- •Розділ 1. Світова економіка: основні риси та структура
- •Світова економіка як сукупність національних господарств
- •Світова економіка як єдиний наднаціональний простір
- •Класифікація країн у світовій економіці (типологічна та регіонально-інтеграційна структура) 1.3.1. Варіанти типологічної класифікації країн світу
- •1.3.2. Регіональна класифікація країн світу
- •1.3.3. Регіонально-інтеграційна класифікація країн світу
- •Глобалізація світової економіки
- •Розділ 2. Типологічна структура світової економіки
- •2.1. Економіка розвинутих країн
- •2.1.1. Визначальні відмінності розвинутих країн
- •2.1.2. Динаміка економічного розвитку розвинутих країн
- •2.1.3. Особливості економічної структури розвинутих країн
- •2.1.4. Економіка Сполучених Штатів Америки
- •2.1.5. Економіка Японії
- •2.1.6. Економіка Німеччини
- •2.1.7. Економіка Великої Британії
- •2.1.8. Економіка Франції
- •2.1.9. Економіка Італії
- •2.1.10. Економіка Канади
- •2.2.2. Фактори економічного розвитку країн, що розвиваються
- •2.2.3. Основні економічні проблеми країн, що розвиваються
- •2.2.4. Економіка Бразилії
- •2.3.1. Передумови формування системи перехідної економіки
- •2.3.2. Економічні реформи перехідного періоду
- •2.3.5. Економіка Китайської Народної Республіки
- •Розділ 3. Регіонально-інтеграційна структура світової економіки
- •3.1. Основні риси та рівні міжнародної регіональної інтеграції
- •3.2. Регіонально-інтеграційні угруповання в Європі 3.2.1. Європейський Союз – єс
- •3.3. Регіональні інтеграційні угруповання в Азії, Північній та Південній Америці, Африці 3.3.1. Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво – атес
- •3.3.2. Асоціація держав Південно-Східної Азії – асеан
- •3.3.3. «План Коломбо» зі спільного економічного і соціального розвитку в Азії й Тихому океані – «План Коломбо»
- •3.3.4. Шанхайська організація співробітництва – шос
- •3.3.5. Північноамериканська угода про вільну торгівлю – нафта
- •3.3.6. Південний спільний ринок меркосур
- •3.3.7. Латиноамериканська асоціація інтеграції – лааі
- •3.3.9. Економічне співробітництво держав Західної Африки – ековас
- •3.3.10. Спільний ринок Східної та Південної Африки – комеса
- •3.3.11. Митний і економічний союз Центральної Африки – юдеак
- •Розділ 4. Економічна політика країн світу
- •4.1. Суть і напрями економічної політики держави
- •4.2. Економічна політика розвинутих країн 4.2.1. Моделі економічного розвитку
- •4.2.2. Економічна політика Сполучених Штатів Америки
- •4.2.3. Економічна політика Японії
- •4.2.4. Економічна політика Німеччини
- •4.2.5. Економічна політика Франції
- •4.2.6. Економічна політика Великої Британії
- •4.2.7. Економічна політика Італії
- •4.2.8. Економічна політика Канади
- •4.3.2. Економічна політика Індії
- •4.3.3. Економічна політика Бразилії
- •4.3.4. Економічна політика найменш розвинутих країн
- •4.4. Формування економічної політики країн із транзитивною економікою 4.4.1. Особливості реформування економіки в постсоціалістичних країнах
- •4.4.2. Економічна політика Росії
- •4.5. Економічна політика макроекономічних інтеграційних угруповань
- •4.5.2. Проблеми здійснення економічної політики Співдружності Незалежних Держав
- •Розділ 5. Проблеми, принципи й напрями формування міжнародної економічної політики україни
3.3.6. Південний спільний ринок меркосур
МЕРКОСУР утворено в 1995 р. на основі Асунсьонського дого-вору 1991 р. про формування зони вільної торгівлі й митного союзу. До організації входять Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай. Часто це об’єднання називають Спільним ринком країн Південного Конусу, оскільки конфігурація південної частини континенту дій-сно нагадує конус, повернутий вершиною до Антарктиди.
МЕРКОСУР являє собою потенційно потужний ринок у Ла-тинській Америці. Він зосереджує 45% її населення (понад 200 млн чол.), 50% сукупного ВВП, 40% прямих зарубіжних інвестицій, 60% сукупного товарообігу й 33% обсягу зовнішньої торгівлі1.
