§ 3. Особливості провадження у справах за участю іноземних осіб

Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоеконо­мічної діяльності, іноземними суб'єктами господарюван­ня у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним ко­мерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та інши­ми органами вирішення спору, якщо це не суперечить чин­ним законам України або передбачено міжнародними до­говорами України (ст. 38 Закону У країни «Про зовнішньо­економічну діяльність »).

Будь-які спори щодо застосування положень цього За­кону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду:

• в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава;

• в господарських судах, якщо сторонами у справі ви­ступають юридичні особи.

Міждержавні спори, які можуть виникнути в резуль­таті дій України при застосуванні цього Закону, вирішу­ються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права (ст. 39 Закону).

- Відповідно до ст. 74 Закону України « Про міжнародне приватне право», процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юри­дична особа має представити документ, що є доказом пра-восуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Згідно з ст. 13 Закону «Про міжнародне приватне право», документи, що видані упов-

268

Розділ IX

Відповідальність за порушення законодавства..

269

новаженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним дого­вором України. Консули України легалізують іноземні до­кументи, що подаються до офіційних органів України, відповідно до ст. 54 Консульського статуту України, зат­вердженого Указом Президента України від 2 квітня 1994 р. № 127/94. Посвідчення консулами зазначених документів означає встановлення і засвідчення справжності підписів на цих документах і відповідності їх законам держави пе­ребування.

Україна бере участь у Гаазькій конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961р., у силу якої офіційні документи держав-учасниць Кон­венції, які представляються на території України, не підля­гають консульській легалізації, а натомість мають бути засвідчені апостилем, що проставляє компетентний орган відповідної держави¹. Надання іноземних офіційних доку­ментів без консульської легалізації може передбачатися і міжнародними договорами України про правову допомогу. Зокрема, без будь-якого спеціального засвідчення прийма­ються на території інших держав-учасниць СНД докумен­ти, які видано або засвідчено установою чи спеціально упов­новаженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою та скріплено офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць СНД (ст. 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарсь­кої діяльності (Київ, 1992 p.).

Суд України приймає документи, складені мовами іно­земних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську або російську мову з урахуванням вимог ст. 21 Закону України «Про мови в Українській РСР».

Згідно з ст. 75 Закону «Про міжнародне приватне пра­во» підсудність судам України справ з іноземним елемен­том визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі

¹ Детальніше про це див.: § 4 розділу І цього посібника.

підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.

Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держа­ви є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суди можуть приймати до свого провадження і розгляда­ти будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1. якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім ви­падків, коли має місце виключна підсудність справ;

2. якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридич­ної особи - відповідача;

3. у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4. якщо у справі про відшкодування шкоди позивач -фізична особа має місце проживання в Україні або юридич­на особа — відповідач - місцезнаходження в Україні;

5. дія або подія, що стала підставою для подання позо­ву, мала місце на території України;

6. якщо справа окремого провадження стосується осо­бистого статусу або дієздатності громадянина України;

7. в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України (ст. 76 Закону).

Підсудність судам є виключною у таких справах з іно­земним елементом:

1. якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, зна­ходиться на території України;

2. якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелек­туальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;

3. якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;

4. якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;

270

Розділ IX

Відповідальність за порушення законодавства...

271

5. якщо у справах про банкрутство боржник був створе­ний відповідно до законодавства України;

6. якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;

7. в інших випадках, визначених законами України (ст. 77 Закону).

Так, усі справи та питання щодо визначення відпові­дальності, які виникають при застосуванні Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язаних з ним за­конів України, підсудні судам України (ч. 5 ст. 32 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу.

Господарські суди мають право також розглядати спра­ви за участю іноземних підприємств і організацій, якщо:

1) місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України;

2) іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Оскільки в ГПК відсутній інститут договірної підсуд­ності, заінтересована сторона може звернутись до місцево­го господарського суду лише у відповідності з вимогами ГПК про територіальну та виключну підсудність справ, що підлягають розгляду у першій інстанції.

