35. Ідентифікаційні (аг і окремі ) ознаки письмової мови

Загальні- лексико- фразеологічні, синтаксичні, стилістичні, орфографічні, пунктуаційні.

Окремі- усталені порушення норм писемного мовлення, використання визначених мовних засобів.

36.Встановлення тексту спалених документів. Відтворення слабковидтмих і невидимих текстів

Возможность установления текстов сожженных документов определяется состоянием бумаги и штрихов, подвергшихся воздействию высокой температуры. Если бумага распалась на мелкие кусочки, восстановить текст не удастся. Сохранившие относительную целостность обуглившиеся документы при осторожном обращении могут быть использованы для установления имеющегося текста.

Предварительно закрепив их тем или иным способом, например, поместив обугленные кусочки бумаги между двумя стеклами, применяют специальные приемы фотографирования, люминесцентный анализ, химические методы. Во всех случаях исследование сожженных документов требует крайней осторожности в обращении с ними.

Выявление невидимых и слабо различимых текстов. Текст документа может оказаться невидимым в результате умышленного его удаления (травление, смывание, подчистка), а также от естественных причин (выцветание штрихов текста при неблагоприятных условиях хранения документов, «угасание» штрихов под действием временного фактора и т.п.).

При наличии хотя бы незначительного контраста между штрихами и бумагой документа применяют методы цветоразличения и цветоделения с помощью светофильтров, а также другие приемы усиления контраста, в том числе и с использованием электронно-оптических и телевизионных устройств.

Невидимый текст можно выявить путем возбуждения видимой или инфракрасной люминесценции, а также съемкой в отраженных ИК- и УФ-лучах за счет скрытых оптических свойств штрихов, в частности различия в поглощении и отражении.

С этой же целью применяется диффузно-копировальный метод с использованием светочувствительного эмульсионного слоя фотоматериалов.

Записи, выполненные невидимыми «симпатическими» чернилами, могут быть выявлены при нагревании документа, например при помощи утюга, исследования в УФ- и ИК-области спектра, химическими методами исследования.

37. Поняття криміналістичного ототожнення особи за зовнішніми ознаками (габітоскопія), його значення і завдання.

Габітологія (або габітоскопія) — галузь криміналістичної техніки, що включає систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини та сукупність методів і науково-технічних засобів, які забезпечують збирання, дослідження і використання цих ознак для ототожнення особи. Науковою основою габітології є дані анатомії, антропології, біології.

Ідентифікація людини за ознаками зовнішності являє собою встановлення тотожності або відмінності конкретної особи в оперативно-розшукових або кримінально-процесуальних цілях. Така ідентифікація можлива через індивідуальність зовнішнього вигляду людини та відносну його незмінність (стійкість).

. У кожної людини зовнішній вигляд суто індивідуальний і має здатність відображатися в матеріальних слідах та у пам'яті людини у вигляді уявних образів. Ознаки зовнішності є основою криміналістичної ідентифікації під час розв'язання ідентифікаційних та діагностичних завдань.