Тема 7: Фінансування інноваційних процесів

1.Завдання системи фінансування інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність потребує значних витрат що обумовлено великою науко місткістю інн-ційних продуктів. Кожне п-во повинно розробляти оптимальну стр-ю фінансування інн-ної діяльності, на рівні держави і на рівні окремих суб’єктів. На рівні держави система фінансування покликана вирішувати такі питання:

1. створення необхідних передумов для впровадження тех новинок в усі ланки господарського комплексу країни.

2. збереження і розвиток стр-ї науково – технічного потенціалу в пріоритеті наприклад економічної діяльності.

3. створення необхідних матеріальних умов для зберігання і розвитку наукового потенціалу в країні.

Вирішення цих завдань може бути здійснене шляхом прямого бюджетного фінансування, надання грантів державними організаціями та фондами і створення відповідних умов. Система фінансування інноваційної діяльності на рівні окремих суб’єктів направлена на фінансування інноваційних проектів що забезпечує зміцнення конкурентних позицій п-ва. Інвестиції здійснюються на основі інноваційних програм або проектів. Інноваційна програма – програма інноваційної діяльності яка спрямована на досягнення цілей розвитку і передбачає участь у її реалізації різних юридичних та фізичних осіб, а також держави та орг.-ї міжнародної фінансової програми передбачає:

1. вивчення доцільності реалізації інноваційної програми

2. розроблення плану реалізації

3. орг.-ю фінансування

система фінансово інноваційної програми охоплює такі 2 основні елементи:

1. джерела фінансування

2. організаційні форми (механізми) фінансування.

2. Види і джерела фінансування інноваційної діяльності.

Інвестиції для фінансування інн-ої програми поділяються на 3 групи: (види)

1. прямі – використовуються безпосередньо для реалізації інноваційного проекту до них відносять інв.-ї в ОЗ, матеріальні і нематеріальні активи, в оборотні кошти. Інв.-ї в нематеріальні активи найчастіше пов’язані з придбанням нової технології і торгівельної марки.

2. супутні інв.-ні вкладення в об’єкти які пов’язані територіально і функціонально з інноваційним об’єктом і які необхідні для його нормальної експлуатації а також вкладення невиробничого характеру.

3. інв.-ї в науково дослідні роботи забезпечення і супроводження проекту, це матеріальні засоби необхідні для проведення досліджень а також оборотні кошти для забезпечення поточної діяльності НД установ. Таким чином загальний обсяг ін.-й це сума прямих, супутних та інв.-й в нд роботи.

Джерела фінансування п-ва можуть бути такими:

1. власні фінансові кошти і внутрішні господарські резерви використовуються для фінансування не великих за обсягом робіт інн-х проектів чи програм. Вони включають прибуток та амортизаційні відрахування, мобілізацію внутрішніх активів і грошову частину внесків власників п-в.

2. залучені фінансові кошти – є способом збільшення власного капіталу оскільки не повертається особам що їх надали. Формами залучення є емісія акцій і доброчинні внески спонсорів.

3. позикові фінансові кошти передбачають повернення їх зі сплатою % за користування або без сплати. Їх джерелами є кошти бюджетів комерційні та ін. кредити, позабюджетні фонди та іноземні інв.-ї. найбільш поширеними джерелами фінансування інноваційних проектів є довгострокові кредити.

Лізинг – довгострокова оренда машин та обладнання що дозволяє зменшити розмір початкових інвестицій.

Форфейтинг – фінансова операція що перетворює комерційний кредит на банківський. Це дає змогу акумулювати фінансові кошти в процесі реалізації інноваційного проекту якщо в інвестора бракує коштів для інновації.

Франчайзинг – передбачає теражування інновацій завдяки залученюю великого капіталу і крім фінансових ресурсів за договором франшизи дає змогу отримати не матеріальні активи такі як технології ноу – хау, торгівельний знак. Іноземні інвестиції залучаються переважно для реалізації масштабних проектів пов’язаним з технологічним оновленням в-ва. Найпоширенішим є спільне інвестування на правах дольової участі.