• Факторний аналіз – аналіз впливу факторів на результуючий показник.