II. До окреми (індивідуальних) ознак письмової мови відносять:

6. Усталені лексичні та граматичні помилки:

• постійні помилки у буквовому складі слів, відображені родових відмінкових закінченнях тощо;

• помилки у побудові речень; неузгодженість слів і зворотів мови у конструкціях речень; невиправдане з’єднання декількох простих речень в одне складне; невиправдане вживання прикметникових та дієприкметникових та прислівникових зворотів тощо,

• стабільні помилки під час розстановки розділових знаків, побудові речень тощо;

7. своєрідні конструкції речень (напр. Застосування дієслова наприкінці речення, що характерно для німецької мови);

8. Усталене використання певних слів: професіоналізммів, жаргонних слів…

9. Своєрідна топографія письмової мови;

10. Своєрідні ознаки формально-логічних навиків п/м, в тому числі інтелектуальних звичок у сприйнятті навколишньої дійсності, аргументації, оцінки,акцентуації тощо;

11. Різноманітні розлади п/м.

Ці розлади п/м можуть бути наслідком досить чисельної групи захворювань

• травматичних ушкоджень ділянок центральної та периферійної нервової системи;

• хворобливих станів ЦНС і ПНС : епідемічного енцефаліту, танок “пляска” святого Вітта, сухотка (туберкульоз) спинного мозку, треморний (тремтячий) параліч, спазм писання, неврози, епілепсія тощо;

• розладів психіки: прогресивного паралічу, шизофренії, артеросклерозу мозку, маніакально-депресивного стану, дебільності тощо;

• інтоксикації організму: інтоксикації як наслідку вживання алкоголю, нікотину, вероналу, морфію тощо;

• хвороби органів зору: астигматизму, косоокості та ін.

Отже, резумуємо: аналізом загальних та окремих ознак п/м як носіїв криміналістично значущої інформації під час встановлення автора документа може бути зроблено більш або менш наближений висновок про:

• стать автора, національність автора, його вік, професію (спеціальність), місце праці, місце проживання, за певних умов про партійність, наявні хворобливі стани чи хронічні захворювання, та інші характерні ознаки особи.

36. Встановлення тексту спалених документів. Відтворення слабковидимих і невидимих текстів.

Техніко-криміналістичне встановлення початкового (первинного) вигляду і змісту видозміненого документа.

Документи, що потрапляють у сферу кримінального судочинства можуть можуть бути випадково або навмисно видозмінені, зокрема, пошкоджені, а саме, розірваними; повністю або частково спаленими, залитими брудом, смолою, барвниками, закритими тонкими шарами паперу, дерева, клею; обезбарвлені дією сонячного світла тощо.

Дослідження таких документів розпочинається з їх огляду та вилучення на місці події, а взагалі методика прочитання таких записів на таких документах залежить від багатьох факторів: - від складу паперу; - яким барвником були виконані записи; - яка хімречовина використовувалась для витравлювання записів; - характер підтирання тощо.

Виявлення записів на спалених документах має свої особливості. Вплив високих температур на матеріал документа змінює його властивості. Так, при температурі близько 500 °С папір стає крихким і при доторканні руйнується. При такому стані документів виявити записи неможливо.

Відновити записи в документах стає можливим за умови, що вони були піддані температурі не більш ніж 150—250 °С. З такими документами необхідно поводитись дуже обережно. Дрібні шматочки вилучаються за допомогою гумової груші.

Перед дослідженням спалений документ необхідно розправити, для чого документ рекомендується обробити водним розчином гліцерину (10—20 %) або водяною парою.

Для встановлення текстів спалених документів застосовується комплекс методів. У таких випадках ефективними виявляються огляд в косопадаючому світлі, огляд в ультрафіолетових променях, різні фотографічні методи дослідження, відбілювання поверхні документа перекисом водн

1.Відновлення невидимих та слабковидимих записів (так званих згаслих текстів).

Тривале перебування документів під яскравими сонячними променями або під променями штучного світла тягне за собою значне або повне унеможливлення прочитання тексту документа, пожовтіння паперу, що додатково послаблює контраст між текстом і фоном.

Крім того тексти можуть ставати невидимими внаслідок навмисного витравлювання, стирання, змивання, закреслення, замазування барвниками або неправильними зберізаннями в умовах підвищеної вологості - тексти вицвітають, знебарвлюються і стають малорозрізнюваними обо зовсім невидимими.

Відновлення і прочитання слабковидимих текстів зводиться до збільшення контрасності між барвником штрихів текстів і фоном документа.

Дослідження розпочинається з огляду документа під розсіянням круговим освітленням через світлофільтр, додатковий до кольору барвника штрихів. Так, синій та фіолетові штрихи треба досліджувати в жовто-оранжевій зоні спектра (світлофільтр ЖС-12, ОС-12).

Із цими світлофільтрами документи фотографуються.

Сліди невидимого (до речі як і слабовидимого) тексту все ж існують, оскільки наповнювачі чорнил (антисептик, гліцерин) проникають в товщу паперу і залишаються навіть коли барвник немовби повністю видалений під чисткою.

Для відновлення невидимих слідів використовують ультрафіолетову та ІЧ-люмінесценцію.

Документи оглядають у відбитих УФ-променях, використовуючи лампи ОЛД-41 "Таран", "УК-І", "Фотон" та ін.

ІЧ-люмінесценцію спостерігають за допомогою приладу ЕОП.

Повністю видалені тексти (на папері, дереві) можна відновити дифузно-копіювальним методом з використанням світлочутливого шару фотоплівки та фотопаперу (під час контракту документа з цими з положеними фотоматеріалами на емульсійному шарі можуть відкопіюватись частинки барвника, що залишилися у массі паперу (дерева) досліджуваного документу).