14. Фінансова діагностика як елемент системи забезпечення економічної безпеки підприємства.

Під економічною безпекою підприємства можна розуміти стан оптимального для підприємства рівня використання економічного потенціалу підприємства, при якому існуючі та/ або можливі збитки нижче встановлених підприємством меж.

Представлені вище теоретичні аспекти діяльності підприємства дозволяють сформувати основні принципи досягнення та підтримки стану економічної безпеки підприємства:

• підприємство повинно задовольняти як потреби його учасників, так і власні потреби;

• підприємство потребує такої структури економічного потенціалу, яка б забезпечувала його стабільне функціонування у теперішньому та безпечне функціонування у майбутньому;

• підприємство постійно та звідусіль повинне очікувати загрози (при цьому більш важливі не причини загрози, а їх джерело);

• підприємство потребує ефективної структури управління, здатної швидко реагувати на загрози та ефективно використовувати існуючі можливості;

• необхідна ефективна система інформаційного забезпечення процесів планування та використання стратегій підприємства та система заходів, що розроблена у рамках цих стратегій;

• суспільство повинно усвідомлювати иважливість створення сприятливих умов для здійснення підприємством заходів щодо підтримки економічної безпеки.

для отримання достатньої інформації про стан та тенденції розвитку внутрішнього та зовнішнього середовищ у процесі обґрунтування та прийняття стратегічних рішень, націлених на досягнення та підтримку економічної безпеки підприємства, необхідна системна методика діагностики економічної безпеки підприємства, яка складається з таких основних розділів:

• оцінка можливостей підприємства протидіяти загрозам; оцінка причин появи загроз з боку факторів внутрішнього середовища;

• систематичний аналіз стану та тенденцій розвитку зовнішнього середовища;

• оцінка тенденцій розвитку підприємства; визначення зони його функціонування; прогнозування впливу змін факторів внутрішнього та зовнішнього середовища на стан підприємства.

Внаслідок того, що саме плановий фінансовий аналіз здатний виявляти та нейтралізовувати приховані негативні тенденції і бути інформаційною базою прийняття управлінських рішень, націлених на підтримку та досягення економічної безпеки підприємства, він є основною складовою системи забезпечення економічної безпеки і призначений для виконання наступних завдань:

• виявлення сигналів про порушення стану економічної безпеки;

• визначення зони функціонування підприємства;

• калькуляція витрат на виконання заходів щодо нейтралізації негативних тенденцій;

• використання внутрішньої методики проведення аналізу для визначення фінансового положення підприємств - конкурентів і підприємств, з якими підприємство співробітничає і передбачає співробітництво в майбутньому, з метою визначення можливості банкрутства партнерів, яке може стати вихідним явищем і призвести до стану кризи;

• надання інформації про фінансовий стан органам державного управління з наступними можливими юридичними наслідками щодо порушення ходу виробничого процесу й безпеки (визнання структури балансу незадовільною, оголошення процедури банкрутства, зовнішнього управління тощо).

Першочерговим завданням виступає визначення поточного та перспективного стану функціонування організації та її партнерів для цілей прийняття управлінських рішень (в будь-якій системі існують пороги чутливості, вразливості та розпаду, які визначають її стани функціонування. Критеріями визначення при цьому виступають фінансові коефіцієнти, що розраховуються при проведенні фінансової діагностики).

Можливі стани функціонування організацій (стани неплатоспроможності, кризи, передкризового стану, економічної безпеки) доцільно визначати за наступною алгоритмічною схемою:

1) стан неплатоспроможності – аналіз стану за критеріями неплатоспроможності; аналіз кредиторської заборгованості;

2) стан кризи – динамічний коефіцієнтний аналіз значень показників ліквідності, фінансової стійкості та ефективності виробництва (із застосуванням методу відхилень); аналіз ліквідності балансу;

3) передкризовий стан – аналіз грошового потоку підприємства; вертикальний та горизонтальний аналіз балансу підприємства.

Необхідно звернути особливу увагу на існуючі методологічні проблеми та особливості у розрізі вказаних вище етапів:

1. Стан неплатоспроможності

1) критеріями стану неплатоспроможності виступають законодавчо встановлені умови порушення справи про банкрутство (для підприємств всіх форм власності) та/або критерії неплатоспроможності, що закріплені Кабінетом Міністрів України “Положенні про реєстр неплатоспроможності підприємств та організацій” (для підприємств та організацій державної форми власності).

