
- •§ 1. Зовнішньоекономічна діяльність як вид господарської діяльності
- •§ 2. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 3. Принципи зовнішньоекономічної
- •§ 4. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 6. Види зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 1. Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 2. Органи державного регулювання та місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •§ 3. Торгово-промислові палати як органи недержавного регулювання зовнішньо економічної діяльності
- •§ 4. Світова організація торгівлі: глобальне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 5. Правові режими зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 1. Система методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 2. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 3. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій
- •§ 4. Заборона експорту та імпорту окремих видів товарів
- •§ 5. Застосування технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів та вимог
- •§ 6. Заходи щодо захисту економічної конкуренції в галузі зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 7. Державні закупівлі в сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 1. Поняття та ознаки зовнішньоекономічного договору
- •§ 2. Форма зовнішньоекономічного договору
- •§ 3. Право, що застосовується
- •§ 4. Умови зовнішньоекономічного договору
- •§ 1. Правове регулювання міжнародної купівлі-продажу
- •§ 2. Правове регулювання міжнародного підряду
- •§ 3. Правове регулювання міжнародних перевезень
- •§ 4. Правове регулювання консигнаційних операцій
- •§ 5. Правове регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в зовнішньоекономічній діяльності
- •§ 6. Правове регулювання зовнішньоекономічних операцій з давальницькою сировиною
- •§ 1. Валютні операції: поняття, види, суб'єкти
- •§ 2. Повноваження державних органів і функції банківської системи у сфері валютного регулювання та валютного контролю
- •§ 3. Ліцензування валютних операцій
- •§ 4. Правовий режим банківських рахунків у іноземній валюті
- •§ 5. Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті
- •§ 1. Поняття іноземних інвестицій
- •§ 2. Види і форми іноземних інвестицій. Оцінка іноземних інвестицій
- •§ 3. Правовий режим іноземного інвестування
- •§ 4. Державна реєстрація іноземних інвестицій
- •§ 5. Правове становище суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями
- •§ 6. Правовий режим договорів про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора
- •§ 7. Гарантії прав та законних інтересів іноземних інвесторів
- •§ 8. Правове регулювання здійснення інвестицій резидентами України за її межами
- •§ 1. Загальні умови захисту національного товаровиробника
- •§ 2. Захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту
- •§ 3. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту
- •§ 4. Застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну
- •§ 1. Загальні засади відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 2. Форми відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності. Спеціальні санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність
- •§ 3. Особливості провадження у справах за участю іноземних осіб
§ 2. Захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту
Стаття VI ГАТТ встановлює, що демпінг, який полягає в тому, що товари однієї країни надходять на ринок іншої країни за ціною нижче нормальної ціни товарів, підлягає
Правові засади захисту національного товаровиробника... 237
осуду, якщо він спричиняє або загрожує спричинити матеріальну шкоду промисловості, створеній на території договірної сторони, або істотно затримує створення вітчизняної промисловості.
Механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань визначено Законом України від 22 грудня 1998 р. «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», який регулює засади і порядок порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів.
Цей Закон застосовується щодо імпорту товару, який є об'єктом демпінгу, якщо такий імпорт заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.
Демпінг - це ввезення на митну територію України товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару (ст.1 Закону). При цьому:
порівнянною ціною є ціна подібного товару у країні експорту, що практикується у звичайних торговельних операціях;
подібним товаром є ідентичний товар, тобто схожий за всіма характеристиками на товар, що є об'єктом розслідування, або, у разі відсутності цього товару, інший товар, який не є схожим за всіма характеристиками, але має показові ознаки, дуже подібні до характерних ознак товару, що є об'єктом розслідування;
країною експорту є країна походження товару, що імпортується в Україну. Країною експорту може вважатися також країна-посередник (митний союз або економічне угруповання), за винятком випадків, коли зазначений товар перевозиться транзитом через цю країну, в ній не виробляється або в цій країні немає порівнянної ціни для цього товару.
