40. Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи.

Основними способами фіксації зовнішності людини є:

• описання зовнішності за правилами словесного портрета;

• розшукове орієнтування;

• фотографування, кінознімання, відеозапис;

• виготовлення суб'єктивних портретів (мальованих), композиційних, мальовано-композиційних, фотокомпозиційних;

• виготовлення скульптурних копій;

• виготовлення посмертних масок;

• різноваріантні поєднання названих способів фіксації, наприклад, розшукове орієнтування, що містить фотографію і словесний портрет (опис) розшукуваної особи.

За видом названі способи фіксації зовнішності людини можна поділяти на:

- вербально-графічний вид фіксації;

- наочно-образний вид.

Джерела інформації про гомологічні об'єкти є різноманітними, але всі вони можуть бути поділені на дві групи: 1) суб'єктивні і об'єктивні.

Суб'єктивні - це уявлення (психофізіологічні відображення) про зовнішність шуканої особи, що збереглись у пам'яті людей, які раніше мали змогу спостерігати (бачити) її (уявний образ).

Цей образ може бути зафіксованим у формі описання за методом словесного портрета (що робити бажано) у протоколі допиту, в орієнтируванні, рапорті, повідомленні тощо, а також переданням зображень (суб'єктивних) під час виготовлення мальованих, композиційних портретів і скульптури розшукуваної особи або частини (елемента) її тіла.

Об'єктивні джерела - це фотознімки, кінокадри, відеомате-ріали, рентгенограми; відображення окремих елементів людини (зліпок з обличчя трупа (посмертна маска), зліпок з об'ємного сліду босої ноги, відтиск пальців тощо), а також кісткові залишки, череп.У деяких віуіадках об'єктивними джерелами можуть визнаватись і описання за методом словесного портрета, складеного за всіма правилами в умовах безпосереднього цілеспрямованого сприйняття зовнішності шуканої особи.

(Засобами) джерелами встановлення особи за її зовнішністю можуть виступати:

• уявні образи про зовнішність особи, яка повинна бути впізнана, зафіксовані в пам'яті інших осіб (наприклад, потерпілого, рідних безвісти зниклої особи);

• фотографії розшукуваних осіб, кіно-, відеоматеріали та інші документи (медичні, спортивні, кадрові, архівні, спецреєст-раційні тощо);

• речові докази - сліди, що відображають зовнішню будову частин тіла людини (рук, ніг, губ тощо), а подеколи і одяг людини;

• тілесні залишки людини (труп, череп, скелет тощо).

41. Класифікація ознак зовнішності людини Та її елементів.

Зовнішні ознаки (обриси) людини мають різноманітну форму, розміри, розташування і співвідношення.

Елементи зовнішності – це будь-яка виділена в процесі спостереження й вивчення частина зовнішності людини.

Як правило, це певні анатомічні органи, частини тіла або прояви різноманітних функцій людини (наприклад, ніс, рот, очі, рухи рук, тіла тощо).

Ознаки зовнішності та властивості зовнішності – це зовнішні та внутрішні (структурні) особливості зовнішності людини в цілому або окремих її елементів.

Використання ознак та елементів зовнішності людини і її елементів у кримінальному судочинстві вимагає їх класифікації, запровадження єдиної термінології.

Це завдання вперше спробував виконати вже згадуваний французький криміналіст Альфонс Бертільон, котрий розробив спеціальну термінологію для позначення ознак зовнішності і створив систему їх опису, яку назвав словесним портретом.

А.Бертільон запропонував описувати анатомічні ознаки, котрі характеризують зовнішню будову тіла, а також його фізіологічну діяльність.

Тому першу групу ознак він назвав анатомічними, а другу групу ознак, а власне властивостей – функціональними.

Згодом класифікація ознак зовнішності людини видозмінювалась.

