Світова економіка як єдиний наднаціональний простір

У другій половині XX ст. в еволюції міжнародного поділу пра-ці відбувалось якісне зрушення, результатом якого стало вивезення капіталу за межі національних кордонів. Інтернаціоналізація охопи-ла всі стадії руху капіталу (грошову, виробничу, товарну), набравши певних форм, а саме:

• інтеграції національних господарств у регіональні господарські комплекси зі структурою і пропорціями, зверненими на спожи-вання регіону в цілому, а також з міждержавним регулюванням економічних зв'язків;

• транснаціоналізації, тобто виходу виробничої і комерційної ді-яльності корпорацій (фірм) у вигляді філій та дочірніх підпри-ємств за національні кордони. Підрозділи транснаціональних корпорацій (ТНК), перебуваючи на території національних держав, функціонують значною мірою як економічно, організа-ційно і юридично незалежні організації, відносини яких з націо-нальними державами будуються на особливих договорах. Внутрішнім моментом процесів інтеграції і транснаціоналізації

є становлення нового феномену світового господарства світогос-подарського поділу праці: а) внутрішньо- і міжрегіонального та б) всесвітнього (транснаціонального) поділу праці.

На відміну від міжнародного поділу праці, це поділ праці не «між країнами», а «всередині» транснаціональних корпорацій, тоб-то внутрішньо-корпоративний.

Світогосподарський поділ праці за своєю природою є екстерито-ріальним. Він не може бути представлений (як міжнародний поділ праці) за територіальною ознакою і у формах загального, частково-го й одиничного поділу праці. На відміну від міжнародного поділу праці, це технологічний поділ праці в самому виробництві на осно-ві одиничного поділу (тобто внутрішнього для транснаціональних корпорацій) у формі транснаціональної спеціалізації і кооперації виробництва. Єдиний виробничий процес розчленовується на опе-рації, здійснювані в різних країнах. Частковий продукт, що виготов-ляється в тій чи іншій країні, не має споживної вартості поза транс-національно організованим процесом виробництва.

Діяльність транснаціональних корпорацій як одна з органі-заційних форм всесвітнього поділу праці забезпечує регулярну циркуляцію в планетарному масштабі товарів, послуг, фінансових і сировинних ресурсів, знань, технологічного та організаційного управлінського досвіду. Через участь у транснаціональному поділі праці національні господарства отримують прямий доступ до сві-тового ринку товарів і капіталів, до нових технологій та сучасного менеджменту.

Формами транснаціонального поділу праці є внутрішньофірмо-ва корпоративна спеціалізація та і внутрішньофірмове виробниче кооперування.

Внутрішньофірмова спеціалізація здійснюється не в розрізі на-ціональних економік, а всередині транснаціональної економіки, що не визнає національних кордонів і передбачає існування світу як єдиного світогосподарського простору. Це – форма в основному по-детального і технологічного поділу праці.

Товар виготовляється підприємствами однієї або кількох транс-національних корпорацій, які, як правило, займають ринкову нішу і стають провідними постачальниками вузькоспеціалізованої про-дукції, що задовольняє загальний світовий попит. Такі корпорації зазвичай називаються патентами. Міжкорпоративному кооперу-ванню притаманні: кооперація у сфері НДДКР, кооперація промис-лових компаній з «науковими парками» або технополісами, здій-снення спільних програм і створення спільних підприємств.

Всесвітній поділ праці формує світову економіку як єдиний наднаціональний світогосподарський простір, який утворює дру-гий, більш адекватний поняттю «світова економіка» рівень світогос-подарських відносин.

Світова економіка

Єдиний світогосподарський простір – це наднаціональне серед-овище підприємства (бізнесу), в рамках якого діють єдині економіч-ні, технологічні, правові і соціально-культурні вимоги до суб'єктів виробничої та комерційної діяльності.

Світова економіка перебуває поки ще на самому початку форму-вання єдиного світогосподарського простору. Воно досі ще градуйо-ване за численними ступенями єдності.

