
- •1. Криміналістичне зброєзнавство і судова балістика. Їх поняття і співвідношення.
- •2. Поняття судової балістики та її об’єктів (у вузькому і широкому розумінні)
- •3. Вогнепальна зброя як об’єкт судової балістики.
- •4. Класифікація вогнепальної зброї.
- •5. Боєприпаси до вогнепальної зброї як об’єкт судової балістики. Їх х-ка.
- •6. Сліди застосув вогнем зброї. Їх види і криміналіст значення.
- •7. Механізм пострілу і утворення слідів на гільзі. Їх криміналіст значення.
- •8. Механізм пострілу і утворення слідів на кулях. Їх криміналіст значення.
- •9. Сліди куль на перешкодах. Їх х-ка та види.
- •10. Будова і класиф-я боєприпасів у криміналістиці.
- •11. Види завдань сучасних судово-балістичних експертиз.
- •12. Питання, які можуть бути вирішені під час признач і викон різних видів судово-баліст експертизи.
- •14. Огляд вогнеп зброї, боєприпасів і слідів пострілу на різних перешкодах.
- •15. Поняття, будова і класиф-я гладкоствольної мисливської вогнеп зброї
- •16. Поняття, будова і класиф-я нарізної вогнепальної зброї
- •17. Пістолети та револьвери як об’єкти судової балістики.
- •18. Автомати та гвинтівки (рушниці) як об’єкти судової балістики
- •19.Криминалістична документалістика. Її місце у системі криміналістики та структура.
- •20.Документ як об/єкт криміналістичного дослідження. Криміналістична класифікація документів
- •21.Види і способі підробки документів
- •22. Підчистка
- •23.Витравлення
- •24.Ознаки підробки підпису. Способи їх виявлення
- •25. Ознаки підробки штампів і печаток. Способи їх виявлення
- •26. Ознаки і способи виявлення підробки машинописного тексту.
- •27.Суть та ознаки повної підробки документів
- •28. Загальні і окремі ознаки почерку
- •29.Наукові основи криміналістичного дослідження письма
- •30. Різновди, завдання та можливості техніко-криміналістичної експертизи документів
- •31.Підготовка матеріалів для призначення авторизнавчої експертизи. Види порівняльних зразків письмової мови та вимоги до них
- •32.Поняття кримін письмового дослідження документів, завдання, об’єкти
- •33. Письмова мова як об’єкт кримін дослідження . Співвідношення авторизнавства і почеркознавства
- •34. Підготовка матеріалів для призначення почеркознавчої експертизи. Види порівняльних зразків почерку
- •35. Ідентифікаційні (аг і окремі ) ознаки письмової мови
- •36.Встановлення тексту спалених документів. Відтворення слабковидтмих і невидимих текстів
- •38. Характеристика та співвідношення властивостей і ознак зовнішності людини.
- •39. Наукові основи та передумови застосування габітології в криміналістиці.
- •40. Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи.
- •41. Класифікація ознак зовнішності людини та її елементів.
- •42. Правила описання людини за методом «словесного портрету».
- •43. Анатомічні (морфологічні) ознаки зовнішності людини. Система та види.
- •44. Загальнофізичні, демографічні та антропологічні ознаки. Їх характеристика та система.
- •45. Функціональні властивості (ознаки) зовнішності людини та їх криміналістичне значення.
- •50. Судово-експертне дослідження ознак зовнішності людини…
- •52. Способи і засоби збирання інформації про ознаки і властивості зовнішності людини для її ототожнення.
- •57.Поняття, значення та система криміналістичної реєстрації
- •58.Зародження та генезис криміналістики
- •60. Суб’єкти та юридичні підстави реєстрації.
- •61. Обєкти сучасної криміналістичної реєстрації
- •62. Криміналістичні обліки.
- •65. Довідково- допоміжні криміналістичні обліки
- •67, Дндекц мвс України
- •70 Реєстрація в міських, районних, транспортних органах
- •73. Головна частина дактило формули!
- •74 Додаткова дактилоформула!
38. Характеристика та співвідношення властивостей і ознак зовнішності людини.
