28.Загальні і окремі ознаки почерку

Почерк – це графічна сторона письма, сутність якої полягає у зображенні думки автора графічними знаками мовного алфавіту (цифровими знаками)ю. Із застосуванням координованої системи специфічних рухів шляхом автоматизованого відображення писемних навиків.

Загальні ознаки – це ті, що характеризують почерк у цілому і вони проявляються в більшості письмових знаків, відносяться до всієї системи руху вцілому, їх неважко зауважити шляхом огляду рукопису.

І. ВИРОБЛЕНІСТЬ почерку – характеризує сформованість письмово-рухових навиків, визначається ступенем володіння технікою письма виконавцем документа, його здатністю користуватися загальноприйнятою системою скоропису.

А) темпом письма,

б) автоматизмом,

в) координацією рухів.

Темп письма визначається часом, витраченим на виконання літер, слів, речень та всього рукопису.

Розрізняють: швидкий темп письма, середній, низький повільний темп почерку.

Ознака координації рухів припускає їх узгодженість у виконанні літер, особливість їх зв’язування.

Ступінь координації рухів може бути: високим, середнім, низьким.

Координація у сукупності з темпом письма дає змогу поділяти почерк за виробленістю на:

1/ високовироблений,

2/ середньовироблений,

3/ мало вироблений /низький/.

ІІ. Ступінь складності рухів /складність почерку або загальний тип/ будова /почерку/ - характеризує побудову почерку, специфіку сформованості письмово-рухових навиків, пристосованість їх до темпу письма.

За складністю почерки поділяються:

1/ прості,

2/ спрощені,

3/ ускладнені,

4/ стилізовані.

ІІІ. Загальна форма рухів в почеркові характеризує структуру рухів відносно їх траєкторії /за Орловою В.Ф./. Ці рухи виконуються особою, яка пише, в площині паперу.

До ознак форми руху відносять: переважуючу форму рухів під час виконання окремих літер, знаків.

За формою рухів почерк буває:

1/ прямолінійна /кутова/ форма почерку,

2/ криволінійна /округлена/,

3/ змішана форма.

IV. Загальний напрям рухів – у яку сторону відносно годинникової стрілки виконуються рухи.

Не характерно тільки для округлої та частково для змішаної форми рухів почерку:

1 – лівоокружні /рухи проти ходу годинникової стрілки/,

2 – право окружні /рухи за годинниковою стрілкою/,

3 – змішаний загальний напрям /ліво-право чи право-ліво/.

Загальний напрям та форма рухів – найбільш сильні ознаки.

V. Нахил почерку – визначається вертикальністю розміщення елементів письмового знаку, тобто кутом до лінії рядка:

1 – правопохилий /стандартний/: кут нахилу вправо в межах від 75° до 85° /за Сталевським нахил - 75°/;

2 – прямий: кут нахилу основних шрифтів дорівнює 85° - 95° /за Салтєвським - 90°/;

3 – лівопохилий: в межах 95° - 115°;

4 – право- чи ліво- косопохилені: тоді, коли кути нахилу – для правого більше 50°, для лівого похилу – більше 140°.

5 – змішаних похил /безпорядковий/ - для маловироблених почерків: якщо у почерку є різні нахили літер до лінії рядка.

Нахил є однією з найменш стійких ознак.

VI. Розмір почерку – характеризує висоту рядкових елементів букв.

1 – дрібний почерк – до 2 мм,

2 – середній почерк: від 2 до 5 мм,

3 – великий: понад 5 мм.

VII. Розгін почерку – визначається співвідношенням висоти літери до її ширини /як правило за трьох штриховими варіантами рядкових літер: Т, Ш, Щ/; враховується також протяжність за горизонталлю і між самими літерами у слові.

За розгоном почерк буває:

1 – великий розгін /розгонистий/ почерк: якщо ширина більша за висоту літери

2 – середній розгін: за рівної ширини і висоти літери

3 – малий розгін, тобто убористий, стислий почеру: якщо висота літер більше ширини літер і інтервали між знаками значно менші за ширину їх.

VIII. Ступінь зв’язності почерку – характеризується кількістю знаків, виконаних без відриву пера /письмового приладдя/ від паперу.

1 – зв’язаний почерк: характеризується тим, що одним рухом /безвідривним від паперу/ виконується більше 8 штрихів і овалів, що дорівнює 5-6 буквам; /за Салтевським до 3 букв/;

2 – уривчастий – не більше 3 штрихів /1-2 букви/, тобто майже кожний знак виконується окремо;

3 – середньозв’язний – за один прийом виконується 3-4 букви або від 4 до 8 штрихів.

IX. Натиск почерку характеризує розміщення точки прикладення найбільшої сили під час виконання знака або за Образцовим характеризується співвідношенням ширини основних /головних/ та з’єднувальних штрихів з силою вдавлення штрихів.

За ступенем вдавленості /тиску/:

1 – почерк із сильним натиском, якщо натиск спостерігається більш ніж на двох наступних аркушах паперу,

2 – слабкий: коли натиск спостерігається лише на зворотньому боці аркуша,

3 – середній натиск: коли натиск спостерігається на двох наступних аркушах паперу.

Окремі знаки почерку – це сукупність навиків виконання рукописного документа, що відображаються у властивих конкретному виконавцю письма способах написання літер та зв’язкових штрихів між ними, а також у розташуванні знаків та їх елементів між собою, окрім цього, це також специфічні відхилення у написанні від типових прописів конкретної мови, з яких починається навчання техніці письма в школі.

Конструктивними елементами будь-якої літери та її елементів є:

• штрихи (прямі, хвилясті);

• овали;

• півовали;

• петлі.

Для опису ознак почерку його досліджують у цілому та поелементно.

Перш за все у літері виділяють кількість елементів, тобто рухів, якими вона виконана. Тому в конструкції літери розрізняють:

• центральну частину (власне літеру);

• надрядкову частину;

• підрядкову;

• початок і закінчення руху (в окремих елементах);

• форму елемента – пряма, хвиляста;

• півовал;

• овал;

• петлі;

• форму і напрямок руху, спосіб їх з’єднання і відносне розміщення.