Тема 13. Оцінювання фінансового стану підприємства

1. Необхідність та значення оцінки фінансового стану підприємства.

2. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства

3. Фінансовий аналіз діяльності підприємства та його завдання

4. Основні показники, які використовуються для оцінки фінансового стану підприємства

5. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів

1. Необхідність та значення оцінки фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на організацію систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільної діяльності.

Отже, фінансовий стан – це одна з найважливіших характеристик кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу.

Основними завданнями оцінки фінансового стану є:

• дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

• дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

• об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства;

• оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

• аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

• визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

2. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані: балансу (форма № 1); звіту про фінансові результати (форма № 2); звіту про рух грошових коштів (форма № 3); звіту про власний капітал (форма № 4); дані статистичної звітності та оперативні дані.

Відображена інформація у формі № 1 стосовно наявності економічних і фінансових ресурсів, які контролюються підприємством, використовується для оцінки структури активів підприємства, ліквідності та платоспроможності підприємства, про­гнозування потреби у залучених ресурсах.

У формі № 2 міститься інформація про доходи, витрати та фінансові результати від звичайної та надзвичайної діяльності, за якою оцінюють і прогнозують прибутковість підприємства, прогнозують структуру доходів і витрат.

Змістом форми № 3 є інформація про рух та використання грошових коштів у фондовій і нефондовій формі протягом звітного періоду. Дані звіту використовують для оцінки та прогнозу усіх видів діяльності підприємства: операційної, інвестиційної та фінансової.

Форма № 4 відображає зміни у складі та структурі капіталу підприємства. Така інформація використовується для оцінки та прогнозу змін у власному капіталі у розрізі джерел його формування.

У формі № 5 відображається інформація про нематеріальні активи, основні засоби, капі­тальні та фінансові інвестиції, доходи і видатки, грошові кошти.

Звітним періодом для складання фінансової звітності підприємства, в тому числі новоствореного, є повний календарний рік. Для підприємств, що ліквідуються, звітним періодом є період з початку року до моменту ліквідації.

Річний (квартальний) баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду з початку звітного року.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Значна частина підприємств функціонує у формі груп підприємств, організацій та інших юридичних осіб, які складаються з материнсько­го (холдингового) підприємства та дочірніх підприємств. Такі групи підприємств складають консолідовану фінансову звітність.

Консолідовану фінансову звітність подає материнське підприємство. Якщо материнське підприємство є дочірнім підприємством іншого підприємства, така звітність не подається.

Консолідовану фінансову звітність складають шляхом впорядкованого додавання показників фінансової звітності дочірніх підприємств до аналогічних показників материнського підприємства. Активи таких дочірніх підприємств відображаються як фінансові інвестиції материнського підприємства.

Якісними характеристиками фінансової звітності вважають таке:

• інформація у фінансових звітах повинна бути доступна і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами;

• звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому;

• фінансова звітність повинна бути достовірною;

• дані звітності повинні надавати можливість користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди і фінансові звіти різних підприємств.

Підприємства при підготовці фінансової звітності дотримуються таких принципів: автономності підприємства; безперервності діяльності; періодичності; історичної (фактичної) собівартості; нарахування та відповідності доходів і витрат; повного висвітлення; послідовності; обачності; превалювання змісту над формою; єдиного грошового вимірника.

3 погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:

• оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

• оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

• прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.