2. Стан кризи

1) доцільно встановлення на підприємстві нормативних значень кількісних показників його діяльності (значення задовольняють уявленням підприємства про стан економічної безпеки), “нормальних” відхилень (розмір відхилень від нормативних значень задовольняє уявленням підприємства про стан економічної безпеки);

2) діагност повинен особливу увагу звертати на тривалість та глибину виключного відхилення по показнику діяльності підприємства;

3) кількісний аналіз буде недостатньо достовірним без результатів проведення експертної діагностики стану підприємства.

3. Передкризовий стан

1) аналіз відхилень в показнику “ціна підприємства” дозволить отримати додаткову інформацію про поточний стан функціонування підприємства.

Студенту слід пригадати, що діагностам часто пропонується проведення додаткових досліджень щодо прогнозування ймовірності настання стану неплатоспроможності за існуючими однокритеріальними моделями прогнозування банкрутства (наприклад, двох- , п’яти, та семи- факторні моделі Альтмана; чотирьохфакторна модель R Іркутської державної економічної академії; модель У.Бівера; методика рейтингової оцінки R, тощо). Але студенту необхідно при цьому враховувати, що, по-перше, у вітчизняній економічній науці та виробничій практиці відсутні наробітки щодо можливості та доцільності їх використання; по-друге, оціночні коефіцієнти, що використані в зазначених моделях, розраховані на підставі фактичних матеріалів закордонних підприємств та не враховують вітчизняної специфіки.

Фінансові моделі прогнозування неплатоспроможності підприємств

1. Однією з найпростіших моделей прогнозування ймовірності неплатоспроможності є двофакторна модель [33], що грунтується на двох показниках (показник поточної ліквідності, показник частки позикових засобів у загальному капіталі підприємства), від яких залежить ймовірність неплатоспроможності підприємства. Формула розрахунку показника неплатоспроможності підприємства наступна:

З = -0,3877 + Кл х (-1,0736) + Кз х 0,0579 (1.1),

де Кл - показник поточної ліквідності;

Кз - показник частки позикових засобів у загальному капіталі підприємства;

-0,3877; -1,0736; 0,0579 - вагові значення коефіцієнтів, знайдені американськими економістами емпіричним шляхом.

Якщо результат (З) виявляється негативним, ймовірність банкрутства невелика. Позитивне значення (З) указує на високу ймовірність банкрутства.

2. Наступна модель – розрахунок коефіцієнта Альтмана (Z - рахунок), який був сформульований у 1968 р. американським економістом Едвардом Альтманом за допомогою апарату мультиплікативного дискримінантного аналізу і має наступний вигляд [43,с.82]:

Z = 1,2 х X1 + 1,4 х X2 + 3,3 х X3 + 0,6 х X4 + X5

де Х1 - оборотний капітал/сума активів;

Х2 - нерозподілений прибуток/сума активів; Х3 - операційний прибуток/сума активів;

Х4 - ринкова вартість акцій/заборгованість; Х5 - виручка/сума активів

3. Вченими Іркутської державної економічної академії була запропонована чотирьохфакторна модель прогнозу ймовірності банкрутства (модель R), що має наступний вигляд:

R = 0,838 х K1 + K2 + 0,054 х K3 + 0,63 х K4 (1.3),

де К1 - оборотний капітал/актив; К2 - чистий прибуток/власний капітал;

К3 - виручка від реалізації/актив; К4 - чистий прибуток/інтегральні витрати.

4. Г.Г.Кадиков і Р.С.Сайфулін [6,с.89-90] запропонували використовувати для прогнозування банкрутства рейтингове число R, що розраховується за формулою 1.4:

R = 2 х Kо + 0,1 х Кпл + 0,08 х Кі + 0,45 х Км + Кпр (1.4),

де Ко - коефіцієнт забезпеченості власними засобами;

Кпл - коефіцієнт поточної ліквідності;

Кі - інтенсивність оберту авансованого капіталу, який характеризує обсяг реалізованої продукції, що приходиться на одну гривню засобів, вкладених у діяльність підприємства;

Км - коефіцієнт менеджменту, який характеризується відношенням прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації;

Кр - рентабельність власного капіталу (відношення балансового прибутку до власного капіталу).

Фінансовий стан підприємств із рейтинговим числом менше 1 характеризується як незадовільний