Місцеві господарські суди вправі вирішувати спори і у тих випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення письмової пророгаційної угоди між суб'єктом ЗЕД України та іноземним суб'єктом господарю­вання (угода про договірну підсудність) (п. 1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»).

Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному до-

говорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (п. З ст. 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 р.)).

Господарський суд може не визнати арбітражну угоду і прийняти позов до розгляду у разі, коли відповідний спір не може бути предметом вирішення третейського суду (ч. 2 підпункту «с» п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про зовніш­ньоторговельний арбітраж 1961 p.).

Стаття 79 Закону «Про міжнародне приватне право» визначає випадки судового імунітету. Так, пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держа­ви до участі у справі як відповідача або третьої особи, на­кладення арешту на майно, яке належить іноземній дер­жаві та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держа­ви, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України (аналогічні приписи містить ст. 125 ГПК України).

Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах України, підля­гають юрисдикції судів України в цивільних справах лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжна­родного права або міжнародними договорами України. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів Ук­раїни в цивільних справах у межах, визначених міжнарод­ними договорами України або законами України.

У разі якщо при розгляді справи з іноземним елемен­том у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, вста­новленому Цивільним процесуальним кодексом України або міжнародним договором України.

Доручення судів України про вручення документів гро­мадянам України, які постійно проживають за кордоном,

272

Розділ IX

Відповідальність за порушення законодавства...

273

або отримання від них доказів на території іноземної дер­жави можуть бути виконані консульською посадовою осо­бою України відповідно до міжнародних договорів Украї­ни або в іншому порядку, що не суперечить законодавству держави перебування (ст. 80 Закону).

Взаємодія судів України з судовими органами інших держав з цього питання, а також щодо виконання за кор­доном інших процесуальних дій регулюються Конвенцією з питань цивільного процесу (Гаага, 1954 р.) і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з інши­ми державами. Відповідно до Законів України від 19 жовт­ня 2000 р. № 2051-ІП та № 2052-ІП, з 26 листопада 2000 р. набрали чинності для України Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965 р.) і Конвенція про отримання за кордоном доказів з цивільних і торгових справ (Гаага, 1970 р.) із заявами та застереженнями. Цими заявами і застереженнями передбачено, зокрема, що назва­ним у конвенціях центральним органом в Україні є Міністерство юстиції України, яке складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах центральному орга­ну юстиції іншої держави.

Особливий порядок надання правової допомоги встанов­лено Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ст. 5 якої передба­чено, зокрема, що у разі надання правової допомоги ком­петентні суди та інші органи держав - учасниць СНД зно­сяться один з одним безпосередньо. У разі звернення гос­подарського суду з приводу надання правової допомоги документи, викладені українською або російською мовою, направляються поштовим зв'язком безпосередньо до суду, до компетенції якого належить вирішення господарських спорів на території відповідної держави - учасниці СНД, чи іншого органу цієї держави. При виконанні доручення про надання правової допомоги компетентні суди застосо­вують законодавство своєї країни.

В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних та

господарських правовідносин, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компе­тенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили (ст. 81 Закону «Про міжнародне приватне право»).

Питання визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні урегульовані розділом VIII Цивільного про­цесуального кодексу України (ЦПК).

Так, рішення іноземного суду визнається та виконуєть­ся в Україні, якщо його визнання та виконання передбаче­но міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаєм­ності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішен­ня суду якої має виконуватися в Україні.

Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до при­мусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'яв­лено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за ос­танні три роки.

Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на клопотання стягувача розгля­дається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Якщо боржник не має місця проживання (перебуван­ня) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове ви­конання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника (статті 390-392 ЦПК).

У разі, якщо суд (господарський суд) України прийняв рішення, яке підлягає виконанню на території іншої дер­жави, стягувач може звернутися до компетентного органу цієї держави з клопотанням про примусове виконання та­кого рішення.

Порядок визнання і примусового виконання іноземно­го судового рішення визначено Конвенцією про правову

18 — 6-530

274

Розділ IX

Рекомендована література

допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (Мінськ, 1993 p.), Угодою про по­рядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням госпо­дарської діяльності, двосторонніми договорами України про взаємну правову допомогу, укладеними з Монголією, Китайською Народною Республікою, Латвійською Респуб­лікою, Естонською Республікою, Литовською Республі­кою, Республікою Грузія та іншими державами.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Якими є загальні засади відповідальності за пору­шення законодавства про ЗЕД?

