32.Поняття криміналістичного письмового (авторознавчого) дослідження документів,його завдання та обєкти

У широкому розумінні документ — це матеріальний об'єкт, на якому у той чи інший спосіб зафіксовано інформацію щодо певних фактів. Це поняття поширюється на письмові акти та документи, кіно- та відеодокументи, креслення, схеми, перфокарти, машинописні тексти, які засвідчують будь-який факт, явище, подію. Предметом криміналістичного дослідження є тільки письмові та машинописні документи, на яких мовними засобами (знаками) закріплені думки людини, певні події та факти. Документи різняться за формою (розміром, наявністю певних реквізитів, захисних засобів, відбитків печаток і штампів, матеріалом) та змістом і поділяються на такі:• за призначенням — ті, що засвідчують певні факти чи права, і ті, що містять певну інформацію довідкового та іншого характеру;• за джерелом походження — офіційні, що походять від державних органів, установ, підприємств, організацій, а також підприємств, установ, організацій і фірм різних форм власності, і приватні, що виходять від приватних осіб;• за способом виготовлення — рукописні, друковані, виготовлені різними поліграфічними способами;• за походженням — оригінали та копії. Відповідно до КПК України документи вважаються речовими доказами, якщо є засобом вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину чи були об'єктом злочинних дій, а також можуть бути засобом розкриття злочинів та викриття винних. У будь-яких інших випадках документи є самостійним джерелом доказів, якщо в них викладено чи засвідчено обставини, які мають значення для справи. Якщо документ є речовим доказом, слідчий повинен детально описати його у протоколі огляду, за можливості сфотографувати і долучити постановою до кримінальної справи. За допомогою техніко-криміналістичної експертизи розв'язують такі основні завдання: • встановлюють спосіб виготовлення документа та його окремих фрагментів;• визначають факт і спосіб внесення змін до змісту документа;• відновлюють пошкоджені (спалені, розірвані, зотлілі) документи;• відновлюють слабовидимі і невидимі записи в документах;• встановлюють давність виготовлення документів;• ідентифікують цілий документ за його частинами, друкарські машинки, встановлюють групову (родову) належність барвників, паперу та інших матеріалів письма.

33. Письмова мова як об"єкт криміналістичного дослідження. Співвідношення авторознавства і почеркознавства.

1. Письмова мова як об’єкт криміналістичного дослідження.

Об’єктом вивчення почеркознавства є почерк людини, а авторознавства – письмова мова людини.

За почерком криміналістика вчить і допомагає встановлювати виконавця тексту /рукописного/ чи окремих його реквізитів, а за письмовою мовою – автора як рукописного, так і іншим способом виконаного тексту документа.

Письмо – один із способів матеріальної фіксації думок і мови людини.

Розрізняють писемну та усну мову людини.

Відмінність писемного від інших способів фіксації мови полягає в тому, що думки та мова людини відображається у вигляді літер, символів, знаків.

У свою чергу в письмі визначаються дві сторони: змістовну та графічну.

Змістовна сторона письма – це письмова мова, а графічна – це почерк.

Письмова мова – це зміст документа, який характеризується специфікою мовно-змістовних засобів.

Почерк – система автоматизованих рухів, які використовуються для виконання письма.

Ознаки письмової мови поділяються на:

І. Загальні ознаки письмової мови.

ІІ. Окремі /або індивідуальні/ ознаки письмової мови.