Із самого початку єдиний світогосподарський простір утверджу-ється на регіональному рівні як об'єднання груп країн у регіональ-ні союзи (наприклад, Європейський Союз), а на глобальному рів-ні – як діяльність ТНК у планетарних масштабах. Формуючись на базі всесвітнього поділу праці, єдиний світогосподарський простір втягує в свою орбіту національні господарства та їхні підсистеми, закладаючи тим самим основи глобальної господарської інтеграції країн світового співтовариства. Це відбувається в міру створен-ня в країнах певних умов: інформаційної технології, соціально-орієнтованої ринкової економіки, інтер націоналізації правових і соціально-культурних норм тощо.

Основними сутнісними підсистемами світової економіки на другому рівні є:

• технологічна;

• економічна;

• правова;

• соціально-культурна. Що ж являють собою ці підсистеми? Технологічна підсистема – це сукупність вимог, які пред'являє

НТР, що забезпечують конкурентоспроможність на світовому ринку. Ці вимоги технології можуть бути зведені до таких основних параметрів:

• інформаційно-комп'ютерний характер технології;

• наукомісткість;

• ресурсозберігальний, безвідходний та екологічно чистий тип технології;

• біотехнологічність, тобто технологія, яка ґрунтується на при-родних процесах. Такі параметри забезпечують витримування світового рівня

ефективності, продуктивності, якості та новизни продуктів, реа-лізацію принципів сучасного менеджменту. Реалізація цих вимог практично неможлива і малоефективна в рамках відособлених на-ціональних технологічних просторів.

Економічна підсистема – це єдиний економічний простір віль-ного пересування товарів і послуг, капіталів і робочої сили, інфор-мації через кордони національних держав, а також вільний взаємо-обмін національними валютами.

Економічна підсистема формується в міру вироблення і ре-алізації єдиних вимог до міжнародної торговельної, виробничо-інвестиційної та валютно-фінансової діяльності.

Єдиний економічний простір передбачає також наявність єди-них норм і стандартів організації та управління міжнародними про-цесами, втілених у принципах менеджменту.

Як обов'язковий інфраструктурний компонент, економічна під-система світового господарства повинна вміщувати єдиний науково-інформаційний простір.

У рамках єдиного економічного простору регулювання еко-номічного життя світового співтовариства відбувається на основі соціально-орієнтованих ринкових відносин і коригувальних функ-цій ТНК, ТНБ, міждержавних та наддержавних інститутів.

Правова підсистема – це зведення загальних правил підприєм-ницького права і норм господарської поведінки. Вони складаються в єдине правове поле в міру вироблення норм міжнародного при-ватного, цивільного та патентного права.

Тенденція подальшого зближення правових систем держав, яка поширюється і на права людини, закладає фундамент усесвітнього правового простору.

Соціально-культурна підсистема формується значно повільні-ше і суперечливіше, ніж інші підсистеми єдиного світогосподарсько-го простору. Процес формування єдиного соціально-культурного простору передбачає:

• досягнення більш високого загального рівня життя і зменшення відмінностей між «багатими» і «бідними» державами. З цією ме-тою створюються структурні фонди ЄС, різні цільові фонди ООН;

• єдиний підхід до соціальної політики;

• формування нового мислення, злам старого мислення;

• вироблення єдиних норм поведінки в бізнесі, діловій етиці та в менеджменті;

• мирне вирішення національних та міжнаціональних проблем.

Кожна з підсистем світової економіки як єдиного світогосподар-

ського простору (технологічна, економічна, правова, соціальнокуль-

турна) – специфічна.

Світова економіка

Ці підсистеми мають свою власну логіку розвитку, свої власні підсистеми, але функціонують вони як елементи цілісного організ-му – світової економіки єдиного наднаціонального світогосподар-ського простору. Розбалансованість у функціонуванні будь-якої з підсистем впливає на стан системи в цілому.

Взаємодія технологічної, економічної, правової, соціально-культурної підсистем рівноправна і рівнозначна. Раз і назавжди цієї детермінуючої і домінуючої підсистеми в розвитку світової економі-ки немає, її виділення залежить або від конкретних обставин, які ро-блять ту чи іншу сторону визначальною, або від цільової установки, конкретного завдання, точки зору в дослідженні метасистеми світо-вої економіки. У цьому полягає сутність багатомірності системи світової економіки.

Аналіз процесу формування світової економіки як цілісної сис-теми дає змогу виявити класифікацію країн світу, з`ясувати основні характеристики глобалізації світової економіки.