19. Криміналістична документалістика, її місце в системі криміналістики та структура.

Криміналістична документалістика– це система наукових знань про різновиди документів, що функціонують у кримінальному судочинстві, а також про засоби, прийоми, методи їх дослідження, використання цієї інформації в правових і криміналистичних цілях. У систему криміналістичної документалістики входить декілька підгалузей:

1)техніко-криміналістичне дослідження документів: коли, на чому, чим виготовлений документ;

2)письмовно-криміналістичне дослідження документів, яке у свою чергу утворюється з почеркознавства та авторознавства.

Серед загальних завдань криміналістичної документалістики можна виділити три групи таких:

1.Встановлення функції документа у можливій конкретній злочинній діяльності. Йдеться про втановлення місця та ролі документа й містимої в ньому інформації у всій сукупності матеріалів розслідуваної події. А саме, чи наявний документ – носій змістовної інформації про обставини злочину, або ж він виступав свого часу, об`єктом чи знарядям посягання, або зберіг на собі його слід.

2.Встановлення виконавця документу ( суть почеркознавства)

3.Встановлення автора документа ( суть авторознавства)

Конкретним завданням техніко-криміналістичного дослідження документів виступають:

-встановлення способу виготовлення документа або окремих його фрагментів;

-виявлення наявних у документі змін (ознак підробки);

-відновлення видозмінених або ушкоджених (напів –або майже знищених, наприклад спалених, залитих фарбою чи іншими барвниками, змитих, витравлених хім.препаратами тощо) документів або текстів документів;

-дослідження посвідчувальних ознак на документах (т.б. відтисків, печаток);

-встановлення засобів і знарядь, що застосовувались для виготовлення документів, та ряд інших завдань;

Отже, предметом криміналістичної документалістики є вивчення закономірностей щодо виготовлення та функціонування різноманітних документів, які потрапили у сферу кримінального судочинства.

20.Документ як обєкт криміналістичного дослідження.Криміналістична класифікація документів.

ДОКУМЕНТ – це носій матеріально- фіксоваої інформації , яка відображає своїм змістом і власивостями юридично значущі відносини та факти, які породжують правові наслідки під час використання її носіїв як джерела доказів.

З криміналістичної і навіть з кримінально-процесуальної точки зору документом є будь-який матеріальний носій зафіксованої у ньому інформації, що має значення для кримінального судочинства.

Коло документів, що функціонують у кримінальному судочинстві є різноманітним.

Документи у криміналістиці поділяються на такі види:

1. За способом і засобами фіксації інформації документи можуть поділятись на:

а) письмові документи;

б) кінодокументи;

в) фотодокументи;

г) відеодокументи;

д) ізодокументи (наприклад, ізоробот розшукуваного злочинця; мальований, мальовано-композиційний і фотокомпозиційнийпортрети);

ж) фоно або тонодокументи (фонограми або тонограми тощо).

2. Письмові документи за формою письма можуть бути поділені на:

а) машинописьні документи;

б) рукописні документи;

в) комп`ютерні тощо

3. За видом матеріалу, на якому зафіксовані документологічні об`єкти:

а) документи виготовлені на стандартному матеріалі з використанням стандартних речовин та приладів тощо (на папері ) газетному, для рукописів, для машинопису, на обгортковому; на картоні з використанням чорнил, пасти для кулькових ручок, туші, штемпельної фарби тощо);

б) документи виконані нестандартним способом на нестандартному матеріалі (металі, дереві, фанері, камені, цеглі, різноманітних пластплівках тощо з використанням пишучої речовини крові, сечі, калу, молока, речовин тайнопису, дряпанням тощо).

4. За метою виготовлення документа, останні можна поділяти на ті що:

а) виготовлені у злочинних цілях;

б) виготовлення у правомірних цілях;

5. За співвідношенням часу виготовлення документа і вчинення розслідуваного злочину:

а) виготовлення до вчинення злочину;

б) під час вчинення злочину;

в) після вчинення злочину, але під час провадження у справі тощо

Цей вид класифікації документів застосовується на практиці у випадках підбору зразків документів: зразків почерку чи письма для проведення почеркознавчої чи авторознавчої експертизи.

6. За зв`язком виготовленого документа із діями злочинця чи інших учасників к/процесу:

а) документи, пов`язані з діями злочинця тощо;

б) документи не пов`язані з діяльністю тощо.

7. За суб`єктом виготовлення документа:

а) документи, складені злочинцем;

б) документ, складений іншими учасниками подій;

в) документи, складені слідчим;

г) документи, складені прокурором тощо

8. За змісто та характером інформації документи поділяються на такі групи:

а) письмові акти, які можуть слугувати доказами юридичних відносин або фактів, що обумовлюють правові наслідки;

б) історичні достовірні письмена (архівні документи);

в) матеріальні об`єкти, в яких міститься певна інформація (перфокарта, дискета тощо);

9. Письмові документи за джерелом складання та реквізитними ознаками можуть поділятись на :

а) офіційні документи (публічні);

б) неофіційні документи (приватні)