Типологія країн

Поряд із формуванням світової економічної системи, кожна країна світу має свої особливості, відрізняючись від інших за культурними, економічними, політичними та іншими ознаками, але водночас наявність спільних рис між певними країнами дає можливість згрупувати їх, віднести до певних типів країн.

Тип країни – об’єктивно сформований та відносно стійкий комплекс властивих їй умов і особливостей розвитку, що характеризує її роль і місце у світовому співтоваристві на певному історичному етапі.

Тип країни формує сукупність умов і особливостей розвитку, які у будь-яких істотних (вирішальних) типологічних ознаках, з одного боку, споріднюють її з подібними до неї країнами, а з другого – вирізняють з-поміж інших. Типи країн, їх еволюція є наслідком того, що країни розвиваються за різних умов, різними темпами та у різних напрямах.

Класифікація країн за типологічним підходом враховує дві складові: рівень економічного розвитку та структуру економіки країни. Майже протягом усього ХХ ст. до 90-х років існував традиційний підхід до класифікації країн із поділом на три світи: капіталістичні країни – перший світ, соціалістичні країни – другий світ та країни, що розвиваються – третій світ. Із розпадом соціалістичної системи така класифікація втратила свою актуальність.

Таблиця 1. Класифікації країн світу

Класифікація країн	Класифікаційні групи
1. За площею	– країни гіганти (площею понад 3 млн км2); – великі країни (від 1 до 3 млн км2); – значні країни (від 500 тис. до 1 млн км2); – середні країни (100–500 тис. км2); – малі країни (10–100 тис. км2); – невеликі країни (1–10 тис. км2); – мікродержави (менше 1 тис. км2)
2. За чисельністю населення	– найбільші країни (чисельність населення понад 100 млн осіб); – значні (40–100 млн осіб); – середні (20–40 млн осіб); – невеликі (1,5–20 млн осіб); – дрібні (менше 1,5 млн осіб)
3. За формою правління	– республіки (парламентська, президентська, президентсько-парламентська); – монархії (абсолютна, конституційна, теократична); – країни співдружності; – джамахирія
4. За формою державного устрою	– унітарні; – федеративні; – конфедеративні
5. За ідеологічною орієнтацією	– плюралістичні; – клерикальні
6. За формою державного режиму	– демократичні; – антидемократичні (тоталітарні, авторитарні, расистські)
7. За політичним устроєм	– однопартійні; – багатопартійні
8. За рівнем розвитку науково-технічного потенціалу	– з високорозвинутими наукою і технікою; – з розвинутими наукою і технікою; – з нерозвинутими наукою і технікою; – відсталі в науково-технічному й економічному відношенні країни
9. За рівнем соціально-економічного розвитку	– економічно високорозвинуті країни; – середньорозвинуті країни; – країни, що розвиваються

Організацією Об’єднаних Націй запропоновано трохи іншу класифікацію: індустріально розвинуті країни; країни з перехідною економікою; країни, що розвиваються. Щодо до попередньої класифікації, то фактично відбулася лише зміна назв «соціалістичні країни» на «країни з перехідною економікою».

До індустріально розвинутих країн входять США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Ізраїль та всі країни Західної Європи (крім Мальти, яка належить до країн, що розвиваються). Іноді до цієї групи включають Південно-Африканську Республіку (ПАР). З цієї групи доцільно виокремити країни G7.

До країн з перехідною економікою належать колишні соціалістичні країни Європи та Азії. Виокремлення цієї групи країн втрачає свою актуальність, оскільки процес переходу до ринкового суспільства у більшості країн завершився, а за темпами розвитку економіки та рівнем добробуту лідери цієї групи наблизились до аутсайдерів із групи індустріально розвинутих країн.

Країни, що розвиваються, становлять досить неоднорідну групу, відрізняючись одна від одної за економічним потенціалом, динамікою розвитку, структурою економіки та багатьма іншими показниками. Використавши збільшений підхід можна виділити з групи країн, що розвиваються, підгрупу нових індустріальних країн (НІК) та підгрупу найбідніших країн світу.

До НІК належать країни Східної та Південно-Східної Азії: Сінгапур, Гонконг, Тайвань, Південна Корея, Таїланд, Малайзія, Філіппіни, Індонезія; країни Латинської Америки: Бразилія, Мексика, Аргентина та Чилі. Іноді до них додають Індію та Туреччину. Китай у різних класифікаціях може бути як країною, що розвивається, так і країною з перехідною економікою.

В окрему групу можна виділити країни Перської затоки, які за рахунок експлуатації значних запасів нафти та газу досягли високих показників розвитку економіки.

