56.Методика криміналістичного геноідентифікаційного дослідження

1. Молекули ДНК, виділені із яких-небудь клітин людини (кров, сперма, волосини, шматки шкіри) розміщують в чотири пробірки: по дві для ідентифікованого й ідентифікуючого об”єктів.

2. У кожну пробірку додають так званий рестикційний (рестикція – застосування певних обмежень) фермент, який специфічно руйнує азотисту основу ДНК. Внаслідок цього ДНК розщеплюється на фрагменти, що містять вже згадувані міні-сателіти.

3.Далі - ці фрагменти сортують за їх розмірами.

Для цього: містиме із пробірок переносять на світлочутливі пластини, покриті гелем (фотопластини), і певний час діють на них електрострумом, тобто для їх проявки, застосовують електрофорез (метод, заснований на відмінностях в рухомості частинок під дією електричного поля).

У такий спосіб фрагменти різних розмірів по – різному рошташовуються на поверхні пластин, утворюючи на ній темні полоси, які вирізняються між собою за товщиною, довжиною і розташуванням, залежно від кількості міні-сателітів, локалізованих у тому чи іншому місці.

Розташування цих полос – ЕЛЕКТРОФОРЕОГРАМА – і відповідає особливостям конкретного ланцюга ДНК.

Загальна кількість відмінних між собою полос на електрофореограмі у двох кровнонеспоріднених людей буде більше 10. А у кровноспоріднених – не більше 10.

Метод високочутливий.

Аналіз можна виконати на дуже малій кількості біологічного матеріалу – достатньо краплини крові чи однієї волосини.

У однієї й тієї ж людини у всіх клітинах будь-яких її органів – серці, легенях, почці, крові, мізках, шкірі, спермі, слюні тощо – сателітні ділянки ДНК абсолютно однакові.

Більше того, людина з часом старіє: вік, хвороби, життєві незгоди до невпізнання можуть змінити її фігуру, обличчя.

Однак кожна клітина її організму починаючи з періоду внутріутробного розвитку і навіть після смерті, буде зберігати свій незмінний вид індивідуальних компонентів ДНК.

Тим більше у багатьох випадках електрофореограми можуть виявлятись єдиним засобом ідентифікації особи.

Спадкову інформацію в клітинах організму ні стерти, ні змінити неможливо.

Однак біологічні тканини, що перебувають поза організмом, піддаються змінам, а ДНК – деградації, внаслідок процесів загнивання біологічного матеріалу.

Тому забезпечення правильного зберігання біологічних об'єктів має для генотипоскопічної експертизи важливе значення.

Такі об'єкти потребують консервації у вигляді сухих плям зі зберіганням за умов кімнатної температури, а якщо помістити у морозильник (принаймні до мінус 10⁰ С) – тоді за такої температури зберігання біологічні об”єкти можуть зберігатися і бути придатними для генотипоскопічного дослідження доволі тривалий час (роки).

Проблема у володінні “пробою Джеффриса” не стільки у складності та дороговизні (через потребу спеціального обладнання) скільки у отриманні речовини, яку ми називали рестикційним ферментом, яка відіграє ключову роль у процесі виділення гіперваріабельних міні-сателітів ДНК.

57 Поняття значення система криміналістичної реєстрації

Цю систему прийнято називати криміналістичноюю реєст¬рацією.

Криміналістична реєстрація (хоч її в деяких джерелах мо¬жуть називати й кримінальною, що, можливо, не зовсім вір¬но) - це науково розроблені засади і правила функціонування системи обліків осіб, предметів та інших об'єктів і відомостей щодо них, які мають криміналістичне значення.

Система реєстрації складається з підсистем (складових), тобто з певних видів криміналістичних обліків, які різняться між собою обліковими відомостями, а також способами і фор¬мами їх накопичення й систематизації.

Отже, криміналістичний облік - один із складників інформа¬ційно-довідкової системи (криміналістичної реєстрації), що ха¬рактеризується властивою саме йому обліковою криміналіс¬тично значущою інформацією та специфічними способами і формами її накопичення й систематизації.

Базується криміналістична реєстрація на використанні теорії ідентифікації, судової фотографії, дактилоскопії, словес¬ному портреті та інших наукових даних.

Юридичними підставами реєстрації окремих категорій осіб

виступають:

• постанова прокурора, слідчого чи особи, яка провадить дізнання про обрання щодо конкретної особи запобіжного захо¬ду - взяття під варту, або постанова про притягнення як обви¬нуваченого;

• вирок або ухвала суду;

• постанова про оголошення розшуку обвинуваченого;

• протокол затримання підозрюваного.

> Розділи та блоки системи кримінальної реєстрації хоч і відрізняються за змістом, але утворюють єдине ціле і діють за такими правилами, засадами:

- обліки формуються або з оригіналів об'єктів (кулі, гільзи, фальшиві грошові знаки тощо), або з описань об'єктів (алфа¬вітні прізвищні картки, реєстрація ознак способів учинення злочинів тощо), або з фото-, відео-, фотозображень (відеозобра-жепь);

- незалежно від призначення обліків усі вони є різновидами іпформаційно-пошукових систем (ІПС);

- інформацію зосереджено в обліках, і запити на її пошук піддаються спеціальному термінологічному опрацюванню за допомоги інформаційно-текстової мови;

- нормальне та ефективне функціонування ІПС забезпе¬чується єдністю термінів і понять, що вживаються в інформа¬ційних масивах (банках даних);

- запити складаються з використанням усієї інформації з тим, щоб максимально звузити зону пошуку даних;

- інформаційне забезпечення криміналістичної діяльності повинно ґрунтуватися на фактах, що встановлені за допомоги законних засобів і методів;

- забезпечення повинно бути своєчасним і системним;

~ сукупно отримана з обліків інформація повинна повно та об'єктивно відображати особливість об'єкта пізнання і створю¬вати передумову для вирішення відповідних завдань у сфері криміналістичної діяльності;

-до структури інформаційного забезпечення може входити вихідна (первинна, ще не опрацьована) і кінцева (повністю го¬това до безпосереднього використання) інформація;