7. Суперечливість філософської гносеологічної спадщини.

Гносеологічний зміст розв'язання проблем простору

Обґрунтування розв'язання гносеологічної проблеми

Представники (без урахування нюансів різниці)

Простір є. Він тривимірний: має довжину, ширину й глибину. Іншим він не буває й бути не може.

У просторі знаходяться предмети. Ми це предмети в просторі бачимо, обмацуємо, переміщаємо.

Наївний реалізм. Повсякденна свідомість.

Простір існує – і все. Як же без нього? Без нього не можна. Без нього нічого бути (існувати) не може.

Бог створив світ і розмістив його в просторі. Бог наповнює собою весь простір, а нас розмістив у певному місці цього простору.

Релігія

(Між релігіями є різні трактування простору. Для буддизму простір - нав'язане нам бачення, марення.)

Простір є таким, яким ми його собі уявляємо, як розуміємо. Простір “там, поза нами” тотожно тому простору, що є “у нас”, у нашій свідомості.

Природа й дух ідентичні. Простір у дійсності й у свідомості є проявом того самого початку (Духа, Матерії, Закону, Логосу), що втілене в сутність всіх явищ.

Прихильники філософського монізму: Парменід, Спіноза, Фіхте, Шеллінг, Гегель, позитивіст Пірс, ірраціоналіст і волюнтарист Н. Гартман, частково марксистський діамат.

Щораз, коли я розглядаю тривимірний простір, Бог створює в мені смерть про тривимірний простір..

Сам Бог піклується про узгодження моїх уявлень із об'єктивною дійсністю. Бог не може нас обманювати. Він про всяк випадок (occasio)сам збуджує в мені відповідні відчуття, уявлення й мотиви моїх дій.

Окказіоналізм картезіанців (Мальбранш, Гейлінкс, ряд богословів, що філософствують).

Простір споконвічно тривімірний і у дійсності - “там, поза нами”, і у свідомості - “у нас”.

Бог із самого початку кожну із двох субстанцій (тіло-дух, тіло-душа) створив так, що вони за всіх часів залишаються взаємопогоджуваними, начебто перебувають у взаємодії (порівняння з годинниками).

Концепція гармонії: Лейбниц, Християн Вольф і їхня школа.

Об'єктивно існує простір і його тримірність.

Наше уявлення про тримірність простору сформовано під впливом впливу цього простору на наші почуття. Категорії реальності формують і визначають категорії пізнання в кожного індивіда знову.

Сенсуалісти, погляд емпіриків (Локк, Юм).

Ми маємо справу тільки з нашими уявленнями про простір.

Простір – це апріорна форма почуттєвого сприйняття світу; вона подарована нам при народженні і “нав'язується” світу нашого досвіду.

Апріорізм. Кант, неокантіанці, астроном і космолог Едінгтон.

Ми не знаємо, що таке простір взагалі й чому він тривимірний. Ми тільки визнаємо наявність тривимірного простору.

Простір – це форма здійснення нашого досвіду, що встановлюються за допомогою мови. Структури світу ідентичні зі структурою мови.

Транцендентально-лінгвістичний підхід, аргументований позитивістами Вітгенштейном і Уорфом.

Світ тривимірний, тому що ми домовилися його так описувати, а звідси й так його собі представляти, розуміти

Ми домовляємося (укладаємо між собою конвенцію, угоду), якими саме поняттями й законами описувати світ, дійсність, що сприймаємо на досвіді.

Конвенціоналістичний підхід: фізик і філософ Пуанкаре.

Уявляти собі існування простору і його тривимірності практично виправдана.

Простір дослідженого світу описується як тривимірний, тому що цей опис є найбільш економічним, а згідно “Бритві Оккама” - опис без непотрібних “додавань”

Принцип “економії мислення” (Соціолог Герберт Спенсер, фізик і філософ Ернест Мах).

Існує реальний тривимірний простір у якому реально живемо ми.

Наш досвідчений світ тривимірний, тому що наше споглядання простору було розвинено філогенетично в ході пристосовування до тривимірного світу.

Еволюційна гносеологія (Лоренц, Фоллмер,частково марксизм).