53. Використання інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи.

Використання інформації (відомостей) про ознаки зовнішності людини та її елементи передбачає, перш за все, аналіз і оцінку зібраних та зафіксованих відомостей.

У цьому процесі вивчаються й оцінюються умови її збирання, що впливають на зміст, фіксацію та особливості її використання; фактори, під впливом яких відбувалось відображення ознак зовнішності в тому чи іншому носії інформації.

За результатами такого аналізу та оцінки інформації про зовнішність людини визначаються форми і напрями її застосування, які практично реалізуються в одній із трьох найбільш типових ситуацій:

1 ситуація – пов'язана з потребою встановлення відсутнього і невідомого правоохоронним органам злочинця чи очевидця.

За звичай ця ситуація має місце, коли вчинено злочин, але злочинець втік, або з тих чи інших причин не вдалось виявити всіх очевидців злочинного діяння.

Ця ситуація найбільш складна і найчастіше має місце на практиці.

Встановлення особи за зовнішністю за цієї ситуації відбувається в гласних і негласних умовах із застосуванням оперативних, слідчих, експертних методів і засобів.

ІІ ситуація – існує потреба встановити особу, що перебуває у полі зору правоохоронних органів, але ще не впізнана.

Ця ситуація складається (виникає) коли потрібно встановити особу людини, що затримана через схожість на злочинця і доставлену в правоохоронний орган, але вона не має при собі документів, а своє прізвище та іншу інформацію приховує.

Тут дані про зовнішність використовуються для перевірки на предмет причетності до злочину, з місця вчинення якого злочинець втік, але його прикмети відомі, або ж чи затримана особа не є безвісті зниклою свого часу особою, яку розшукують родичі тощо.

ІІІ ситуація – виникає, коли виявляють невпізнаний труп.

Як вже наголошувалось, найбільш розповсюдженим носієм інформації про зовнішність людини є пам'ять людини (мислений образ), яка бачила шукану особу.

З метою пошуку зниклої особи організуються оперативно-розшукові міроприємства, проводяться слідчі дії з участю очевидців, потерпілих, обвинувачених тощо: пред'явлення фотоальбомів із зображенням певних категорій злочинців; допити, пред'явлення для впізнання осіб у натурі та за фотографіями, використання ЗМІ для виявлення очевидців злочину тощо.

Однак не завжди вдається результативно використати у вказаних цілях мислений образ про зовнішність розшукуваної особи.

Тоді використовується інформація про зовнішність, яка міститься в описаннях: протоколах допитів, оперативних орієнтировках, рапортах, протоколах пояснень та інших документах.

Перш за все описання (довільні чи систематизовані (словесні портрети) використовуються під час перевірки за реєстраційними матеріалами різноманітних пошукових систем, у яких використані ознаки зовнішності осіб, схильних до вчинення певних категорій злочинів; осіб невстановлених злочинців; що втекли з місць вчинення злочинів.

Тут важливо правильно, з використанням прийнятої термінології скласти офіційний запит в інформаційно-пошукову систему.

Однією із повсякденних форм застосування описання, як вже зазначалось, є складання оперативно-слідчих орієнтировок.

Бажано, щоб описання в них були однаковими у розумінні (однотипними, уніфікованими), наглядними й містили індивідуальну сукупність ознак зовнішності, з увагою на особливих прикметах.

Фотопортрети, як найбільш об'єктивні та змістовні джерела інформації про зовнішність, обов'язково, якщо вони є у адресатів, включаються в оперативні орієнтировки, розсилаються для встановлення особи, коли оголошується регіональний чи державний розшук; використовуються у роботі з реєстраційними документами; у ході живого пошуку із залученням громадськості для негайного розшуку зниклого з місця події злочинця; під час пред'явлення для впізнання як слідчої дії чи оперативного впізнання.

Окрім цього фотографії використовуються з метою встановлення особи проведенням судово-портретних експертиз, про що буде наступне питання.

І, нарешті, слід ще раз повторити, що для встановлення особи у ході оперативно-розшукових заходів, а подеколи й слідчих дій, доволі успішно застосовують суб'єктивні портрети.

Виконувані із використанням інформації про зовнішність людини під час розшуку невстановлених осіб міроприємства як процесуального, так і позапроцесуального характеру, складаються із наступних етапів:

1 – збір інформації про зовнішні ознаки та властивості невстановленої особи та її оцінка;

2 – складення словесного портрету;

3 – дії щодо розшуку особи, яку треба ідентифікувати шляхом пред'явлення для впізнання;

4 – підбір осіб, серед яких розшукана особа буде пред'являтись;

5 – організація слідчої дії;

6 – фіксація результатів пред'явлення для впізнання в протоколі слідчих дій;

7 – оцінка результатів слідчої дії, перевірка їх достовірності та обґрунтованості.

(для ІІ ситуації)