Сума, на яку нормальна вартість товару перевищує його експортну ціну, становить демпінгову маржу. Порядок визначення демпінгової маржі встановлений у ст. 9 Закону.
Україна може застосовувати антидемпінгові заходи, лише коли в ході проведеного нею розслідування було вста-
238
новлено, що демпінговий імпорт завдає шкоди національному товаровиробнику. Окрім того, повинен бути встановлений причинно-наслідковий зв'язок між демпінговим імпортом та шкодою галузі вітчизняної промисловості.
Шкода може заподіюватися національному товаровиробнику в одній із таких форм:
а) істотна шкода, заподіяну національному товарови робнику;
б) загроза заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику;
в) істотне перешкоджання створенню чи розширенню національним товаровиробником виробництва подібного товару.
Національний товаровиробник - це сукупність виробників подібного товару або тих із них, сукупне виробництво яких становить основну частину всього обсягу виробництва в Україні цього товару.
При визначенні національного товаровиробника враховуються особливості, встановлені ст.11 Закону:
у разі, якщо виробники подібного товару в Україні пов'язані з експортерами чи імпортерами або одночасно є імпортерами товару, про який стверджується, що він є об'єктом демпінгу, національним товаровиробником може вважатися решта виробників, за винятком зазначених;
у відповідних випадках територія України може поділятися на два або більше конкурентоспроможних ринки виробництва подібного товару, а виробники кожного такого ринку можуть вважатися національним товаровиробником за таких умов:
а) у межах кожного такого ринку виробники продають весь або більшу частину виробленого подібного товару саме на цьому ринку;
б) попит на кожному такому ринку на товар, який є об'єк том розгляду, не задовольняється повною мірою виробни ками з інших регіонів України. За таких обставин доводить ся наявність шкоди, навіть якщо вона не завдається більшості підприємств, що входять до складу національ ного товаровиробника, за умов, що демпінговий імпорт зо середжується на такому окремому ринку та заподіює шко-
Правові засади захисту національного товаровиробника... 239
ду виробникам усіх або більшої частини цих підприємств, які виробляють подібний товар у межах такого окремого ринку.
Проведення антидемпінгового розслідування в Україні здійснюється Міністерством економіки України (далі у цьому розділі - Міністерство), Державною митною службою України, а також Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі (далі у цьому розділі - Комісія).
Правовий статус Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі визначає ст. 5 Закону. Комісію очолює Голова, яким за посадою є Міністр економіки України. Персональний склад Комісії затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Комісії.
На засіданнях Комісії приймаються рішення:
про порушення антидемпінгового розслідування;
про позитивні або негативні висновки стосовно наявності демпінгу та методи, що дають можливість визначити демпінгову маржу;
про позитивні або негативні висновки щодо наявності шкоди та її розмір;
щодо визначення причинно-наслідкового зв'язку між демпінговим імпортом та шкодою;
про застосування антидемпінгових заходів;
з інших питань в межах повноважень, передбачених цим Законом.
Рішення Комісії приймаються простою більшістю голосів, а в окремих випадках, передбачених цим Законом, двома третинами (кваліфікованою більшістю) голосів її членів.
Розслідування з метою встановлення наявності та впливу демпінгу, про який стверджується, що він має місце, а також величини демпінгової маржі розпочинається Міністерством з порушення антидемпінгової процедури за скаргою, поданою національним товаровиробником або від його імені у письмовій формі (ст. 12 Закону).
Скарга вважається поданою національним товаровиробником або від його імені, якщо вона підтримується українськими виробниками, сукупне виробництво яких становить понад 50 відсотків загального обсягу виробництва подібно-
240
Розділ VIII
го товару, виробленого тією частиною підприємств національного товаровиробника, яка підтримує скаргу або висловлює заперечення1. Розслідування не порушується, якщо сукупне виробництво виробників, які підтримують скаргу, становить менше ніж 25 відсотків загального обсягу виробництва подібного товару національним товаровиробником. У цьому разі, якщо на дату подання до Міністерства скарги заявника підтримують виробники, сукупне виробництво яких становить 25 або більше (але менше ніж 50) відсотків загального виробництва подібного товару національним товаровиробником, цей заявник повинен протягом антидемпінгової процедури одержати підтримку (або безпосередні чи опосередковані заперечення) інших українських виробників.
