20. Статус Кабінету Міністрів України, утворення, повноваження.

Порядок формування Кабінету Міністрів України умовно можна поділити на два етапи:

а) призначення Прем'єр-міністра України;

б) призначення інших членів Кабінету Міністрів України.

Процедура призначення Прем'єр-міністра України має кілька стадій:

узгодження кандидатури. Президент України проводить консультації з Головою Верховної Ради України, керівниками депутатських груп і фракцій з метою попереднього узгодження кандидатури на посаду Прем'єр - міністра;

внесення узгодженої кандидатури на розгляд парламенту.

розгляд кандидатури на посаду Прем'єр-міністра в парламенті.

прийняття рішення про надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України.

Призначення Президентом України Прем'єр-міністра України (глава держави видає відповідний указ). Після призначення Прем'єр-міністр направляє главі держави подання щодо інших членів уряду, які призначаються на посаду Указом Президента. Строк повноважень Кабінету Міністрів України збігається із строком повноважень Прези­дента України. Уряд складає повноваження перед новообраним главою держави.

Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує суверенітет та економічну незалежність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; розробляє і здійснює загальнонаціональні (загальнодержавні) програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку держави; здійснює управління об'єктами державної власності; розробляє проект Державного бюджету і забезпечує його виконання (після затвердження Державного бюджету парламентом України); здійснює заходи, спрямовані на забезпечення обороноздатності України, національної безпеки держави, безпеки громадського порядку, а також заходи боротьби зі злочинністю; організовує митну справу, забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, а також політики у сфері соціального захисту населення, освіти, науки й культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; вживає заходів для забезпечення прав і свобод людини та громадянина тощо. На Кабінет Міністрів України покладено також обов'язок спрямовувати і координувати роботу міністерств, інших органів виконавчої влади (ст. 116).

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО

21. Поняття, предмет і джерела адміністративного права

Адміністративне право, як і будь-яка інша галузь права, становить сукупність правових норм (правил поведінки), які регулюють певні суспільні відносини. Адміністративне право регулює відносини в сфері виконавчої діяльності держави. Як і конституційне право, право адміністративне опосередковує функціонування публічної влади в державі. Причому, адміністративно-правове регулювання є своєрідним продовженням конституційно-правових норм, конкретизуючи багато в чому їх дію. На цій підставі можна стверджувати, що існування адміністративного права — це необхідна умова і засіб реалізації Конституції в найважливішій сфері функціонування публічної влади — сфері виконання законів та інших правових актів держави.

Предметом галузі адміністративного права України є система суспільних відносин між публічною адміністрацією та об'єктами публічного управління, які виникають у сфері владно-розпорядчої діяльності, наданні адміністративних сервісних послуг з метою публічного забезпечення прав і свобод людини та громадянина, функціонування громадянського суспільства та держави з можливістю застосування до порушників (представників органів державної влади) адміністративно-правових норм заходів адміністративного примусу та адміністративної відповідальності.

Адміністративно-правові норми як загальнообов'язкові, формаль-новизначені правила поведінки, які походять від держави, охороняються ЇЇ примусовою силою і регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення виконавчої влади та в процесі внутрішньої організації усіх державних органів і організацій, містяться в нормативно-правових актах різної юридичної сили. Тобто норми адміністративного права одержують зовнішнє виявлення (формальне визначення) в нормативних актах, які і є його джерелами.

Отже, джерело адміністративного права — це правотворчий акт органу державної влади, який містить адміністративно-правові норми і у зв'язку з цим регулює суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення виконавчої влади та в процесі внутрішньої організації усіх державних органів і організацій.