Висновок. Внесок філософської гносеології в розвиток наукових знань.
Не дивлячись на діаметрально протилежні висновки філософів про сутності гносеології, про методи й вірогідність людського пізнання, сама філософія внесла значний науковий внесок у наукове вивчення свідомості, сутності пізнання й змісту людських знань. Чисто філософським способом, міркуючи про проблеми пізнання, Платон зробив велике навіть по мірках сучасних знань відкриття про тріумвірат (Розум, Почуття, Воля) психіки людини; Аристотель - про громадську сутність людини; Рене Декарт - на триста років до академіка Івана Петровича Павлова виявив у людини й тварин умовні й безумовні рефлекси; Джон Локк - поклав початок дитячої психології... І все це без урахування того, що філософія завжди виступала в ролі синтезатора всіх здобутих людством знань й завжди була для вчених указуючим променем у сутінках наукових пошуків.
У сучасних умовах філософські висновки в області гносеології можна обґрунтувати з незаперечних наукових досягнень. За останні десятиліття логіки, психологи, біологи, еволюціоністи й багато інших учених дали рішення ряду тих проблем, які століттями вважалися долею філософів. Виник ряд публікацій, у яких проблеми гносеології вирішуються спільними зусиллями вчених і філософів. У цьому руслі з'явилися принципово нові по змісту гносеологічні концепції, головне місце серед яких займає еволюційна гносеологія (еволюційна епістемологія, еволюційна теорія пізнання).
[1] Термін епістемологія у філософську думку вніс Аристотель
[2] При вивчення курсу “Онтологія” ми вже довідалися, що основним питанням філософії марксизм вважає проблему співвідношення матерії й свідомості (буття й духу).
[3] Рефлексією називається дослідження розумом вражень, образів і понять із метою виявлення істини. У різних філософських системах термін “Рефлексія” вживається в різних значеннях. Ми поки приймемо за вихідне, що рефлексія - це логічні операції в пошуках істини, філософські міркування. Примітка перекладача.
[4] Знати, щоб тільки знати, або знати, щоб діяти відповідно до придбаних знань?
[5] Представники антиохійської богословської школи 3-5 сторіччя вважали, що Бог також пізнаваний як і матеріальний світ. Видний представник цієї школи Аетій казав: "Я так відмінно знаю Бога й так розумію його, що настільки не знаю самого себе, наскільки знаю Бога". А патріарх константинопольський Евномій писав: "Я знаю Бога настільки, наскільки й він знає самого себе"
[6] Для того щоб пізнати Бога, говорять церковні апологети, треба спочатку постаратися очиститься від гріха й постаратися вподібнитися чистоті й святості самого Бога. "Блаженні чисті серцем, тому що вони Богів побачать!" - говорив Ісус Христос (Євангеліє від Матфея, 5:8). Подібне пізнається подібним.
[7] У цьому міфі, зміст якого неодноразово пояснювався самим Платоном, печера - це той світ у якому ми живемо й за межі якого вибратися не можемо. Ланцюги - це наші органи почуттів, а стіна, як видно із продовження міфу, - це наш об'єкт бачення світу.
[8] В історії філософії часто пишеться, що розстаючись зі своїм великим учителем, Аристотель вирік: "Платон мені друг, але істина дорожче". Насправді близькі по змісту слова є й у Платона на адресу Сократа. Сам афоризм сформувався сторіччями після смерті великих філософів.
[9] Ліцеєм тоді називався гай навколо храму Аполлона.
[10] Від грецького слова "peripateticos" - що прогулюється.
[11] Про зміст і кількість філософських категорій ми будемо говорити в наступних темах нашого курсу.
[12] Про інші філософські погляди Аристотеля докладно говорилося в курсі “Антична філософія”.
Дулуман Є.