§ 3. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту

Закон України від 22 грудня 1998 р. «Про захист націо­нального товаровиробника від субсидованого імпорту» виз­начає механізм захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, регулює засади і порядок пору­шення та проведення антисубсидиційних розслідувань, а також застосування компенсаційних заходів.

Субсидованим імпортом є ввезення на митну територію країни імпорту товару (товарів), що користується пільга­ми від субсидії, яка надається для виробництва, перероб­ки, транспортування або експорту такого товару.

Під субсидією розуміється фінансова або інша підтрим­ка державними органами виробництва, переробки, прода­жу, транспортування, експорту, споживання подібного товару, в результаті якої суб'єкт господарювання країни експорту одержує пільги (прибутки).

Правові засади захисту національного товаровиробника... 245

Вважається, що факт надання субсидії має місце у разі, якщо:

а) є фінансовий внесок державних органів або надаєть­ ся в будь-якій формі підтримка бюджетних надходжень чи підтримка цін;

б) в результаті цього надається пільга. Фінансовий внесок державних органів може мати такі

форми:

1. здійснення державним органом прямого переведен­ня грошових сум (у формі дарування, дотації, позики та участі в акціонерному капіталі тощо) або взяття зобов'я­зань щодо прямого переведення цих сум або грошових зо­бов'язань (гарантія тощо);

2. відмова державного органу від справляння податків з доходів, що, як правило, підлягають справлянню (у разі встановлення податкових пільг, зокрема, відстрочення сплати податку тощо).

Звільнення операцій з експорту товару від оподаткуван­ня податками, зборами тощо, які справляються з подібно­го товару, якщо такий призначається для споживання на внутрішньому ринку країни експорту, або зменшення сум цих податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, не вважається субсидією за умов, передбачених у додатках 1-3 до Закону;

3. забезпечення державним органом суб'єктів господа­рювання майном (у тому числі товарами) чи послугами, крім призначених для створення загальної інфраструкту­ри, або купівля майна (у тому числі товарів);

4. участь державного органу у фінансуванні суб'єктів господарювання, або доручення недержавній організації здійснити одну або більше функцій, передбачених пунк­тами 1-4, що належать до повноважень цього державного органу; або наказ зазначеній організації здійснити такі функції на умовах, які фактично не відрізняються від умов, на яких ці функції здійснюються державними орга­нами.

Закон розрізняє легітимні та нелегітимні субсидії. Підстави для застосування компенсаційних заходів дає лише нелегітимна субсидія.

246

Розділ VIII

Нелегітимними є субсидії, які є специфічними для пев­них підприємств, що перебувають у межах юрисдикції дер­жавного органу, що надає субсидію.

Стаття 8 Закону закріплює ознаки специфічних суб­сидій:

1. якщо державний орган, що надає субсидію, або зако­нодавство, на підставі якого діє цей орган, недвозначно надає доступ до субсидії тільки певним підприємствам, така субсидія вважається специфічною, тобто нелегітимною;

2. якщо державний орган, що надає субсидію, або зако­нодавство, на підставі якого діє цей орган, ставить у за­лежність від об'єктивних критеріїв або умов право на ко­ристування субсидією та її сумою, така субсидія не вва­жається специфічною за умов, що:

• право на використання субсидії є обов'язковим;

• зазначені вище критерії або умови неухильно додер­жуються.

Під об'єктивними критеріями або умовами слід розу­міти нейтральні критерії або умови, відповідно до яких не надаються переваги певним підприємствам за рахунок інших і які є економічно доцільними та однотипними у за­стосуванні, зокрема кількість робітників, розміри підприєм­ства тощо. Ці критерії або умови повинні бути чітко сфор­мульовані в законодавчих або інших нормативно-правових актах таким чином, щоб була можливість їх перевірити;

3) якщо незважаючи на ознаки відсутності специфіч­ ності у застосуванні загальних принципів, зазначених у пунктах 1 і 2, є підстави вважати, що ця субсидія є специ­ фічною, можуть братися до уваги інші фактори, а саме:

• використання субсидій обмеженою кількістю певних підприємств;

• переважне використання субсидій певними підприєм­ствами;

• надання непропорційно значних сум субсидій певним підприємствам;

• спосіб здійснення державним органом, що надає суб­сидію, дискреційного права у рішенні про надання субсидії.

