- •Розділ 1. Світова економіка: основні риси та структура
- •Світова економіка як сукупність національних господарств
- •Світова економіка як єдиний наднаціональний простір
- •Класифікація країн у світовій економіці (типологічна та регіонально-інтеграційна структура) 1.3.1. Варіанти типологічної класифікації країн світу
- •1.3.2. Регіональна класифікація країн світу
- •1.3.3. Регіонально-інтеграційна класифікація країн світу
- •Глобалізація світової економіки
- •Розділ 2. Типологічна структура світової економіки
- •2.1. Економіка розвинутих країн
- •2.1.1. Визначальні відмінності розвинутих країн
- •2.1.2. Динаміка економічного розвитку розвинутих країн
- •2.1.3. Особливості економічної структури розвинутих країн
- •2.1.4. Економіка Сполучених Штатів Америки
- •2.1.5. Економіка Японії
- •2.1.6. Економіка Німеччини
- •2.1.7. Економіка Великої Британії
- •2.1.8. Економіка Франції
- •2.1.9. Економіка Італії
- •2.1.10. Економіка Канади
- •2.2.2. Фактори економічного розвитку країн, що розвиваються
- •2.2.3. Основні економічні проблеми країн, що розвиваються
- •2.2.4. Економіка Бразилії
- •2.3.1. Передумови формування системи перехідної економіки
- •2.3.2. Економічні реформи перехідного періоду
- •2.3.5. Економіка Китайської Народної Республіки
- •Розділ 3. Регіонально-інтеграційна структура світової економіки
- •3.1. Основні риси та рівні міжнародної регіональної інтеграції
- •3.2. Регіонально-інтеграційні угруповання в Європі 3.2.1. Європейський Союз – єс
- •3.3. Регіональні інтеграційні угруповання в Азії, Північній та Південній Америці, Африці 3.3.1. Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво – атес
- •3.3.2. Асоціація держав Південно-Східної Азії – асеан
- •3.3.3. «План Коломбо» зі спільного економічного і соціального розвитку в Азії й Тихому океані – «План Коломбо»
- •3.3.4. Шанхайська організація співробітництва – шос
- •3.3.5. Північноамериканська угода про вільну торгівлю – нафта
- •3.3.6. Південний спільний ринок меркосур
- •3.3.7. Латиноамериканська асоціація інтеграції – лааі
- •3.3.9. Економічне співробітництво держав Західної Африки – ековас
- •3.3.10. Спільний ринок Східної та Південної Африки – комеса
- •3.3.11. Митний і економічний союз Центральної Африки – юдеак
- •Розділ 4. Економічна політика країн світу
- •4.1. Суть і напрями економічної політики держави
- •4.2. Економічна політика розвинутих країн 4.2.1. Моделі економічного розвитку
- •4.2.2. Економічна політика Сполучених Штатів Америки
- •4.2.3. Економічна політика Японії
- •4.2.4. Економічна політика Німеччини
- •4.2.5. Економічна політика Франції
- •4.2.6. Економічна політика Великої Британії
- •4.2.7. Економічна політика Італії
- •4.2.8. Економічна політика Канади
- •4.3.2. Економічна політика Індії
- •4.3.3. Економічна політика Бразилії
- •4.3.4. Економічна політика найменш розвинутих країн
- •4.4. Формування економічної політики країн із транзитивною економікою 4.4.1. Особливості реформування економіки в постсоціалістичних країнах
- •4.4.2. Економічна політика Росії
- •4.5. Економічна політика макроекономічних інтеграційних угруповань
- •4.5.2. Проблеми здійснення економічної політики Співдружності Незалежних Держав
- •Розділ 5. Проблеми, принципи й напрями формування міжнародної економічної політики україни
Розділ 2. Типологічна структура світової економіки
Ключові поняття
Визначальні відмінності розвинутих країн. Історико-економічні особливості розвитку. Спосіб виробництва. Індекс розвитку люди-ни. Моделі економічного розвитку. Динаміка економічного розвитку. Структура економіки. Країни, що розвиваються. Типологія країн, що розвиваються. Фактори економічного розвитку. Модель «етатиз-му». Модель «периферійного розвитку». Модель «Вашингтонського консенсусу». Економічні проблеми країн, що розвиваються. Регіональ-ні особливості економіки країн, що розвиваються. Перехідна (тран-зитивна) економіка. Передумови переходу до ринкової економіки. Економічні реформи перехідного періоду. Модель «шокової терапії». Еволюційна модель. Динаміка розвитку країн перехідної економіки. Структура економіки країн перехідної економіки. Регіональні осо-бливості розвитку країн перехідної економіки.
Кожна з понад двохсот країн світу має своє неповторне обличчя, відрізняється від інших за політичними, економічними, демогра-фічними, культурними й іншими ознаками. Різноманітність світу за національним складом, соціально-культурними особливостями збагачує його як спільну цілісну систему. Проте окремі країни мож-на згуртувати за деякими важливими спільними характеристиками. Це навіть і необхідно для здійснення наукового аналізу як світової економіки в цілому, так і економіки окремої країни.
Є декілька способів класифікації країн залежно від обраного критерію. Можна виокремити групи країн за розмірами території (великі, малі, держави-карлики), чисельністю населення, соціально-політичним устроєм (монархії, республіки), рівнем економічного розвитку, географічними положеннями. Як ми вже з’ясували в пер-шому розділі, найдоцільніше скористатися двома схемами: типоло-гічною і регіональною. Розглянемо з початку типологічну структу-ру світової економіки, згідно з якою всі країни світу поділяються на три основні групи:
• розвинуті країни;
• країни з перехідною економікою;
• країни, що розвиваються.
2.1. Економіка розвинутих країн
Група розвинутих країн втілює досягнення світової еконо-міки. Ці країни мають найбільші обсяги ВВП, особливо в роз-рахунку на душу населення, найвищий рівень продуктивності праці, найскладнішу технологію виробництва. За класичною схемою ця група нараховує 24 країни. Вони разом контролюють переважну частину світових капіталопотоків. Незважаючи на невелику частку у світовому населенні (14%), розвинуті країни зосереджують 50% світового ВВП, експортують 52% товарів та 78% послуг в міжнародній торгівлі1. Найрозвинутіші краї-ни, насамперед Велика Сімка, посідають ключові позиції в та-ких впливових міжнародних організаціях, як МВФ, Всесвітній банк, Світова організація торгівлі, більшість регіональних бан-ків розвитку, різноманітні фонди розвитку. Саме ця група країн є живильним середовищем для утворення ТНК і ТНБ. Розвинуті країни, спираючись на свою економічну й політичну могутність, міжнародний авторитет, формують і втілюють у міжнародні відносини механізм сучасного світового економічного порядку. Вони є «законодавцями моди» на новітніші економічні моделі й технології. Вони є взірцем, якого прагнуть досягти менш роз-винені країни. Все частіше групу розвинутих держав у засобах масової інформації називають «золотим мільярдом» – не тіль-ки тому, що кількість їхнього населення разом становить при-близно один мільярд чоловік, а скоріше – через золотий виблиск їхніх економік.