2. Охарактеризуйте відповідальність України як дер­жави у сфері ЗЕД.

3. Назвіть форми відповідальності суб'єктів ЗЕД за по­рушення законодавства про ЗЕД.

4. Що таке спеціальні санкції за порушення законодав­ства про ЗЕД?

5. За яких умов та в якому порядку застосовується ре­жим індивідуального ліцензування до суб'єктів ЗЕД?

6. Що являє собою тимчасове зупинення ЗЕД?

7. Яким чином доводиться правосуб'єктність інозем­ної юридичної особи в суді України?

8. Визначте правила підсудності справ з іноземним елементом судам України.

9. У якому порядку виконуються судові доручення у справах з іноземним елементом?

10. Чи можуть бути визнані та виконані рішення іно­ земних судів в Україні?

Ашурков О. О. Особливості правового регулюван­ня зовнішньоекономічних відносин купівлі-прода-жу: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Донецький держ. ун-т. -Донецьк, 1999.

Безбах В. В., Масевич М. Г., Мозолин В. П., Гер-реро-Перес Б. А., Ковалев С. И. Гражданское и тор­говое право зарубежных стран: Учеб. пособие для студентов вузов. - М. : МЦФЭР, 2004.

Белов А. П. Способы обеспечения обязательств во внешнеторговых сделках. - М.: Совинтерюр, 1992.

Белов В. Н. Коммерческое представительство и агентирование (договоры).- М.: Финансы и статис­тика, 2001.

Бентлі Ф., Оніщук О. В., Осика С. Г., Покрещу к О. О., Стенбрук К. Демпінг у сучасній міжнародній тор­гівлі (міжнародно-правові та економічні питання): Навч. посіб. / Українська академія зовнішньої тор­гівлі. - К.: УАЗТ, 1999.

Богатырев А. Г. Инвестиционное право.- М., 1992.

Богун В. П. Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті у зовнішньоекономічних відноси­нах: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАН Ук­раїни; Інститут економіко-правових досліджень. -Донецьк, 2001.

Богуславский М. М. Иностранные инвестиции: правовое регулирование.- М., 1996.

Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 1999.

276

Рекомендована література

Рекомендована література

277

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Изд. 3-е, стереотипное. -М.: Статут, 2001.

Брунцева Е. В. Международный коммерческий арбит­раж: Учеб. пособие для высших учебных заведений.- СПб.: Издательский дом «Сентябрь», 2001.

Васильева В. А. Договір консигнації. - Івано-Фран­ківськ: Плай, 2002.

Вельяминов Г. М. Основы международного экономичес­кого права. - М.: Теис, 1994.

Венская конвенция о договорах международной купли-продажи товаров: Комментарий.-М.: Юр. лит., 1994.

Вершинин А. П. Внешнеэкономическое право: Введение в правовое регулирование внешнеэкономической деятель­ности: Краткий учеб. курс.-М.: Изд-во «Норма», 2001.

Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2004.

Винокурова Л. Ф. Практика разрешения споров // Меж­дународный коммерческий арбитраж в Украине: законода­тельство и практика / Под общ. ред. И. Г. Побирченко; Науч.-практ. издание. -К.: Издательский Дом «ИнЮре», 2000.-С.22-54.

Внешнеторговые сделки / И. С. Гринько (сост.). - Сумы: Орион, 1994.

Вознесенская Н. Н. Иностранные инвестиции: Россия и мировой опыт (сравнительно-правовой комментарий).-М.:Инфра-М, 2001.

Вступ до права Європейського Союзу / Р. А. Петров, 3. Й. Опейда, Д. Е. Федорчук та ін. - Донецьк, 2001.

Гражданское и торговое право капиталистических го­сударств: Учебник/Под ред. Е. А. Васильева-М.: Между­народные отношения, 1993.