У цьому разі беруться до уваги відомості про частоту відхилення або задоволення заяв щодо субсидування та

Правові засади захисту національного товаровиробника... 247

підстави прийняття рішень з цих питань, а також дивер-сифікованість економічної діяльності у сфері повноважень державного органу, що надає субсидію, та період, протя­гом якого надається субсидія;

4. специфічною є субсидія, до якої мають доступ тільки певні підприємства, розташовані у географічно визначено­му регіоні у межах юрисдикції державного органу, що надає субсидію;

5. незалежно від правил, викладених вище, вважають­ся специфічними:

а) субсидії, надання яких відповідно до законодавства або фактично (виключно або як одна з інших умов) залежить від результативності експортної операції. Субсидії вважаються такими, що фактично залежать від результативності експорт­ної операції, якщо за допомогою відповідних фактів дово­диться, що надання субсидії згідно із законодавством не за­лежить від результатів експорту, але фактично пов'язуєть­ся з експортом або надходженнями від експорту, що здійснюється чи передбачається здійснювати;

6) субсидії, надання яких виключно або як одна з інших умов залежить від переважного використання національ­ них товарів.

Наявність лише факту надання субсидії підприємствам, що експортують товар, не є підставою для визначення екс­портної субсидії нелегітимною.

Встановлення або зміна розміру ставок оподаткування у загальному порядку уповноваженим державним органом не вважається специфічною субсидією.

Проведення антисубсидиційного розслідування за своїм порядком подібне до проведення антидемпінгового розслідування, зокрема здійснюється тими самими держав­ними органами - Міністерством економіки України, Дер­жавною митною службою України, Міжнародною комісією з міжнародної торгівлі.

Розслідування з метою встановлення наявності, вели­чини та впливу субсидії, про яку стверджується, що вона має місце, розпочинається Міністерством економіки Украї­ни з порушення антисубсидиційної процедури за скаргою, поданою національним товаровиробником або від його імені (ст. 15 Закону).

248

Розділ VIII

Скарга, що подається заявником, повинна містити до­кази наявності:

а) нелегітимної субсидії (включаючи, якщо це можли­ во, її суму);

б) шкоди;

в) причинно-наслідкового зв'язку між ними.

У ході антисубсидиційної процедури Міністерство роз­глядає докази, що містяться у скарзі, з метою визначення, чи є ці докази достатніми для порушення антисубсидицій-ного розслідування.

Антисубсидиційне розслідування порушується з метою визначення, чи є специфічними субсидії, про які ствер­джується, що вони мають місце. Антисубсидиційне роз­слідування може також порушуватися щодо легітимних субсидій з метою встановлення, чи відповідають вони умо­вам, визначеним у ст. 9 Закону (тобто вимогам, що висува­ються до легітимних субсидій).

Міністерство подає до Комісії звіт про результати про­ведення антисубсидиційної процедури. Рішення про пору­шення антисубсидиційного розслідування приймає Комі­сія за поданням Міністерства, як правило, в 30-денний строк від дати подання скарги. Таке рішення приймається на підставі доказів, що підтверджуються фактичними да­ними антисубсидиційної процедури.

У разі, якщо Комісія за поданням Міністерства прий­має рішення про припинення антисубсидиційної процеду­ри у зв'язку з недостатністю доказів для обґрунтування скарги, Комісія доручає Міністерству повідомити заявни­ка про таке рішення в 4 5-денний строк від дати подання скарги до Міністерства.

Відповідно до рішення Комісії Міністерство розпочинає антисубсидиційне розслідування і проводить його разом з іншими органами виконавчої влади в Україні (ст. 16 Закону).

Антисубсидиційне розслідування проводиться з метою встановлення наявності субсидування та шкоди. За період розслідування, як правило, береться останній звітний рік реципієнта (суб'єкта господарювання, який отримує суб­сидію), але може братися і інший строк мінімальною три­валістю шість місяців, який безпосередньо передує пору-

Правові засади захисту національного товаровиробника... 249

шенню антисубсидиційного розслідування і щодо якого є надійні фінансові та інші дані. Строки періоду розслідуван­ня визначаються Міністерством. В окремих випадках пер­іод розслідування може перевищувати один рік. Інформа­ція, яка не стосується зазначеного періоду розслідування, як правило, не враховується.

Міністерство разом з повідомленням про порушення антисубсидиційного розслідування направляє відомим екс­портерам, імпортерам, іншим сторонам антисубсидиційно­го розслідування, яких воно вважає за необхідне залучити до участі в антисубсидиційному розслідуванні, або компе­тентним органам країни експорту запитальники з метою отримання інформації та доказів, що використовуються для проведення антисубсидиційного розслідування. Відповіді на запитальник направляються Міністерству у 30-денний строк з дати його отримання. Міністерство має право:

• одержувати від органів виконавчої влади в Україні інформацію, документи, матеріали, необхідні для прове­дення антисубсидиційного розслідування;

• для виконання рішень Комісії доручати іншим орга­нам виконавчої влади в Україні здійснювати перевірки або заходи контролю за діяльністю імпортерів, продавців та українських виробників;

• здійснювати в інших країнах перевірки інформації, одержаної від заінтересованих сторін антисубсидиційного розслідування, за згодою відповідної заінтересованої сто­рони та за відсутності заперечення з боку офіційно повідом­лених компетентних органів заінтересованої країни.

