3 Методичні вказівки до самостійного вивчення:

Ця тема, порівняно недавно включена до програми курсу «Еко­номіка підприємства», за своїм змістом відтворює два аспекти: без­посередньо процес банкрутства та організацію і наслідки збанкруті­лих підприємств.

Вивчення теми доцільно розпочинати з дослідження банкрутства підприємств (організацій) як економічного явища, яке характеризу­ється неспроможністю підприємств задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, включаючи неможливість забез­печити обов'язкові платежі до бюджету і позабюджетних фондів че­рез незадовільну структуру балансу боржника.

Сутнісна характеристика процесу банкрутства може бути розкрита через акцентування уваги на таких проблемах: реакція фірми на кри­зовий стан; передбачення (прогнозування) банкрутства; ознаки руху до банкрутства; зовнішні та внутрішні причини банкрутства.

Особливу увагу слід приділити складу та взаємозв'язку міжнарод­них і національних, соціально-економічних, політичних, науково-технічних, зовнішньоекономічних чинників і внутрішніх причин, які призводять до розвитку симптомів банкрутства: зменшення обсягів реалізації продукції; падіння прибутковості; скорочення робочих місць; падіння попиту на продукцію; втрати клієнтів і покупців; збільшення обсягів неліквідних обігових коштів; неритмічності ви­робництва; низького рівня використання виробничого потенціалу; збільшення витрат на виробництво і реалізацію продукції; зниження рівня продуктивності праці. Доцільним є вивчення більш явних ознак банкрутства, які призводять до різкої зміни структури балансу підприємства і, як наслідок, до появи симптомів втрати конкурент­ного статусу фірми та можливого подальшого банкрутства.

У цьому зв'язку слід з'ясувати сутнісну характеристику таких симптомів банкрутства: негативні тенденції зміни параметрів попи­ту; негативні зміни в конкурентному середовищі; негативні зміни чинників виробництва; зменшення обсягів і зниження рівня викорис­тання потенціалу; загрози системи державного регулювання.

Варто наголосити, що банкрутство може виникнути на кожному з етапів життєвого циклу конкурентної переваги фірми, та визначи­ти вплив різних детермінант на окремих стадіях цього циклу. Заслу­говує на увагу матеріал про вірогідність банкрутства. Тут разом із оцінкою фінансового стану можна використати коефіцієнт, розрахований за допомогою «Z рахунку» Е. Альтмана. Бажаним є знання процедури розрахунку цього коефіцієнта, а також можливостей ви­користання його при визначенні вірогідності банкрутства. Визнача­ючи складники «Z рахунку» слід вказати на наявність певних проблем розрахунку окремих показників, які притаманні сучасному розвитку вітчизняних підприємств; підкреслити труднощі, пов'язані із використанням формули Альтмана для прогнозування вірогіднос­ті банкрутства.

Отже, на підставі попереднього матеріалу логічно дійти висновку про те, що рух, який розпочався відносним зниженням прибутковос­ті (і ця тенденція посилюється), у кінцевому результаті призводить

до банкрутства фірми. Умови та механізм визнання суб'єктами бан­крутства (банкрутами) юридичних осіб, які займаються підприємни­цькою діяльністю і щодо яких претензії кредиторів можуть бути за­доволені, мають визначатися законодавчо. У цьому зв'язку слід з'ясувати етапи порушення справи про банкрутство того або іншого суб'єкта господарювання. Мова йде про такі етапи: встановлення факту банкрутства боржника; встановлення факту безспірності кре­дитора, що ініціює порушення справи про банкрутство за його ви­могою; визначення майнових активів боржника; виявлення усіх мож­ливих кредиторів; обґрунтування можливого плану реструктуризації або санації; реструктуризація (санація), якщо це можливо; визна­чення боржника банкрутом, якщо реструктуризація (санація) уне­можливлює досягнення очікуваного успіху.

Важливо звернути увагу на законодавче тлумачення таких термінів: суб'єкт банкрутства, боржник, банкрут, кредитор, вартість вимоги, вартість негрошового зобов'язання, вартість вимоги за контрактом.

У подальшому слід вивчити процедуру проведення процесу банк­рутства, а саме: порядок подання боржником чи кредитором заяви про банкрутство до арбітражного суду; призначення розпорядника май­ном боржника; проведення судового розгляду справи. У разі, коли будь-яка фізична або юридична особа (в тому* числі боржник або кре­дитор) бажає взяти участь у реструктуризації або санації, необхідно пройти певні процедури, пов'язані з переходом до санатора боргів борж­ника, узгодженням умов реструктуризації юридичної особи боржника та узгодженням умов виплати боргу між санатором і кредиторами.

У разі відсутності пропозицій щодо проведення реструктуризації (санації) або незгоди кредиторів з умовами її проведення арбітражний суд визнає боржника банкрутом і з цього приводу приймає відповідну постанову. Це обумовлює необхідність ретельного вивчення процесу організації і наслідків ліквідації збанкрутілих підприємств (організа­цій). Насамперед слід звернути увагу на причини ліквідації суб'єктів господарювання, а саме: коли вартість майна боржника продовжує знецінюватися і немає ніяких можливостей його відновлення; коли жодна юридична чи фізична особа не звернулась із заявою про проведення реструктуризації або санації; коли жодний поданий реструктуризаційний (санаційний) план не був схвалений потрібною кількістю кредиторів або коли запропонований і прийнятий план виходу під­приємства із кризового стану неможливо реалізувати.

Далі доцільно перейти до з'ясування безпосередньо самої проце­дури ліквідації суб'єкта господарювання, пов'язаної з оприлюднен­ням постанови про визнання боржника банкрутом, про призначення ліквідаторів і утворення ліквідаційної комісії, про визначення лікві­даційної маси активів та оцінки ліквідаційної вартості збанкрутілого підприємства.

Слід розрізняти терміни, застосовувані у світовій практиці щодо визначення упорядкованої та примусової ліквідаційної вартості, лік­відаційної вартості припинення функціонування активів підприємст­ва, вміти виокремлювати певні етапи технологічної послідовності процесу розрахунку упорядкованої ліквідаційної вартості підприєм­ства, якими є: розробка календарного графіка ліквідації активів під­приємства; оцінка поточної вартості активів з урахуванням витрат на їх ліквідацію, обчислення обсягів зобов'язань підприємства; ви­значення різниці між поточною (скоректованою) вартістю активів і величиною зобов'язань підприємства.

Важливим є визначення можливих наслідків процесу визнання боржника банкрутом, пов'язаних із припиненням підприємницької діяльності боржника, переходом прав розпорядження майном банк­рута до ліквідаційної комісії, прийняттям всіх боргових зобов'язань банкрута, призупиненням нарахування пені та відсотків з усіх видів заборгованості банкрута.

Важливим аспектом пізнання процесу ліквідації юридичної осо­би є вивчення різних способів реалізації активів з урахуванням спе­цифіки функціонування підприємств та розподілу коштів від прода­жу майна банкрута, спрямованих на задоволення претензій кредиторів. Слід підкреслити наявність певної, законодавчо устале­ної черговості задоволення претензій кредиторів, згідно з якою ви­моги кожної наступної черги задовольняються після повного задо­волення вимог попередньої. У разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги претензії задовольняються про­порційно до належної кожному кредиторові суми, а не задоволені за недостатністю майна — вважаються погашеними.

Слід наголосити, що після закінчення реалізації майнових об'єк­тів, та задоволення усіх вимог кредиторів складається ліквідаційний баланс, в якому відображаються результати процесу реалізації лікві­даційних активів і розподілу одержаних коштів.