68. Голодомор 1932-1933 рр. В Україні

Справжньою катастрофою для українського народу став голод 1932-1933 рр. у результаті якого вимерли цілі регіони. Історики навіть не можуть назвати більш-менш точну кількість людських жертв голодомору.

Причини: *волюнтаристська політика сталінського керівництва

*прискорена насильницька колективізація

*завищений план хлібозаготівель для України на 1932 р.

*постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної власності» відома в народі як «Закон про 5 колосків» (згідно з цим законом за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл із конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менше ніж на 10 років)

*діяльність в Україні надзвичайної комісії на чолі з В.Молотовим, основною метою якої було вилучення хліба в селян за всяку ціну. Отже хлібозаготівельна компанія перетворилася на цілеспрямоване фізичне винищення українського селянства.

До цього голоду держава штовхала село , яке відмовлялося прийняти колгоспну систему, від початку колективізації. Узимку 1931-1932 рр. голод уже стукав до селянських хат України. Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну компанію 1932 р. Ускладнювалася ситуація і безгосподарність у колгоспах, повна незацікавленість селян у ефективній, продуктивній роботі в них. На 20 травня 1832 р. у республіці було засіяно трохи більше половини запланованих площ. Внаслідок неякісного обробітку частина площ загинула. І все ж не природні чинники були причиною трагедії українського селянства. Врожай 1932 р. лише на 12% був менший середнього врожаю за 1926-1930 рр. і міг би забезпечити населення України мінімумом продовольства. Але цього не сталося.Наближення катастрофи відчувалося в середині 1932 р. Угорський письменник - комуніст,Мате Залка, перебуваючи влітку 1932 р. в Україні, залишив такий запис в щоденнику: "Україна, незважаючи на нормальний врожай, приречена на голод. Це - трагедія". Саме в цей період на полях почали зявлятися селяни - переважно жінки, яким нічим було годувати дітей. Цих нещасних називали "перукарями" вони ножницями зрізали колоски, де ще рік-два тому працювали як повноправні господарі. Незабаром явище набуло масового характеру.. У серпні селяни почули про реакцію на це Сталіна. 7 серпня, він власноруч написа закон про охорону соціалістичної власності, який за крадіжку колгоспної чи кооперативної власності передбачав розстріл з конфіскацією майна або позбавлення волі строком не менше 10 років з конфіскацією майна . Цей закон називали " ЗАКОН ПРО П`ЯТЬ КОЛОСКІВ".

Інформація про голод що надходила з багатьох джерел у деталях була відома вищому керівництву. Але замість того, щоб рятувати селян держава посилила тиск на них, прагнучи за будь-яку ціну виконати план хлібозаготівель. В Україні хлібозаготівельну компанію очолював Молотов, який діяв особливо жорстоко.

У січні 1933 року масовий голод набув нечуваних масштабів. Проте з трибуни об’єднаного пленуму ЦК і ЦК ВКП(б) Сталін заявив: «Ми, безперечно, добилися того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується в нас рік у рік. У цьому можуть сумніватися хіба що запеклі вороги радянської влади».

Голодомор 1932-1933 рр. спричинив величезну смертність населення, особливо дітей і стариків. Села обезлюдніли. Живі не мали сил ховати померлих. У деяких населених пунктах над сільрадами вивішувалися чорні прапори : це означало, що жителів тут уже немає. Позбавлені у безвихідь, селяни кидали домівки й пробували дістатися до міста. Не всім це вдавалося. Багато гинуло просто неба на дорогах. Прагнучи врятувати хоча б дітей, батьки залишали їх в лікарнях, державних установах. Донині не встановлена кількість жертв голодомору 1932-1933 рр. Сталінське керівництво заборонило згадувати про голод в засобах інформації.

Дослідження голодомору 1932-1933 рр. в Україні розпочалося наприкінці 80-х років. Автори називають різні цифри померлих від голоду які істотно різняться - від 3 до 4.5 млн.чол. Голодомор, штучно створений сталінським керівництвом, був однією з найважливіших за останні декілька століть трагедій українського народу.