2.1.5. Економіка Японії

Японія належить до найрозвинутіших країн світу. За обсягом ВНП та ВВП, обчисленим за поточним курсом валют, вона поступається тільки США. Її частка в світовому ВВП становить 6,3%, у світовому промисловому виробництві – 12%. Японія знаходиться серед світових лідерів за виробництвом чорних металів, електроенергії, автомобілів, суден і особливо комп’ютерної техніки. Частка Японії у світовому ви-робництві телевізорів становить 60%, у виплавці сталі – 14%, штучних волокон – 12%. Вона посідає друге місце в світі за тоннажем торговель-ного морського флоту і перше місце за виловом риби. Японія є значним експортером капіталу, вона найбільший кредитор у світі, її банки – се-ред найпотужніших на світовому кредитно-фінансовому ринку. Япон-ські готові товари, насамперед, електроніка, завойовують ринки майже всіх країн світу завдяки високій якості й надійності. Водночас Японія поглинає великі обсяги енергоносіїв, мінеральної і сільськогосподар-ської сировини, продовольства, імпортуючи їх з інших країн. Сальдо японського зовнішньоторговельного балансу зводиться зі значним по-зитивом протягом останніх десятиліть. Але наприкінці ХХ ст. еконо-мічний розвиток країни уповільнився, його темпи помітно нижчі, ніж в інших розвинутих країнах. Японія опинилася перед необхідністю здій-снення серйозних економічних реформ.

В економіці Японії довоєнного періоду основна частка виробни-цтва припадала на важку промисловість – металургію, енергетику, важке машинобудування, основну хімію й нафтопереробку. Така структура в основному зберігалася до 70-х років минулого століття. Оскільки на світових ринках у ті часи сформувалася тривала тенден-ція падіння цін на сировину, в тому числі мінеральну, Японія наро-щувала потужності в галузях важкої індустрії на імпортованих рудах металів, нафті й газу, хімічній сировині. Практично не маючи залізної

Світова економіка

й марганцевої руд, а з кольорових металів видобуваючи тільки мідь, Японія протягом майже всього минулого півстоліття посідала друге місце в світі за виплавкою сталі, алюмінію, міді й деяких інших ко-льорових металів. За потужністю нафтопереробних заводів вона по-ступається тільки США, хоч вся її нафта надходить з інших країн.

Особливо швидкими темпами розвивалося машинобудування. Якщо виробництво в обробній промисловості в цілому збільшилося за 1953–1971 рр. в 11, то в машинобудуванні – в 25 разів1. Відносно де-шева робоча сила зумовлювала конкурентоспроможність також пра-цемісткого виробництва – автомобілебудування, радіо й телевізійної техніки, легкої промисловості. Наприкінці 60-х років Японія вийшла на перше місце в світі за виробництвом легковичок, транзитних раді-оприймачів і телевізорів, а згодом і металорізальних верстатів.

Із 70-х років зовнішньоекономічна ситуація для Японії суттєво змі-нюється. По-перше, різко підвищуються ціни на нафту, а також на де-які інші природні ресурси, що боляче позначалося на японській еконо-міці; енергомісткі й металомісткі види виробництва втратили стимул подальшого розвитку. В 1973 –1974 рр. імпортні ціни зросли в 2,1 разу, в 1979 –1980 рр. – на 86%2. По-друге, розвинуті країни вступили до стадії постіндустріального розвитку, коли традиційні галузі, особливо металургія, важке машинобудування, основна хімія вже не відіграють провідної ролі. По-третє, заробітна плата японського робітника підви-щилася і досягла рівня інших розвинутих країн; це ліквідувало перева-гу Японії у собівартості продукції за рахунок дешевої робочої сили.

У таких умовах необхідна була докорінна перебудова структури япон-ської економіки. Енергетична криза спонукала до впровадження енергоз-берігаючих технологій. Значно скоротилися питомі витрати палива на виробництво одиниці товару. Різко загальмувалися темпи виробництва електроенергії й чорних металів. Подорожчання робочої сили призвело до суттєвого зниження частки продукції легкої промисловості. Натомість швидкими темпами розвивалися наукоємні види виробництва, особливо електроніка й робототехніка. Структура ВВП за головними секторами економіки Японії розподіляється таким чином (2008 р.,%):

сільське господарство 1,4;

промисловість 26,4;

послуги 72,1.