Скарга повинна містити докази наявності:
а) демпінгу;
б) шкоди;
в) причинно-наслідкового зв'язку між ними.
У процесі антидемпінгової процедури Міністерство водночас розглядає докази наявності демпінгу та шкоди, які містяться у скарзі, оцінює їх достатність та обґрунтованість з метою прийняття рішення про порушення антидемпінгового розслідування або про відмову в його порушенні.
У разі, якщо у процесі антидемпінгової процедури Міністерство встановлює, що докази наявності демпінгу або шкоди або причинно-наслідкового зв'язку між ними не є достатніми для порушення антидемпінгового розслідування ^окрема, що фактичний чи потенційний обсяг демпінгового імпорту з країни експорту є незначним або демпінгова маржа вважається мінімальною, воно рекомендує Комісії не порушувати антидемпінгове розслідування та відхилити скаргу.
Скарга може бути відкликана заявником під час проведення антидемпінгової процедури до порушення антидемпінгового розслідування. У цьому разі антидемпінгова процедура припиняється, а скарга вважається такою, що не
1 Частина виробників може не бажати висловити думку за або проти заяви. Частка таких виробників не повинна враховуватися при обчисленні відсотка.
Правові засади захисту національного товаровиробника... 241
подавалась, крім випадків, якщо припинення антидемпінгової процедури суперечить національним інтересам.
Міністерство подає Комісії звіт про результати проведення антидемпінгової процедури. Рішення про порушення антидемпінгового розслідування приймає Комісія за поданням Міністерства, як правило, в 30-денний строк з дня подання скарги. Таке рішення приймається на підставі доказів, що підтверджуються фактичними даними антидемпінгової процедури.
У разі, якщо Комісія за поданням Міністерства приймає рішення про припинення антидемпінгової процедури у зв'язку з недостатністю доказів для обґрунтування скарги, Комісія доручає Міністерству повідомити заявника про таке рішення в 45-денний строк від дати подання скарги до Міністерства.
Відповідно до рішення Комісії Міністерство розпочинає антидемпінгове розслідування і проводить його разом з іншими органами виконавчої влади в Україні (ст. 13 Закону).
Антидемпінгове розслідування проводиться з метою встановлення фактів демпінгу та шкоди. Період розслідування обирається, як правило, строком до одного року, але не менше шести місяців, що безпосередньо передують порушенню антидемпінгової процедури. В окремих випадках період розслідування може перевищувати один рік. Відомості, які не стосуються періоду розслідування, як правило, не враховуються. Строки періоду розслідування визначаються Міністерством.
Міністерство разом з повідомленням про порушення антидемпінгового розслідування надсилає відомим експортерам, імпортерам, іншим сторонам антидемпінгового розслідування, яких вважає за необхідне залучити, або компетентним органам країни експорту запитальники з метою отримання інформації та доказів, що використовуються для проведення антидемпінгового розслідування. Відповіді на запитальник направляються до Міністерства, за загальним правилом, у 30-денний строк з дати його отримання.
Міністерство має право:
- одержувати від органів виконавчої влади в Україні інформацію, документи, матеріали, необхідні для проведення антидемпінгового розслідування;
16 —6-530
242
для виконання рішень Комісії доручати іншим органам виконавчої влади в Україні здійснювати перевірки або заходи контролю за діяльністю імпортерів, продавців і українських виробників;
здійснювати в інших країнах перевірки інформації, одержаної від заінтересованих сторін, за згодою відповідної заінтересованої сторони та при відсутності заперечення з боку офіційно повідомлених компетентних органів заінтересованої країни.
Заінтересовані сторони, які повідомили Міністерство про свою заінтересованість, мають право звертатися до Міністерства з вимогою щодо проведення слухань з питань антидемпінгового розслідування.
Заінтересованим сторонам на їх запит надається можливість провести консультації із стороною, яка подала відповідну скаргу або має протилежні інтереси. Відмова сторін антидемпінгового розслідування від участі у консультаціях не тягне за собою ніяких наслідків.