Головна мета - створення спільного ринку країн Південної Америки. Досягнення її має здійснюватись поетапно через стадії зони вільної торгівлі й митного союзу. Договір передбачав скасу-вання всіх тарифних обмежень до початку 1995 року. Це означало б вільний рух капіталу і робочої сили, застосування єдиного зовніш-нього тарифу (тобто утворення митного союзу), координацію полі-
1 Щербанин Ю.А., Рожков КЛ., Рыбалкин В.Е., Фишер Г. Международньіе зкономические отношения. Интеграция. М.: ЮНИТИ, 1997. - С. 60.
Світова економіка
тики в сферах промисловості, сільського господарства й транспорту, співробітництво в валютно-фінансовій сфері. Отже, ці умови мали бути готові ще до формального утворення організації. Проте в при-значений строк повної ліквідації тарифів у внутрішньорегіональній торгівлі не відбулося.
МЕРКОСУР виявився ефективною організацією, він дав від-чутний імпульс процесові інтеграції в цьому регіоні. За 1991 – 1995 рр. (тобто за п’ять років від підписання Асунсьонської угоди) об-сяг внутрішньозонального експорту виріс втричі. Частка внутріш-ньозональної торгівлі в загальному товарообігу країн МЕРКОСУР становила 22% 1; це значно вищий показник порівняно з іншими ла-тиноамериканськими організаціями.
Керівництво МЕРКОСУР пропонує поширити зону вільної торгівлі на всю Латинську Америку і розробляє відповідні плани. В певному відношенні МЕРКОСУР є другим центром інтеграцій-ного тяжіння для латиноамериканських країн поряд із організаці-єю НАФТА. Зараз організація Південного Конусу стоїть на стадії завершення митного союзу, і перед нею відкриваються можливості реального утворення спільного ринку.
3.3.7. Латиноамериканська асоціація інтеграції – лааі
ЛААІ в 1980 р. замінила Латиноамериканську асоціацію вільної торгівлі (ЛАВТ), яка виникла ще в 1960 році. Об’єднує 11 держав: Аргентину, Болівію, Бразилію, Венесуелу, Колумбію, Мексику, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор. Таким чином, до ЛААІ входять всі найбільші держави Латинської Америки, за винятком Куби.
Первісною метою ЛАВТ було утворення зони вільної торгівлі в Латинській Америці шляхом установлення жорсткої тарифної сис-теми щодо третіх країн. Проте цей захід себе не виправдав, оскільки переважна частина зовнішньої торгівлі латиноамериканських країн припадає на розвинуті країни, насамперед на США. З іншого боку, швидка ліквідація внутрішніх торговельних тарифів також вияви-лася на користь лише найпотужнішим країнам регіону, насамперед Бразилії. В 70-х роках деякі латиноамериканські політики навіть відносили цю країну до «імперіалістичних держав».
Договір Монтевідео, за яким було утворено ЛААІ, поставив перед організацією нові цілі. Головною метою ЛААІ є активіза-1 Щербанин Ю.А. и др. Международные экономические отношения. Интеграция. – С. 63.
ція економічного співробітництва і розширення ринку для товарів країн регіону. В такому формулюванні це означає утворення зони преференційної торгівлі. Довгостроковою ціллю є поетапне й по-ступове утворення латиноамериканського спільного ринку шляхом стимулювання утворення зони економічних преференцій.
3.3.8. Карибське співтовариство і Карибський спільний ринок – КАРІКОМ
КАРІКОМ утворено в 1973 р. замість Карибської асоціації віль-ної торгівлі. До нього входять 14 держав: Антигуа і Барбуда, Ба-гамські Острови, Барбадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гайана, Мон-серрат, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сурінам, Тринідад і Тобаго, Ямайка.
Головна мета КАРІКОМ – утворення спільного ринку, що перед-бачає єдиний зовнішній тариф, а також координацію зовнішньої по-літики, співробітництво в технічній, соціальній і культурній галузях. Ліквідуються митні податки й нетарифні обмеження в торгівлі між країнами-членами, здійснюється єдина торговельна політика й по-літика в галузі сільського господарства. Передбачається вільний рух трудових ресурсів і капіталу, співробітництво в розвитку туризму, який є важливою галуззю для країн регіону. В довгостроковому плані намічено утворити валютний союз і увести в обіг спільну валюту.