Громова Н. Внешнеторговый контракт: Учебное посо­бие.-М.: Юристъ, 2000.

Дегтярева О. Внешнеэкономическая деятельность: Учебное пособие.- М.: Дело, 2000.

Джурович Р. Руководство по заключению внешнеторго­вых контрактов / Пер. с серб.- хорват. - М.: Российское пра­во, 1992.

Есипов В. Международные инвестиции и международ­ные закупки. - СПб., 1998.

Жуков В. Н. Виды внешнеторговых сделок: Контракт в международной торговле. - М., 1993.

Загнітко О. П. Господарсько-правове забезпечення за­хисту вітчизняного товаровиробника (порівняльно-право­ве дослідження): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 /НАН України; Інститут економіко-правових досліджень. - До­нецьк, 1999.

Задыхайло Д. В. Инвестиционное право Украины: Сб. нормативно-правовых актов с комментариями по состоя­нию на 10 апреля 2002 г.-X.: Эспада, 2002.

Захарченко Т. Г. Исполнение в Украине решений меж­дународных коммерческих арбитражей // Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. И. Г. Побирченко; Науч.-практ. издание. - К.: Издательский Дом «Ин Юре», 2000.-С.65-74.

Зенкин И. В. Право Всемирной торговой организации: Учебное пособие. — М.: Междунар. отношения, 2003.

Зыкин И. С. Договор во внешнеэкономической деятель­ности. - М., Междунар. отношения. - 1990.

Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навчаль­ний посібник / Пер. з англ.- К.: ТОВ «Знання», КОО, 2001.

Козик В. В., Панкова Л. А., Карп'як Я. С. Зовнішньоеко­номічні комерційні операції та контракти. - Львів, Оксарт, 1998. .

Комаров А. С. Ответственность в коммерческом оборо­те. - М.: Юр. лит., 1991.

Комаров А. С. Правовые вопросы товарообменных сде­лок. - М.: LAW, 1994.

Корепанова Н. А. Составление внешнеторговых кон­трактов. - М.: ПАИМС, 1993.

Коссак В. М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект).- Л.: Центр Європи, 1996.

Крупчан А. Д. Оспаривание решений международных арбитражных судов по национальному и международному законодательству // Международный коммерческий арбит­раж в Украине: законодательство и практика / Под общ.

278

Рекомендована література

Рекомендована література

279

ред. И. Г. Побирченко; Науч.-практ. издание.- К.: Изда­тельский Дом «Ин Юре», 2000.- С. 55-64.

Лабин Д. К. Международно-правовое регулирование иностранных инвестиций. -М., 2001.

Лазарева Т. П. Международное торговое право: расчё­ты по контрактам: Учеб. пособие. - М.: Юридический дом «Юстицинформ», 2003.

Луцъ В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1999.

Международное частное право. Учебник / Под ред. Г. К. Дмитриевой-М.: «Проспект», 2000.

Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общей ред. И. Г. По­бирченко; Науч.-практ. издание. - К.: Издательский Дом «Ин Юре» ,2000.

Мережко А. А. Транснациональное торговое право.- К.: Таксон, 2002.

Мілаш В. С. Захисні застереження в зовнішньоеконо­мічному договорі: Монографія.-Полтава, 2004.

Миримская О. М. Компенсационные сделки: финансо­вые и правовые аспекты бартера, клиринга, встречной тор­говли. - М., АРГО, 1992.

Митний кодекс України та нормативно-правові акти, що регулюють його застосування: 36. документів / Упоряд­ники П. В. Пашко, В. П. Науменко. — К.: Знання, 2004.

Митрович Б. Т. Рекламации в международной торгов­ле/Пер. с серб.-хорват. -М.: Юрид. лит., 1991.

Михайлов Д. М. Внешнеторговый контракт: Учеб. по­собие для вузов. -М.: «Закон и право»; Изд. объед. «ЮНИ-ТИ»,1997.

Науково-практичний коментар Господарського кодек­су України / Кол. авт.: Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін; Зазаг. ред. В. К. Мамутова. -К.: Юрін­ком Інтер, 2004.

