Методи розподілу тзв

Розподіл ТЗВ на собівартість запасів можна здійснювати одним із двох методів, передбачених п. 9 П(С)БО 9.

Згідно з першим методом, ТЗВ, пов’язані з придбанням запасів, включають до первісної вартості кожної одиниці придбаних запасів. За другим методом їх обліковують на окремому субрахунку обліку запасів.

Перший метод обліку ТЗВ доцільно застосовувати підприємствам, які всі витрати, пов’язані з придбанням запасів, можуть визначити безпосередньо у момент їх оприбуткування. Якщо ж витрати, пов’язані з придбанням та доставкою запасів, визначаються наприкінці звітного періоду (місяця) і їх неможливо пов’язати з конкретними одиницями запасів, переважно застосовують другий метод.

За першого методу ТЗВ у складі первісної вартості кожної одиниці запасів обліковують на одному субрахунку обліку запасів.

Окремий субрахунок обліку ТЗВ для другого методу Планом рахунків не передбачено. Проте на практиці підприємств торгівлі прийнято вести облік ТЗВ на субрахунку 289 «ТЗВ». Решта підприємств застосовують до основних субрахунків, на яких ведуть облік запасів, субрахунки третього порядку, наприклад 2012, 2092 тощо.

Здебільшого питома вага ТЗВ за різними групами запасів дуже відрізняється. Наприклад, ТЗВ за запасами, придбаними у вітчизняних постачальників, становлять у середньому 5%, а за імпортованими — 15%. Тоді доцільно розбити запаси на «різнозатратні» групи, у нашому прикладі — на дві, і облік ТЗВ вести окремо для кожної групи.

Як зазначає Мінфін у Листі №31, застосування порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу ТЗВ, окремий субрахунок обліку ТЗВ підприємство має визначити у своєму розпорядчому документі (наказі) про облікову політику. Наприклад, для торговельного підприємства формулювання наказу може бути приблизно таким: «Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) обліковувати на окремому субрахунку обліку запасів 289 «ТЗВ», з подальшим розподілом відповідно до П(С)БО 9 «Запаси».

Метод прямого розподілу

Цей метод полягає у розподілі суми ТЗВ за кожною окремою поставкою запасів пропорційно до вартості запасів. Суму ТЗВ, яка за розрахунком припадає на кожне найменування придбаних запасів, бухгалтер записує, як правило, просто у документі (накладній тощо) постачальника чи на окремому аркуші-розрахунку. Окремо у накладній чи на окремому аркуші-розрахунку зазначає суму та ціну за кожним найменуванням разом із ТЗВ. Уже на підставі такого розподілу дані за кожним найменуванням запасів відображаються у бухгалтерському обліку.

Застосування цього методу проілюструємо прикладом.

Приклад 1 Підприємство в одного постачальника за однією накладною придбало:

1) лопати совкові 50 шт. за ціною 8 грн без ПДВ на суму без ПДВ 400 грн;

2) котли опалювальні 5 шт. за ціною 900 грн без ПДВ на суму без ПДВ 4500 грн.

Усього сума придбання без ПДВ за накладною становить 4900 грн (400 + 4500), крім того ПДВ — 980 грн, разом із ПДВ — 5880 грн.

На склад підприємства зазначені запаси доставлені автотранс­портом сторонньої організації, за що виставлено рахунок на суму 240 грн, у т. ч. ПДВ — 40 грн (без ПДВ — 200 грн).

Сума ТЗВ розподіляється пропорційно до вартості запасів таким чином:

— на вартість лопат — 200 : 4900 х 400 = 16,33 грн. При цьому ціна однієї лопати з урахуванням ТЗВ становитиме 8,33 грн (400 + 16,33) : 50). Перемноживши ціну на кількість, знайдемо вартість лопат разом із ТЗВ — 8,33 х 50 = 416,50 грн;

— на вартість котлів — 200 : 4900 х 4500 = 183,67 грн. А ціна одного котла з урахуванням ТЗВ — 937,27 грн (4500 + 186,37) : 5). Вартість лопат разом із ТЗВ — 937,27 х 5 = 4686,35 грн.

Та на цьому розрахунок не закінчується. Якщо ми додамо вартість запасів та ТЗВ без урахування ПДВ за документами постачальника та перевізника (накладною та рахунком), отримаємо вартість придбання з ТЗВ — 5100 грн (4900 + 200). А ця сама вартість після розрахунку розподілу становитиме 5102,85 грн (416,50 + 4686,35). Від’ємна різниця між ними (відхилення) — 2,85 грн (5100 — 5102,85) — утворилася за рахунок округлень під час розрахунку ціни з урахуванням ТЗВ. Це відхилення не має істотного значення, тому на практиці його списують, як правило, на рахунок 92 чи 94. Або для уникнення непорозумінь спеціально для обліку таких незначних відхилень запроваджують окремий субрахунок для обліку ТЗВ, де облік ведеться у порядку, передбаченому другим методом обліку ТЗВ, про що — далі.

Усі ці розрахунки, як ми зазначали вище, роблять безпосередньо на накладній чи окремому аркуші-розрахунку. Оскільки вільного поля з правої сторони на накладній не вистачить для запису результатів розрахунку, на практиці доклеюють чистий аркуш і всі розрахунки роблять на доклеєному аркуші.

За даними прикладу наведемо фрагмент накладної з доклеєним аркушем-розрахунком (див. зразок 1).

У бухгалтерському та податковому обліку зазначені операції будуть відображені так, як показано у таблиці 1.