Строк проведення антидемпінгового розслідування не повинен перевищувати одного року з дня набрання чинності рішенням про його порушення. Такий строк може бути продовжений за рішенням Комісії, але не може бути більшим, ніж 18 місяців.
У разі, якщо у ході антидемпінгового розслідування Міністерство зробило попередній позитивний висновок щодо наявності демпінгу та шкоди, яка є його наслідком, та якщо цього вимагають національні інтереси, можуть застосовуватися попередні антидемпінгові заходи (ст.14 Закону).
Попередні антидемпінгові заходи застосовуються за рішенням Комісії, як правило, не раніше ніж через 60 днів і не пізніше ніж через дев'ять місяців після порушення антидемпінгового розслідування.
Попередні антидемпінгові заходи полягають у запровадженні справляння попереднього антидемпінгового мита. Розмір ставки попереднього антидемпінгового мита встановлюється рішенням Комісії і не повинен перевищувати попередньо розраховану демпінгову маржу та може бути нижчим, ніж ця маржа за умови, що така ставка мита буде достатньою для запобігання шкоді, заподіяній національному товаровиробнику.
Правові засади захисту національного товаровиробника... 243
Попереднє антидемпінгове мито справляється незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів, які справляються при ввезенні на митну територію України певних товарів.
Попередні антидемпінгові заходи застосовуються протягом чотирьох місяців. Цей строк може бути продовжений Комісією на два місяці, але загальний строк їх застосування не повинен перевищувати шести місяців.
Застосування попередніх антидемпінгових заходів не повинно створювати перешкод для здійснення митного оформлення товару, що є об'єктом антидемпінгового розслідування.
Експортери товарів, які є об'єктом антидемпінгового розслідування, можуть запропонувати добровільні письмові зобов'язання про перегляд цін або припинення експорту за демпінговими цінами товару до регіону України, що є об'єктом розгляду, таким чином, щоб вплив демпінгу, який заподіює шкоду, буде ліквідований (ст. 15 Закону). У разі, якщо Комісія приймає рішення про прийняття зобов'язання експортера, антидемпінгове розслідування припиняється без застосування антидемпінгових заходів.
Рішення про припинення антидемпінгового розслідування без застосування антидемпінгових заходів приймається Комісією за поданням Міністерства також у разі, коли у процесі антидемпінгового розслідування робиться висновок, що докази наявності демпінгу або шкоди або при-чинно-наслідкового зв'язку між ними не є достатніми для обґрунтування продовження антидемпінгового розслідування, зокрема, що фактичний чи потенційний обсяг демпінгового імпорту є незначним або демпінгова маржа вважається мінімальною.
Антидемпінгове розслідування припиняється, як правило, відповідно до рішення Комісії про застосування остаточних антидемпінгових заходів (ст. 16 Закону). Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються, якщо Міністерство зробило остаточний позитивний висновок щодо наявності демпінгу та шкоди, яка є наслідком цього демпінгу, та національні інтереси потребують застосування таких заходів.
Остаточні антидемпінгові заходи полягають у запровадженні справляння остаточного антидемпінгового мита.
244
Розділ VIII
Розмір ставки остаточного антидемпінгового мита встановлюється відповідним рішенням Комісії і не повинен перевищувати величину демпінгової маржі, розрахованої відповідно до цього Закону, та може бути меншим за величину цієї маржі, якщо такий розмір ставки є достатнім для запобігання шкоді, що заподіюється національному товаровиробнику.
Остаточне антидемпінгове мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються при імпорті в Україну товарів.
Антидемпінгові заходи згідно з відповідним рішенням Комісії застосовуються протягом строку та у розмірі, необхідному для усунення демпінгу, що заподіює шкоду.
Рішення про застосування антидемпінгових заходів втрачає чинність через п'ять років від дати їх застосування або через п'ять років від дати винесення Комісією останнього рішення про перегляд антидемпінгових заходів, результатом якого було встановлення факту наявності демпінгу та шкоди (ст. 18 Закону).