Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
0986671_1BB50_poedinok_v_v_pravove_regulyuvanny...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.51 Mб
Скачать

§ 5. Правове становище суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями

Відповідно до ч. 1 ст. 396 ГК України на території Ук­раїни можуть створюватися і діяти суб'єкти господарюван­ня з іноземними інвестиціями, які здійснюють свою діяльність у формах:

  • підприємства з іноземними інвестиціями;

  • іноземного підприємства;

  • інших формах, не заборонених законом.

Підприємством з іноземними інвестиціями визнаєть­ся підприємство, створене відповідно до вимог ГК, в ста­тутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахуван­ня іноземної інвестиції на його баланс (ч. 1 ст. 116 ГК).

Законом можуть бути визначені галузі господарюван­ня та/або території, в яких встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, а також території, на яких діяльність підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється виходячи з вимог забезпе­чення національної безпеки (ч. 5 ст. 116 ГК).

Особливості правового становища підприємств з інозем­ними інвестиціями визначені розділом IV Закону України «Про режим іноземного інвестування».

На території України підприємства з іноземними інвес­тиціями створюються і діють у формах, передбачених за­конодавством України. Установчі документи підприємств

з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, пе­редбачені законодавством України для відповідних орга­нізаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).

Чинне законодавство України передбачає такі префе­ренції для підприємств з іноземними інвестиціями:

1) пільговий порядок сплати ввізного мита при ввезенні майна, що складає внесок іноземного інвестора до статут­ного фонду підприємства з іноземними інвестиціями.

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного спо­живання), звільняється від обкладення митом1. При цьо­му митні органи здійснюють пропуск такого майна на те­риторію України на підставі виданого підприємством про­стого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на ЗО календарних днів з дня оформлення ввізної ВМД (митний орган, який здійснює митне оформлення май­на, що ввозиться в Україну як іноземна інвестиція, є век­селедержателем) .

Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, заз­начене майно зараховане на баланс підприємства і органом державної податкової служби за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику век­селя.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування інозем­ної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвес­тиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іно­земного інвестора до статутного фонду зазначеного підприєм­ства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної

1 Слід відзначити некоректність зазначеного законодавчого фор­мулювання. Фактично відповідне майно обкладається ввізним ми­том за ставками Митного тарифу України (звільнення від обкладен­ня митом не має місця). Однак сплата ввізного мита здійснюється у спеціальному порядку - шляхом видачі підприємством з іноземни­ми інвестиціями простого векселя на суму мита на користь митного органу (вексель погашає зобов'язання щодо сплати мита).

214

Розділ VII

Правове регулювання іноземного інвестування

215

інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвести­ціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту Ук­раїни за офіційним курсом валюти України, визначеним НБУ на день здійснення відчуження майна (ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 937 затверджений Порядок видачі, обліку і по­гашення векселів, виданих під час ввезення в Україну май­на як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за дого­ворами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна.

Значимість зазначеної преференції для суб'єктів госпо­дарювання суттєво знижується в силу того, що її немож­ливо використати в процесі первинного формування статут­ного фонду (оскільки векселедавцем виступає вже діюче підприємство з іноземними інвестиціями);

2) непоширення режиму ліцензування і квотування екс­порту на продукцію підприємств з іноземними інвестиція­ми (ст. 19 Закону України «Про режим іноземного інвесту­вання»).

Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва згідно з Порядком виз­начення продукції власного виробництва підприємств з іно­земними інвестиціями, що затверджений постановою Кабі­нету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1061.

Продукцією власного виробництва визнається продук­ція, яка була повністю вироблена або піддана достатній переробці чи обробці підприємством з використанням влас­ного або орендованого майна.

Переробка чи обробка продукції підприємством виз­нається достатньою, якщо виготовлена продукція класи­фікується в іншій тарифній позиції (на рівні перших чоти­рьох знаків цифрового коду УКТЗЕД), ніж вироби і мате­ріали, придбані підприємством і використані ним для виготовлення цієї продукції, або частка добавленої вартості продукції під час її переробки чи обробки становить не

менш як 50 відсотків, якщо інше не передбачено законо­давством. При цьому добавленою вартістю є різниця між собівартістю продукції та вартістю використаних матері­алів, сировини, комплектуючих.

Для одержання сертифіката продукції власного вироб­ництва підприємство подає письмову заяву ТПП України чи регіональній ТПП, до якої додає документи, визначені Порядком.

Сертифікат видається на підставі акта експертизи про­дукції власного виробництва, який складає торгово-про­мислова палата і є невід'ємною частиною сертифіката.

Чинне законодавство України не передбачає пільгового оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями. Відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприєм­ницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, вклю­чаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підпри­ємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на тери­торії України за участю іноземних інвестицій без створен­ня юридичної особи, підлягають валютному і митному ре­гулюванню та оподаткуванню за правилами, встановлени­ми законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподат­кування підприємств, створених без участі іноземних інве­стицій (статті 1, 2 Закону).

Різновидом підприємства з іноземними інвестиціями є іноземне підприємство — унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє

216

Розділ VII

Правове регулювання іноземного інвестування

217

виключно на основі власності іноземців або іноземних юри­дичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб (ч. 1 ст. 117 ГК)1.

Іноземні підприємства не можуть створюватися в галу­зях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави (ч. 2 ст. 117 ГК).

Суб'єкти господарювання з іноземними інвестиціями можуть створюватися також в інших формах, не забороне­них законом, як-от: фінансові установи (банки, інститути спільного інвестування, страхові компанії та інші), промис­лово-фінансові групи тощо.