52. Способи і засоби збирання інформації про ознаки і властивості зовнішності людини для її ототожнення.

Ознаки зовнішності людини, їх матеріальні та ідеальні сліди-відображення є основою для ідентифікації особи. Існує кілька видів ідентифікації людини за ознаками зовнішності з використанням методики словесного портрета. Залежно від суб'єкта ідентифікацію особи можуть здійснювати слідчий через пред'явлення особи, фотографії чи трупа для впізнання або безпосередньо порівнюючи зовнішність особи з фотознімками; оперативний працівник під час оперативно-розшукових заходів; експерт за допомогою криміналістичного дослідження.

Пред'явлення для впізнання виконують у вигляді процесуальної дії, передбаченої ст. 174 КПК України. Для впізнання можуть бути пред'явлені живі особи, трупи чи фотознімки осіб або трупів.

Пред'явлення для впізнання особи за матеріальними зображеннями у вигляді суб'єктивних портретів (малюнків, фотороботів, композиційних мальованих портретів, скульптурних портретів обличчя за черепом) не передбачено законом, і тому згідно зі ст. 174, 175 КПК України забороняється.

Одним з видів ідентифікації особи є також безпосереднє зіставлення слідчим її зовнішності з фотознімками. Цей вид ідентифікації засто-

совують для перевірки особи, викликаної на допит як свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений; при цьому витребовують особисті документи і порівнюють зовнішність особи з фотокарткою в них.

Ідентифікацію особи безпосереднім порівнянням її зовнішності з описом, складеним методом словесного портрета, фотознімками, мальованими, фотокомпозиційними та композиційно-мальованими суб'єктивними портретами, скульптурним портретом здійснюють оперативні працівники під час оперативно-розшукових заходів.

57.Поняття, значення та система криміналістичної реєстрації

Кримінальна реєстрація — це науково розроблена система обліку осіб, предметів та інших об’єктів і відомостей про них, які мають кри-міналістичне значення. Завдання кримінальної реєстрації — забезпечити органи дізнання та попереднього слідства необхідною інформацією, потрібною для розкриття та розслідування злочинів. Дані кримінальної реєстрації використовують у профілактичній та адміністративно-правовій діяльності.Кримінальна реєстрація об’єктів і відомостей про них має кілька рівнів загальності: всеукраїнський (державний), регіональний (обласний) і місцевий (районний)

Інколи кримінальну реєстрацію ототожнюють з криміналістич-

ним обліком. Криміналістичний облік — це система реєстрації всієї криміналістичної інформації, яку використовують як під час розкриття й розслідування злочинів, так і у профілактичній та адміністративно-правовій практиці. Кримінальна реєстрація означає облік інформації, яку використовують тільки в оперативно-розшуковій,слідчій і кримінально-виконавчій практиці. Тому кримінальна реєстрація зосереджена в органах МВС і прокуратури. Криміналістична інформація може зберігатися в банках даних, які існують в установах,поліклініках, лікарнях, військкоматах, відділах соціального захисту населення, спортивних організаціях тощо.Методами кримінальної реєстрації та криміналістичного обліку єопис, фотографування, дактилоскопія, колекціонування, а формамиконцентрації інформації — картки, картотеки, колекції, альбоми, магнітні стрічки, диски, перфокарти, банки даних, у тому числі авто-

матизовані банки даних. Он пишет о регистрации преступников, под которой понимает “учет преступно-го элемента страны в целях изыскания наилучших способов борьбы с преступностью и обезвреживания самих преступников”^[Методы или способы регистрации И. Н. Якимов разделил на основные — дактилоскопию, сигнале-тическую фотографию и словесный портрет — и вспомогательные (или вспомогательную систему реги-страции). К числу последних он отнес: а) способы, устанавливающие преступное прошлое преступника (биография); б) способы, дающие возможность установить личность преступника, совершившего дан-ное преступление (профессия и специальность) и в) способы, содействующие активному розыску пре-ступника и установлению за ним наблюдения, когда он находится на свободе (учет и розыск). Всего та-ких способов И. Н. Якимов насчитал шесть: регистрация справок о судимости; регистрация преступников по преступным профессиям и по характеру преступной работы; регистрация их кличек и прозвищ; регистрация татуировок и физических примет; регистрация почерков преступников (вымога-телей, подделывателей, шантажистов); регистрация лиц, близких к преступникам и оказывающих им помощь, виновность которых трудно установить и которые “остаются только под подозрением