Ломакин В.К. Мировая зкономика. - М.: ЮНИТИ, 1999. - С. 461. 2 МЗ и МО. - 2001. - № 8. - С. 111.

Зайнятість за секторами мало відрізняється від структури ВВП: на сільське господарство припадає 4,4%, на промисловість – 27,9%, на послуги – 66,4%.

Частка промисловості знизилася порівняно з 50–60 роками, але все ще вона вища, ніж у США або західноєвропейських країнах, а частка послуг дещо нижча.

Сільське господарство Японії, незважаючи на дефіцит земель-них площ, забезпечує 70% потреб країни в продуктах харчування. Основні культури: рис, картопля, цукрова тростина й цукрові бу-ряки, цитрусові. Значна частина овочевих культур вирощується в штучному середовищі. Сільське господарство відзначається висо-кою інтенсивністю й врожайністю, високим рівнем хімізації.

У сільському господарстві переважають дрібні ферми. Уряд захи-щає аграрний сектор протекціоністськими заходами. Тільки в 1994 р. було знято заборону на імпорт рису, незважаючи на те, що японський рис дорожче за американський в 2,5 разу і таїландський – у 5 разів.

Промисловість Японії все більше орієнтується на наукоємні га-лузі. Частка машинобудування в структурі обробної промисловості піднялася з 30% у 60-х до майже 60% в 90-х роках. Пріоритетними галузями стали електроніка, аерокосмічна техніка, телекомуніка-ційні засоби, робототехніка. Частка Японії у світовому виробни-цтві кольорових телевізорів становить понад 60%, роботів – 50%, напівпровідників – 40%. Крім того, Японія посідає перше місце в світі за виробництвом суден (52% світового обсягу), автомобілів (30%), тракторів, металообробного устаткування. Незважаючи на зниження ролі традиційних галузей, позиції Японії досить міцні у світовому виробництві сталі (14%), штучних волокон (12%), гуми, холодильників, пральних машин.

У 70 – 80-х роках уряд підтримував депресивні галузі шляхом їхньої санації: перспективні підприємства одержали кредити й піль-ги, безнадійні було закрито. Найскладнішою була ситуація в таких галузях: виплавка алюмінію й мартенівської сталі, виробництво хімічних добрив і волокон, суднобудування, текстильна й швейна промисловість. У 90-х роках держава відмовилася від опіки некон-курентоспроможних галузей; їхня продукція стала заміщуватися імпортом. Значною мірою цей імпорт складається з товарів, виро-блених філіями японських корпорацій за кордоном.

Особливістю японської економіки є об’єднання приватних підприємств у різні асоціації, кооперативи, союзи. Деякі з таких

Світова економіка

об’єднань перетворюються на великі концерни світового значення. В промисловості широко відомі такі корпорації, як «Тойота Мо-торс», «Мацусіта Електрик», «Соні», «Хонда Мотор», «Хітачі», «Та-кеда Кемікал індастріз», «Канон», «Фудзіцу», «Фузді Фото Фільм», «Ніппон Електрик компані», «Міцубісіі Хеві індастріз», «Тошіба».

У сфері послуг найбільшого значення набули торгівля, фінан-сові, банківські послуги, інформатика, зв’язок, туризм. Зростає роль послуг, пов’язаних з обслуговуванням виробництва: консалтинг, ін-жиніринг, маркетинг.

З середини 80-х років Японія стала найбільшим кредитором світу; загальна сума її зарубіжних активів перевищує 1 трлн дол. Тривалий час Японія не мала зовнішніх боргів, її платіжний баланс зводився з позитивним сальдо. Проте з 90-х років минулого століт-тя економічна ситуація в країні погіршилася, й у 2008 р. зовнішній борг Японії вже становив 1,492 трлн дол. У той же час Японія по-сідає перше місце серед розвинутих країн і друге місце у світі (після Китаю) за золотовалютними резервами, сума яких становила 954,1 млрд дол. (на 1.01. 2008 р.).

За експортом прямих інвестицій Японія в 80-х роках минуло-го століття посідала перше місце, в 90-х вона поступилася США та Франції. Найбільшими інвесторами є компанії «Хітачі», «Мацусі-та», «Тойота», «Соні», «Ніссо Іваї». Основна частка інвестицій (по-над 40%) прямує в США.