Заінтересовані сторони, які повідомили Мінекономіки про свою заінтересованість, мають право звертатися до Міністерства з вимогою щодо проведення слухань з питань антисубсидиційного розслідування.

Сторонам, які повідомили Міністерство про свою заін­тересованість, а також компетентним органам на їх запит надається можливість провести консультації із стороною, яка подала відповідну скаргу або має протилежні інтере­си. Відмова сторін від участі у консультаціях не тягне нія­ких наслідків.

250

Розділ VIII

Строк проведення антисубсидиційного розслідування не повинен перевищувати одного року з дня прийняття рішен­ня про його порушення. Такий строк може бути продовже­ний за рішенням Комісії, але не може бути більшим, ніж 14 місяців.

У разі, якщо у ході антисубсидиційного розслідування Мінекономіки зробило попередній позитивний висновок, що товар, який імпортується в Україну, користується пільгами від нелегітимної субсидії, внаслідок чого націо­нальному товаровиробнику заподіюється шкода, можуть застосовуватися попередні компенсаційні заходи (ст. 17 Закону).

Попередні компенсаційні заходи застосовуються за рішенням Комісії не раніше ніж через 60 днів і не пізніше ніж через дев'ять місяців від дати порушення відповідного антисубсидиційного розслідування.

Попередні компенсаційні заходи полягають у запро­вадженні справляння попереднього компенсаційного мита. Розмір ставки попереднього компенсаційного мита встановлюється відповідним рішенням Комісії і не пови­нен перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегітимної субсидії та повинен бути нижчим, ніж ця сума за умови, що така ставка мита буде достатньою для запобігання шкоді, заподіяної національному товарови­робнику.

Попереднє компенсаційне мито справляється незалеж­но від сплати інших податків та зборів (обов'язкових пла­тежів), у тому числі мита, митних зборів, які справляються при ввезенні на митну територію України певних товарів.

Попередні компенсаційні заходи застосовуються протя­гом чотирьох місяців. Цей строк може бути продовжено Комісією ще на два місяці, але загальний строк їх застосу­вання не повинен перевищувати пі ести місяців.

Застосування попередніх компенсаційних заходів не повинно створювати перешкод для здійснення митного оформлення товару, що є об'єктом антисубсидиційного роз­слідування.

Антисубсидиційне розслідування може зупинятися без застосування попереднього або остаточного компенсацій-

Правові засади захисту національного товаровиробника... 251

ного мита у разі прийняття добровільного та достатнього зобов'язання експортера щодо припинення субсидованого імпорту (ст. 18 Закону).

Рішення про припинення антидемпінгового розсліду­вання без застосування антидемпінгових заходів прий­мається Комісією за поданням Міністерства також у разі, коли застосування компенсаційних заходів не є необхідним і відмова від застосування не викликає заперечення з боку членів Комісії.

Якщо у процесі антисубсидиційного розслідування Мінекономіки зробило остаточний позитивний висновок стосовно наявності нелегітимної субсидії та шкоди, яка є її наслідком, та за умови, що цього потребують національні інтереси, застосовуються остаточні компенсаційні заходи (ст. 19 Закону).

Остаточні компенсаційні заходи полягають у запро­вадженні справляння остаточного компенсаційного мита. Розмір ставки остаточного компенсаційного мита встановлюється у відповідному рішенні Комісії і не по­винен перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегітимної субсидії та може бути нижчим, ніж ця сума, за умови, що така ставка є достатньою для запобі­гання шкоді, що заподіюється національному товарови­робнику.

Остаточне компенсаційне мито сплачується незалежно від інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справля­ються з імпорту в Україну.

Компенсаційні заходи застосовуються згідно з відпові­дним рішенням Комісії тільки протягом строку та у розмірі, необхідних для усунення дії нелегітимної субсидії, що заподіює шкоду.

Рішення про застосування компенсаційних заходів втрачає чинність через п'ять років від дати їх застосу­вання або через п'ять років від дати винесення Комісією останнього рішення про перегляд компенсаційних за­ходів, результатом якого було одночасне встановлення факту надання субсидії та заподіяння шкоди (ст. 21 За­кону).

252

Розділ VIII