Ознака — це характеристика, відмітна риса об'єкта. У габітології ознака характеризує зовнішність людини в цілому чи окремі її елементи (зріст, ніс, очі, волосся тощо).
Всі ознаки зовнішності поділяють на групи: анатомічні (характеризують зовнішню будову тіла людини: зріст, статуру, форму голови, риси обличчя тощо); функціональні (рухові, мовні та інші функції, які виявляються зовнішньо, у тому числі поведінки: хода, постава, жестикуляція, міміка, голос, звички та ін.); прикмети одягу, взуття та інших предметів, що носилися постійно.
Дані зовнішності людини, що підлягають опису. При характеристиці загальнофізичних зовнішніх даних описуються стать (чоловіча, жіноча) та вік (визначається за документами, на вигляд або шляхом освідування). Демографічні дані охоплюють відомості про расу, національність, народність, етнічну групу. При характеристиці анатоміч-них даних використовуються такі показники, як розміри, контури (форма), положення, колір. Розміри вказуються зазвичай не в абсолютних цифрах, а щодо інших частин (деталей) тіла і передаються через такі поняття, як малий, середній, великий; низький, середній, високий; довгий, середній, короткий; вузький, середній, широкий; глибокий, середній, дрібний; товстий, середній, тонкий. Контур описується за подібністю з геометричними фігурами, а форма — щодо форм поверхні (або за аналогією з загальновідомими предметами).
39. Наукові основи та передумови застосування габітології в криміналістиці.
Термін "габітоскопія " запровадив у науковий обіг В. Снєтков. Опис у реєстрах зовнішності осіб, які були піддані покаранню, вперше було здійснено Паризькою префектурою в середині XVIII ст. Наукова методика опису особи (словесний портрет) була розроблена у 80-ті рр. XIX ст. французьким криміналістом Альфонсом Бертільйоном (зазвичай вказують 1885 р.).
40. Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи.
Ідентифікованою за ознаками зовнішності є особа, яка перевіряється (розшукувана особа). Це може бути підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений. Ідентифікуючими об'єктами виступають:
Мисленнєвий образ зовнішнього вигляду, який зафіксований у пам'яті свідка, потерпілого, іншої особи; при цьому ототожнення здійснюється шляхом пред'явлення для впізнання;
матеріальна фіксація зовнішнього вигляду людини на фотознімку або відеоплівці;
словесний опис зовнішності людини з використанням спеціальної тератології (наприклад, у криміналістичному обліку розшукуваної особи) чи в довільній формі (під час допиту потерпілого);
останки людини (труп, частини розчленованого трупа, череп).
Форми ототожнення людини за ознаками зовнішності: 1) упізнання; 2) оперативне узнавання: 3) експертна ідентифікація.
41. Класифікація ознак зовнішності людини та її елементів.
Систему ознак людини утворюють : 1. Антропологічні; 2. Анатомічні; 3. Функціональні; 4. Особливі; 5. Супутні ознаки.
Ознаки зовнішності поділяють на власні та супутні.
Власні ознаки — це елементи й ознаки зовнішності людини, що проявляються у процесі її життєдіяльності. їх поділяють на загально-фізіологічні, анатомічні та функціональні (за Е. Зуєвим); загально-фізичні, анатомо-морфологічні та функціональні; анатомічні та функціональні; особливі прикмети та помітні ознаки .
Супутні ознаки — це предмети одягу, що перебувають у постійному користуванні особи в момент її відображення (куртка, піджак,брюки, плаття, головний убір, взуття), а також носильні речі (портфель, дипломат, парасолька, сумка, годинник, окуляри, сережки, каблучки, запальнички, слухові апарати тощо). Ці ознаки також індивідуалізують зовнішній вигляд особи, але їх ідентифікаційна значущість не така суттєва, бо їх можна змінити.
Особливі прикмети — це особливості зовнішності, що рідко зустрічаються й різко вирізняють одну людину з-поміж інших через їх неповторність і незвичність. До них належать невідповідності розміру окремих частин тіла (рук, ніг, голови, носа, вух тощо); кольорові аномалії, тілесні нарости, шрами, татуювання, викривлення хребта, горб, родимки, бородавки, особливості ходи, жестикуляції, мови, голосу тощо.