Провівши деяке узагальнення й співставлення вже запропонованого можна зупинитись на наступній класифікації зовнішніх ознак та властивостей людини:

І. Всі ознаки зовнішності можна поділити на дві групи:

1) особисті (тобто такі, що завжди і невід'ємно належать людині) ознаки людського організму або прояви його життєдіяльності (властивості);

2) (супутні ознаки) то такі, що додатково характеризують (облік зовнішність людини) – це ознаки предметів одягу, носильних речей, письмових приладів, прикрас тощо.

Супутні ознаки не є елементами будови тіла людини, або проявами його життєдіяльності, але сприяють побудові висновку про особисті елементи та їх ознаки (стать, вік, звички, ходу тощо).

ІІ. У свою чергу особисті ознаки поділяються на:

1) загальнофізичні ознаки зовнішності та її елементів: стать, вік, зріст, вага, будова тіла (статура) тощо;

2) демографічні і антропологічні ознаки: раса, національність, народність, етнічна група;

3) анатомічні (морфологічні) ознаки зовнішності будови тіла людини та його елементів;

4) функціональні властивості (ознаки), обумовлені специфікою проявів життєвоважливих функцій організму людини: осанка – стан, хода, артикуляція, жестикуляція, міміка, голос, мова, звички тощо.

ІІІ. Супутні ознаки та елементи (тобто елементи і ознаки одягу, дрібних речей, що носить особа) поділяються на:

1) виробничі, тобто ті, що утворюються в процесі виготовлення цих речей та предметів;

2) відображувані, тобто – що проявляються під час використання, експлуатації носильних речей, предметів.

Окрім цього такі супутні предмети та речі ( одяг, взуття, головні убори, супутні товари тощо поділяючись за різновидами, видами, матеріалом, призначенням, особливостями виготовлення та ін., спонукають і поділ ознак цих об'єктів за цими ж критеріями.

Усі ознаки та властивості зовнішності і її елементи ще поділяються на відповідні групи за іншими критеріями:

IV. Зо об'ємом на:

1) загальні – найбільш помітні, великі;

2) окремі або детальні – це деталі загальних ознак.

V. За часом виникнення й прояву на:

1) постійні – ті, що притаманні людині з моменту її народження і протягом всього життя;

2) тимчасові – можуть виникати і зникати (волосяний покрив, Бородавки, зуби тощо).

VІ. За причиною виникнення на:

1) необхідні – ті, що обов'язково притаманні людям певної групи (волосяний покрив на обличчі чоловіків);

2) випадкові – необов'язково притаманні (родимі плями, пухирці, горбинки на шкірі).

VІІ. За характером утворення на:

1) природні – притаманні людині від народження або проявляються з часом (з віком): зморшки, сивина волосся та ін.;

2) штучні – з'являються внаслідок свідомого або випадкового внесення змін людиною до своєї зовнішності, або така зміна внаслідок впливу побічних випадкових факторів (ушкодження, наслідки хірургічних втручань);

3) паталогічні (різновид штучних) – викликані порушенням нормальної будови елементів зовнішності внаслідок захворювання.

VІІІ. За характером прояву на:

1) особливі прикмети, тобто крайньої ступені вираженості різних елементів, тобто яскраво помітні, наглядні, кидливі у вічі: дуже високий зріст, дуже великий чи довгий ніс тощо: чи рідкісні елементи: пігментна пляма, бородавка на обличчі, або на кисті руки; аномалії, хворобливі зміни: заїкання, викривлення хребта, горб; відсутність окремих елементів зовнішності; татуювання, рідкісні супутні речі, предмети та їх ознаки;

2) приховані, ускладнено наглядні – що виявляються спеціальним спостереженням, розглядування з близької відстані чи протягом певного часу чи багаторазово.

ІХ. Кожна анатомічна ознака зовнішності або її елемент, що являють собою матеріальну структуру, яка використовується в ототожненні людини ще може поділятись або характеризуватись за:

1) формою : круглі, овальні, квадратні, прямі, хвилясті, опуклі та ін.;

2) розміром: великі, малі, середні, дуже малі, дуже великі тощо.

3) положенням: пряма, виступаюча, піднята та ін.;

4) кольором;

5) кількістю;

6) ступенем симетрії та вираженості.