26. Економічна діагностика в системі економічного управління підприємством.

Діагностика з грецької означає розпізнавання, визначення. Діагноз – це щось конкретне, що фіксоване в часі та що має адресну прив’язку.

Діагностика – визначення стану об’єкту, предмету, явища або процесу управління шляхом реалізації комплексу дослідницьких процедур, визначення в них слабких та “вузьких” місць.

Процес діагностики – це не одноразовий акт, а процес, який здійснюється в часі та у просторі. Це дослідницький, пошуковий, пізнавальний процес.

Мета діагностики – встановити діагноз об’єкту дослідження та дати експертний висновок про його стан на дату завершення цього дослідження та на перспективу.

Задача діагностики заключається у визначенні заходів, направлених на оптимізацію роботи всіх складових елементів системи, та способів їх реалізації.

Під економічної діагностикою підприємства будемо розуміти – вчення про теорію та методи організації процесу визначення діагнозу досліджуваного обєкту шляхом використання комплексу дослідницьких процедур з метою підвищення ефективності його функціонування за умов непередбачуваного зовнішнього середовища.

Обєктом економічної діагностики виступає підприємство, як соціально-економічна система, через призму економічних результатів його господарчої діяльності.

Предметом економічної діагностики будемо вважати економічні результати господарювання як наслідок економічних процесів у їх взаємодії та взаємозвязку.

Необхідність ЕД:

1. Непередбаченість зовнішнього середовища.

2. Розширення сфери діяльності підприємства

3. Виникнення нових функцій адміністративних та економічних відділів підприємства

4. Зниження загального рівня економічної культури

5. Виникнення великої кількості підприємств.

В рамках динамічної економічної діагностики використовуються СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ - метод відхилень та сканування.

Метод відхилень дозволяє впроваджувати на підприємствах систему координації та контролю за процесом досягнення кінцевих результатів з визначенням причин та винних в можливих відхиленнях фактичних значень підконтрольних показників від запланованих.

Для зручності проведення такого роду аналізу пропонується використовувати “Карту аналізу підконтрольних показників” (табл. 1)

Карта складається за наступним принципом. Одержані в ході розрахунків планові та нормативні значення показника розміщуються відповідно у графи “ЗНАЧЕННЯ планове” та “ЗНАЧЕННЯ фактичне”. До графи “ВІДХИЛЕННЯ нормативне” вписуються значення нормальних відхилень, а в графу “ВІДХИЛЕННЯ фактичне” заносяться розраховані показники відхилень як різниця між фактичним та плановим значеннями показника. Порівняння значень фактичного та нормального (нормативного) відхилення дозволяє зробити висновок про існування на підприємстві кризової ситуації (поява виключного відхилення хоча б по одному показнику свідчить про наявність кризової ситуації). За думкою деяких спеціалістів [94,с.98], відхилення від середньої величини у межах 10-15% можна вважати нормальними.

Метод сканування дозволяє , з одного боку, безупинно, організовано відслідковувати й аналізувати параметри внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, які спроможні зробити сприятливий або несприятливий вплив, та, з іншого боку, зменшувати рівень невизначеності навколишнього середовища і тим самим зміцнювати стан економічної безпеки.

Сигнали з внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства “запускають” в дію економічний механізм появи на підприємстві негативної (кризи) або позитивної (шанс) зміни. Сигнал, що з'явився, викликає появу одного за другим у певній послідовності наступних економічних явищ (“ефект доміно, що падає”). При цьому наступні явища можуть мати відмінну від вхідного явища силу. Таке розуміння механізму появи кризових ситуацій та шансів дозволяє виділяти так звані канали явищ, що являють собою ланцюжок економічних явищ, який з'являється після настання вхідного. Складно з достатньою мірою певності казати, що стало вхідним явищем, яке викликало появу каналу. Тому вхідним явищем можна визнавати те явище, яке було зафіксоване спостерігачем першим та яке викликає появу інших. Побудова каналу явищ - складний та трудомісткий процес. Складність складається во взаємній залежності проміжних економічних явищ, які належать не тільки ланцюжку від даного вхідного явища до завершального, але й ланцюжкам, які ініціюються іншими вхідними явищами.