Кредитно-фінансова система Японії представлена приватни-ми й державними банками. Державі безпосередньо підпорядковані Центральний банк Японії і Японський банк розвитку, низка громад-ських фінансових організацій. Серед приватних банків Японії є гру-па найбільших у світі.

У 2001 р. три провідні банки – «Даїті кангьо», «Фудзі» і «Про-мисловий банк» почали реалізовувати план об’єднання в холдинго-ву групу «Мідзухо», яка за розмірами активів стала однією з най-більших у світі. Планується також формування ще двох холдингів: один з них складатиметься з банків «Токай», «Асахі» і «Санва», а інший – з банків «Сумітомо» і «Сакура», які об’єднуються в єдиний банк під назвою «Сумітомо Міцуї».

У складі спеціалізованих фінансових організацій для дрібного й середнього бізнесу в Японії існує 450 кредитних асоціацій кооператив-них організацій та близько 400 кредитних союзів. Нараховується 270 компаній по операціях з цінними паперами. Японську фінансову сис-

тему об’єднує міжбанківська інформаційна система телекомунікацій, яка зв’язує за допомогою комп’ютерної мережі 5300 фінансових орга-нізацій і 42 000 філій, що сприяє оперативному переведенню коштів1.

Динаміка економічного розвитку Японії і другій половині ХХ ст. відзначається зміною ритму залежно від характеру економічних процесів, що відбувалися як усередині Японії, так і на світовому просторі. Можна визначити три періоди, які чітко виокремлюються за темпами зростання економіки.

Перший період охоплює 50 – 60-ті роки з дуже високими темпа-ми розвитку. В 50-х роках пересічний приріст ВВП становив 15%; це був час відбудови японської економіки, оснащення виробництва новітньою технікою, значних капіталовкладень у промисловість і сільське господарство. В 60-х роках приріст дещо знизився, але все ж таки залишався досить високим, у середньому 11%.

Другий період (70 – 80-ті роки) характеризується помірними темпами: 3,8 – 4,5%. Це був час стабілізації вже зрілої економіки. Невисокі темпи в цей період пояснюються також появою проблем, про які вже говорилося: енергетична криза, необхідність структур-ної перебудови промисловості.

Третій період розпочався в 90-х роках і відзначається вкрай низькими темпами приросту ВВП – в середньому 1,4%, що значно нижче від темпів розвитку інших розвинутих держав, конкурентів Японії на світових ринках (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Динаміка зростання ВВП Японії, %2

1990 Пересічно 1991–1999 2000 Пересічно 2001–2006 2007 2008

2,1 1,0 3,0 1,9 2,4 -0,4

Здавалося, що в 2000 р. японська економіка вже виходить із стагнації. Проте вже в останньому кварталі цього року вона показа-ла черговий спад, який продовжився і в 2001 р. Мляво розвивалася економіка і в 2002 р.; після цього темпи розвитку економіки приско-рились, і японська економіка нарешті вийшла з тривалої стагнації. Проте криза, що розпочалася в 2008 р., знову загальмувала темпи розвитку економіки Японії.

1 Мировая экономика. Экономика зарубежных стран / Под ред. В.П. Колесо-

ва и М.Н. Осьмовой. – С. 328–329.

2 Складено за даними: www. IMF. World Economic Outlook. May 2000. Table 1.1.,

p.12; МЭ и МО. – 2001. – №8. – С. 113; www.cia.gov

Світова економіка

Внаслідок скорочення виробництва зросло безробіття. Хоч рівень безробіття в Японії нижчий, ніж у більшості інших розвинутих держав, він має тривожну тенденцію до зростання. У 2001 р. його рівень пере-вищив 5% від усього працездатного населення. В середині 2001 р. за-гальна кількість безробітних становила 3,36 млн. чол. і збільшилася за рік на 260 тис. чол. В наступні роки рівень безробіття перевищував 5%.