До найменш розвинутих країн за класифікацією ООН належать 45 країн, більшість яких – це країни Африки (Ефіопія, Уганда, Танзанія, Ангола, Сомалі, Судан, Чад та ін.), Азії (Афганістан, Бангладеш, Непал, М’янма, Ємен, Лаос) та Латинської Америки (Гаїті).

Класифікація ООН, у якій виділено три типи держав, досить умовна. Вона більше ґрунтується на історичних традиціях, ніж на сучасних реаліях.

Регіональний підхід передбачає групування країн за географічною ознакою. Найбільш загальний поділ (щось середнє між поділом на частини світу чи материки) можна подати так: Європа, Азія, Північна Америка, Південна Америка, Африка, Австралія та Океанія. Якщо з наведеного поділу виокремити великі регіони, які мають багато спільних ознак у культурному та історичному розвитку, природних умовах, економічному становищі, то можемо прийти до наведеної нижче класифікації.

1. Європа

1. Західна Європа: Німеччина, Франція, Великобританія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Ірландія, Австрія, Швейцарія

2. Північна Європа: Ісландія, Норвегія, Швеція, Данія, Фінляндія

3. Південня Європа: Італія, Іспанія, Греція, Португалія та декілька держав-карликів

4. Центральна Європа: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Хорватія, Словенія, Боснія, Македонія, Албанія

5. Східна Європа: Україна, Росія, Білорусь, Молдова, Естонія, Латвія, Литва

2. Азія

1. Південно-Західна Азія: Туреччина, Кіпр, Іран, Ірак, Сирія, Ліван, Ізраїль, Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Ємен, Оман, Бахрейн, Афганістан, Грузія, Вірменія, Азербайджан

2. Центральна Азія: Казахстан, Узбекистан, Киргизія, Туркменія, Таджикистан

3. Південна Азія: Індія, Пакистан, Непал, Бутан, Бангладеш, Шрі-Ланка, а також декілька дрібних острівних держав

4. Східна Азія: Китай, Японія, Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР), Республіка Корея, Монголія

5. Південно-Східна Азія: В’єтнам, Лаос, Камбоджа, Таїланд, М’янма, Малайзія, Сінгапур, Індонезія, Філіппіни, Бруней

3. Північна Америка: США, Канада, Мексика, Гватемала, Беліз, Гондурас, Сальвадор, Нікарагуа, Коста-Ріка, Панама та острівні держави Карибського моря, серед яких найбільші Куба, Гаїті, Ямайка, Домініканська Республіка. Іноді всі перераховані країни (крім США та Канади), а також Південної Америки відносять до Латинської Америки

4. Південна Америка: Аргентина, Бразилія, Уругвай, Парагвай, Чилі, Перу, Болівія, Еквадор, Колумбія, Венесуела, Гаяна, Сурінам, Французька Гвінея

5. Африка

1. Північна Африка: Єгипет, Судан, Лівія, Туніс, Алжир, Марокко, Західна Сахара, Мавританія

2. Західна Африка: найбільші країни цього регіону – Малі, Нігер, Чад, Центрально-Африканська Республіка (ЦАР), Сенегал, Буркіна-Фасо, Гвінея, Гана, Кот-д’Івуар, Сьєрра-Леоне, Того, Нігерія, Камерун, Габон, Конго, Демократична Республіка Конго (ДРК, колишній Заїр), Ангола

3. Східна Африка: Ефіопія, Еритрея, Сомалі, Кенія, Уганда, Танзанія, Руанда, Бурунді

4. Південна Африка: Замбія, Зімбабве, Мозамбік, Мадагаскар, Малаві, ПАР, Ботсвана, Намібія, Лесото

6. Австралія та Океанія: Австралія, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея й велика кількість дрібних острівних держав.

Світовий банк при класифікації країн для аналітичних цілей (184 члени Світового банку і країни, що розвиваються, мають населення більш як 30 тис. осіб, тобто загалом це 208 країн) використовує такі критерії:

1) регіональна належність:

• країни Східної Азії і Тихоокеанського регіону;

• Європи і Центральної Азії;

• Латинської Америки і Карибського басейну;

• Близького Сходу та Північної Африки;

• Південної Азії;

• Африки від південь до Сахари;

2) рівень доходу:

• країни з низьким рівнем доходів (не більш як $1025);

• нижчим, аніж середній ($1026 to $4035);

• вищим, аніж середній ($4036 to $12475);

• з високим ($12476 і більше);

http://data.worldbank.org/about/country-classifications/country-and-lending-groups#Low_income

3) рівень заборгованості (на основі коефіцієнтів заборгованості):

• країни з високим рівнем заборгованості;

• із помірним;

• з невисоким;

• країни, які не класифіковано за рівнем заборгованості.

Якщо проаналізувати розподіл країн за рівнем доходів, то лише 25% належатимуть до багатих (11,5% з них – країни-члени ОЕСР).