27. Модель взаємозв’язку витрат, обсягів діяльності та прибутку підприємства.

Модель взаємозв’язку «витрати – обсяг – прибуток» (Cost-Volume-Profit) - метод системного дослідження взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку підприємства з метою визначення:

- обсягу продажу, що забезпечує відшкодування всіх витрат і бажаного прибутку;

- величини прибутку за певного обсягу продажу;

- впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства;

- оптимальної структури витрат.

Аналіз беззбитковості побудований на основі розподілу витрат на змінні та постійні, а також обчислення точки беззбитковості, що визначає критичний обсяг продажу.

Точка беззбитковості – обсяг продажу, за якого:

- доходи підприємства дорівнюють його витратам;

- маржинальний дохід дорівнює загальним постійним витратам.

Точка беззбитковості = змінні витрати + постійні витрати (1)

Точка беззбитковості (в натуральних одиницях)=Постійні витрати / ціна за одиницю – змінні витрати на одиницю

Оскільки знаменник означає маржинальний дохід на одиницю, тому

Точка беззбитковості (в натуральних одиницях)= Постійні витрати /

маржинальний дохід на одиницю

Коефіцієнт маржинального доходу – співвідношення маржинального доходу та чистого продажу підприємства

Коефіцієнт Маржинального доходу = Маржинальний дохід /Ціна за одиницю

Точка беззбитковості (в грошових одиницях) = Постійні витрати / коефіцієнт маржинального доходу

Графічний аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку здійснюється за допомогою графіків:

1) беззбитковості;

2) взаємозв’язку обсягу та прибутку;

3) маржинального доходу

АНАЛІЗ ЧУТЛИВОСТІ ПРИБУТКУ

Аналіз чутливості прибутку – визначення впливу на прибуток зміни витрат, ціни та обсягу продажу. Використовуються показники:

-коефіцієнт маржинального доходу;

-запас міцності;

-операційний важіль.

1) Запас міцності – величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг продажу перевищує беззбитковий обсяг продажу:

Запас міцності = продаж – точка беззбитковості

Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продажу без ризику зазнати збитків.

2) Коефіцієнт запасу міцності – співвідношення запасу міцності та фактичного обсягу продажу

Коефіцієнт запасу міцності є вимірником ризику нерентабельної роботи компанії. Чим більше значення має цей коефіцієнт, тим менше ймовірність того, що компанія зазнає збитку в разі зменшення обсягу продажу

3)Операційний важіль - співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток зростання обсягу продажу.

Більша питома вага постійних витрат у структурі витрат компанії забезпечує більший вплив на прибуток за зміни обсягу продажу

Кількісним показником операційного важеля є його фактор:

Фактор Операційного важеля= Маржинальний дохід / Прибуток

Фактор операційного важеля визначає відсоток зміни прибутку за певного відсотка зміни обсягу продажу

Відсоток зміни продажу х фактор операційного важеля = відсоток зміни прибутку (9)

Показатели, которые являются факторными по отношению к чистой прибыли предприятия и частными, расположенными на ступеньку ниже обобщающего показателя (рис. 3):

• объем продаж товара;

• цена единицы товара, по которой она будет продана по¬требителю;

• издержки производства единицы товара;

• совокупные налоги (система прямого и косвенного налогообложения предприятия).

В зависимости от того, какое количественное значение при¬мут все эти показатели, будет зависеть конечная величина чис¬той прибыли предприятия, а следовательно, возможности дальнейшего развития, процветания или, наоборот, свертывания производства, снижения его экономического и финансового потенциала, появления убытков и даже банкротство.