А. Пізнання як вищий, активний, вид свідомості.

У найзагальнішому вигляді свідомість можна ототожнити з пізнанням, як і пізнання зі свідомістю. Пізнання і свідомість, обидва, є вищою формою відображення дійсності. Але в зіставленні їх один з одним легко вловлюється різниця між ними. Пізнання виростає на ґрунті свідомості (без свідомості немає і не може бути ніякого пізнання) і в той же час перевершує свідомість, стоїть над ним. А тому в першому наближенні ми можемо сказати, що пізнання є більш високою формою свідомості.

Свідомість, як і всі нижчі її форми відображення, включає і механічне, не виходять за рамки наявного стану речей і процесів. Пізнання ж виходить за межі наявних речей, наявних явищ, наявних взаємодій. Воно, пізнання, виходить за рамки просторово-часових меж відбиття; може охопити дійсність в органічному зв'язку з її минулим і майбутнім, за явищем намагається побачити сутність; відобразити його не тільки в його дійсному одиничному стані, а й у можливому та чисельному варіанті; побачити невидиму абстрактність. Той, хто активно пізнає (у філософії його прийнято називати суб'єктом пізнання), з тим, що пасивно пізнається (у філософії його прийнято називати об'єктом пізнання), знаходиться в зворотному зв'язку, - взаємодіють між собою на рівні фізичному (матеріальному) і на рівні свідомості (духовному).У процесі пізнання людина бачить вибірково, цілеспрямовано; в процес пізнання вносить щось від себе, суб'єктивно.

Процес пізнання в цьому плані - це процес активний з боку людини та її свідомості. А на рівні простої свідомості процес відображення може відбуватися на рівні пасивної взаємодії, - на рівні усвідомлення, споглядання. Якщо тут і відбувається пізнання нового, придбання знань, то таке пізнання нав'язується особистості зовнішніми обставинами, за яких людина пізнає за необхідності, з примусу. Тільки в процесі пізнання (активності свідомості) добуваються нові для особистості знання. [Ми тут не торкаємося проблем активного і пасивного придбання знань, оскільки це проблема педагогічна, а не філософська.]

Б. Категорії та компоненти пізнання

У процесі пізнання (пізнавальної діяльності) завжди і в обов'язковому порядку присутні три компоненти:

1.Предмет, який пізнається. У гносеології він називається об'єкт пізнання;

2.Той, що пізнає; Людина, яка зайнята пізнанням. У Філософії вона називається суб'єкт пізнання;

3.Сам процес пізнання, процес взаємодії об'єкта і суб'єкта.

ОБ'ЄКТОМ пізнання може виступати Що або Хто: предмети та явища дійсності; сама людина може стати об'єктом свого пізнання; предметом пізнання можуть стати і продукти свідомості (твори, фантоми), сліди і документи минулого, передбачуване майбутнє і так далі. Одним словом, об'єктом пізнання може стати вся реальна, вигадана і передбачувана дійсність. Іноді у філософській літературі робиться відмінність між об'єктом пізнання і предметом пізнання. У таких випадках об'єктом називається який-небудь складний і цільний феномен пізнання (наприклад, Людина), а предметом якась окрема сторона цього об'єкта (наприклад, хвороби людини, його психологія і так далі).

СУБ'ЄКТОМ пізнання виступає або одинична людина, або ж колектив однодумців, або ж суспільство в цілому. Останнє фіксує і несе в собі всі добуті пізнанням знання людства, дає напрям пізнання, висуває актуальні завдання для пізнання.

ВЗАЄМОДІЯ між об'єктом і суб'єктом у процесі пізнання здійснюється в самих різних формах, які зараз вивчаються філософською наукою, яка називається "Методологія пізнання". На четвертому курсі студенти нашого Університету будуть вивчати курс: "Методика наукових досліджень", де будуть детально розглянуті різні методи та форми наукового дослідження.