Науменко В. П., Пашко П. В., Русское В. А. Митне регу­лювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. - К.: Знання,2004.

Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: Підруч­ник / Київський національний економічний ун-т. - 2-е вид., перероб. і доп. - К. : КНЕУ, 2003.

Осика С. Г., Тереке П. Стюарт, Василенко А. В., Коно­валов В. В., Осика А. С. Новітнє українське законодавство по регулюванню проблем демпінгового, субсидованого та масованого імпорту (Перший Антидемпінговий кодекс Ук­раїни) / Академія зовнішньої торгівлі. — К. : УАЗТ, 1999.

Пащенко Е. Г. Порядок заключения внешнеэкономичес­ких контрактов // Международный коммерческий арбит­раж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. И. Г. Побирченко; Науч.-практ. издание.- К.: Изда­тельский Дом «ИнЮре», 2000.-С. 18-22.

Послання Президента України до Верховної Ради Украї­ни: Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії еко­номічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки // Урядовий кур'єр. - 2002.- 4 червня.- С 5-12.

Правила ИНКОТЕРМС: комментарии и аналитические материалы. - К., Юстиниан, 2002.

Правове регулювання іноземних інвестицій/За ред. В. М. Кос-сака. - К.: Українська правнича фундація, 1999.-176 с.

Принципы международных коммерческих договоров / Пер. с англ. А. С. Комарова. - М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996.

Притика Ю.Д. Міжнародний комерційний арбітраж: питання теорії та практики. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2005.

Розенберг М. Г. Исковая давность в международном ком­мерческом обороте: практика применения. - М.: Статут, 1999.

Розенберг М. Г. Международная купля-продажа това­ров: Комментарий к правовому регулированию и практике разрешения споров.-2-е изд., испр. -М.: Статут, 2004.

Сандровский К. К. Международное таможенное право: Учебник. - 2-е изд., испр. - К.: Знання, 2001.

Саніахметова Н. О. Підприємницьке право: Суб'єкти підприємництва. Кредитування. Оренда. Лізинг. Зовніш­ньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство. Захист від недобросовісної конкуренції. Реклама.-К.:А.С.К., 2001.

Северин О. В. Правове регулювання валютних операцій: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Донецький держ. ун-т. - Донецьк, 2003.

280

Семерак О. С. Правове регулювання та захист іноземних інвестицій (за законодавством України, Угорщини, Польщі та Словаччини). -Ужгород, 2000.

Система світової торгівлі: практичний посібник / Пер. з англ. -К.: «К.І.С», 2003.

Совершенствование правового регулирования внешне­экономической хозяйственной деятельности: Сб. науч. тр. / Институт экономико-правовых исследований НАН Укра­ины / В. К. Мамутов (отв. ред.). — Донецк, 1998.

ТаланаевА. Н. Право международных договоров: Общие вопросы. - М.: Юрид. лит., 1985.

Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права.- Минск: Амалфея, 1999.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник. / Під заг. ред. А. І. Кредісова. - К., 1997.

Управління міжнародною конкурентоздатністю підпри­ємства (організації). Навчальний посібник / За ред. І. Ю. Си-ваченко - К.: ЦУЛ, 2003.

Федоров М. В. Валюта, валютные системы и валютные курсы. — М.: ПАИМС, 1995.

Федорчук В. Е. Режим прямого іноземного інвестуван­ня (порівняльно-правове дослідження): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.-Донецьк, 2003.

Феонова Л. А. Контракты: Из практики внешнеэконо­мической деятельности. - СПб.: Литон, 1998.

Фолсом Р. X, Гордон М. У., Спаногл Дж. Международ­ные сделки: Краткий курс. - М., 1996.

Хозяйственное право: Учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Зна­менский , В. В. Хахулин и др.; Под ред. В. К. Мамутова - К.: Юринком Интер, 2002.

Ціратп Г. Міжнародний комерційний арбітраж: На­вчальний посібник. - К.: Істина, 2002.

Щербина В. С. Господарське право: Підручник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

Шмитптгофф К. М. Экспорт: право и практика между­народной торговли / Пер. с англ. - М.: Юрид. лит., 1993.