Спад виробництва призводить до масового звільнення робітни-ків. В 2001 р. один з найбільших виробників вантажних машин ком-панія «Ісузу Моторс» об’явила про скорочення робочих місць на 9700 чол. або на чверть всього персоналу. «Міцубісі Моторс» збиралася звільнити 9500 чол., «Саньо» – 6000 чол., «Джапен Ейрлайнз» – 4200 чол., «Алва корпорейшн» – 700 чол. У період кризи 2008–2009 років звільнення стали ще масштабнішими: корпорація «Соні» звільняє 16 тис. чол., «Панасонік» – 15 тис. чол., або 9% від загальної кількості працівників, «Фуджитсу» – 2,5 тис. чол., «Ніппон» – 800 чол.

По Японії прокотилася хвиля банкрутств. Сукупні борги по-терпілих фінансовий крах японських фірм і підприємств становили 1,23 трлн єн (понад 12,5 млрд дол.). В січні 2009 р. уряд Японії почав реалізувати програму вартістю 16,7 млрд дол., спрямовану на викуп акцій компаній, що перебувають у скрутному стані в умовах еконо-мічної кризи. Крім того, Центробанк Японії купує борги компаній, щоб дати їм доступ до ліквідності, уряд також розширив можливості кредитування приватного бізнесу.

За розрахунками в 2009 р. прибуток провідних компаній країни скоротиться майже на 42,8%. Електротехнічна промисловість Япо-нії може звести свій баланс із дефіцитом, на 91,6% упадуть прибутки автоконцернів1.

Намагаючися стимулювати економіку, уряд збільшує державні ви-трати. Японія має величезний державний борг – 1,492 трлн дол. (2008). У чому ж полягають причини тривалого спаду японської еконо-міки наприкінці ХХ ст.? Є різні думки з цього приводу. Найвірогід-нішою є версія, згідно з якою основні негаразди Японії в 90-х роках пов’язані з макроекономічними перекосами. Тривалий час Японія має велике позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Приплив капіталу від експорту японські банки використовували не стільки для вкла-дення у виробничі потужності промислових підприємств (через висо-ку вартість робочої сили), скільки в спекулятивні операції з акціями та в нерухомість. Курси акцій та ціни на земельні ділянки штучно за-1 http://www.rosbalt.ru/2009/03/09/624297.html

вищувалися; акції купувалися для їх подальшого перепродажу. Цей процес одержав назву «мильної бульки». В 1990 р. «булька» луснула, ринкова ціна акцій і земельних ділянок почала спадати. Це призве-ло до утворення й накопичення боргів банкам з боку корпорацій, які вкладали свої вільні кошти в ці активи. В 1995 р., вперше за післяво-єнний період, почалося банкрутство багатьох банків.

Криза фінансової системи відбилася й на реальних секторах економіки Японії. Знизилися темпи капіталовкладень, їхня частка у ВВП зменшилася з 20 до 15%, оскільки підприємства втратили частину ресурсів для фінансування інвестицій, а також знеціни-лося майно (нерухомість), яке є заставою під банківські кредити. Збанкрутування банків і утруднення з одержанням кредиту (через знецінення застави) спровокувало масове банкрутство японських компаній. Капітал і виробництво все більше йшли за кордон у філії японських корпорацій та спільні підприємства, оскільки внутріш-ній ринок звузився.

Спад в економіці Японії обумовлений також і зовнішніми при-чинами. В 1998 р. розкотилася економічна криза в країнах Південно-Східної Азії – в регіоні, де Японія завжди мала пріоритетні позиції. Це призвело як до скорочення туди японського експорту, так і до падіння виробництва численних філій японських корпорацій, які містилися в регіоні. Іншим фактором стало гальмування економі-ки США з другої половини 2000 р. і особливо в 2001 р. Сполучені Штати являють собою найбільший ринок для японських товарів та зарубіжних інвестицій, отже, падіння темпів економічного розвитку в найбагатшій державі світу боляче відбилося й на економіці Япо-нії в 2001 р. До того ж політика США спрямована на послаблення свого основного конкурента. Вона встановлює протекціоністські перешкоди, переважно нетарифного характеру, на шляху японських товарів; особливо часто уряд США вимагає від Японії «добровіль-ного» скорочення експорту на американський ринок.

Криза 2008–2009 рр. ще більше загострила економічні проблеми Японії. Зовнішній ринок для японських товарів звузився, й це боля-че відбилося на обсягах виробництва.