
- •§ 1. Зовнішньоекономічна діяльність як вид господарської діяльності
- •§ 2. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 3. Принципи зовнішньоекономічної
- •§ 4. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 6. Види зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 1. Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 2. Органи державного регулювання та місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •§ 3. Торгово-промислові палати як органи недержавного регулювання зовнішньо економічної діяльності
- •§ 4. Світова організація торгівлі: глобальне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 5. Правові режими зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 1. Система методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 2. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 3. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій
- •§ 4. Заборона експорту та імпорту окремих видів товарів
- •§ 5. Застосування технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів та вимог
- •§ 6. Заходи щодо захисту економічної конкуренції в галузі зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 7. Державні закупівлі в сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 1. Поняття та ознаки зовнішньоекономічного договору
- •§ 2. Форма зовнішньоекономічного договору
- •§ 3. Право, що застосовується
- •§ 4. Умови зовнішньоекономічного договору
- •§ 1. Правове регулювання міжнародної купівлі-продажу
- •§ 2. Правове регулювання міжнародного підряду
- •§ 3. Правове регулювання міжнародних перевезень
- •§ 4. Правове регулювання консигнаційних операцій
- •§ 5. Правове регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в зовнішньоекономічній діяльності
- •§ 6. Правове регулювання зовнішньоекономічних операцій з давальницькою сировиною
- •§ 1. Валютні операції: поняття, види, суб'єкти
- •§ 2. Повноваження державних органів і функції банківської системи у сфері валютного регулювання та валютного контролю
- •§ 3. Ліцензування валютних операцій
- •§ 4. Правовий режим банківських рахунків у іноземній валюті
- •§ 5. Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті
- •§ 1. Поняття іноземних інвестицій
- •§ 2. Види і форми іноземних інвестицій. Оцінка іноземних інвестицій
- •§ 3. Правовий режим іноземного інвестування
- •§ 4. Державна реєстрація іноземних інвестицій
- •§ 5. Правове становище суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями
- •§ 6. Правовий режим договорів про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора
- •§ 7. Гарантії прав та законних інтересів іноземних інвесторів
- •§ 8. Правове регулювання здійснення інвестицій резидентами України за її межами
- •§ 1. Загальні умови захисту національного товаровиробника
- •§ 2. Захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту
- •§ 3. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту
- •§ 4. Застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну
- •§ 1. Загальні засади відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 2. Форми відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності. Спеціальні санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність
- •§ 3. Особливості провадження у справах за участю іноземних осіб
§ 5. Правове становище суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями
Відповідно до ч. 1 ст. 396 ГК України на території України можуть створюватися і діяти суб'єкти господарювання з іноземними інвестиціями, які здійснюють свою діяльність у формах:
підприємства з іноземними інвестиціями;
іноземного підприємства;
інших формах, не заборонених законом.
Підприємством з іноземними інвестиціями визнається підприємство, створене відповідно до вимог ГК, в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс (ч. 1 ст. 116 ГК).
Законом можуть бути визначені галузі господарювання та/або території, в яких встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, а також території, на яких діяльність підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється виходячи з вимог забезпечення національної безпеки (ч. 5 ст. 116 ГК).
Особливості правового становища підприємств з іноземними інвестиціями визначені розділом IV Закону України «Про режим іноземного інвестування».
На території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України. Установчі документи підприємств
з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).
Чинне законодавство України передбачає такі преференції для підприємств з іноземними інвестиціями:
1) пільговий порядок сплати ввізного мита при ввезенні майна, що складає внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями.
Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом1. При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на ЗО календарних днів з дня оформлення ввізної ВМД (митний орган, який здійснює митне оформлення майна, що ввозиться в Україну як іноземна інвестиція, є векселедержателем) .
Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і органом державної податкової служби за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.
Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної
1 Слід відзначити некоректність зазначеного законодавчого формулювання. Фактично відповідне майно обкладається ввізним митом за ставками Митного тарифу України (звільнення від обкладення митом не має місця). Однак сплата ввізного мита здійснюється у спеціальному порядку - шляхом видачі підприємством з іноземними інвестиціями простого векселя на суму мита на користь митного органу (вексель погашає зобов'язання щодо сплати мита).
214
Розділ VII
Правове регулювання іноземного інвестування
215
інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним НБУ на день здійснення відчуження майна (ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 937 затверджений Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна.
Значимість зазначеної преференції для суб'єктів господарювання суттєво знижується в силу того, що її неможливо використати в процесі первинного формування статутного фонду (оскільки векселедавцем виступає вже діюче підприємство з іноземними інвестиціями);
2) непоширення режиму ліцензування і квотування експорту на продукцію підприємств з іноземними інвестиціями (ст. 19 Закону України «Про режим іноземного інвестування»).
Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва згідно з Порядком визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1061.
Продукцією власного виробництва визнається продукція, яка була повністю вироблена або піддана достатній переробці чи обробці підприємством з використанням власного або орендованого майна.
Переробка чи обробка продукції підприємством визнається достатньою, якщо виготовлена продукція класифікується в іншій тарифній позиції (на рівні перших чотирьох знаків цифрового коду УКТЗЕД), ніж вироби і матеріали, придбані підприємством і використані ним для виготовлення цієї продукції, або частка добавленої вартості продукції під час її переробки чи обробки становить не
менш як 50 відсотків, якщо інше не передбачено законодавством. При цьому добавленою вартістю є різниця між собівартістю продукції та вартістю використаних матеріалів, сировини, комплектуючих.
Для одержання сертифіката продукції власного виробництва підприємство подає письмову заяву ТПП України чи регіональній ТПП, до якої додає документи, визначені Порядком.
Сертифікат видається на підставі акта експертизи продукції власного виробництва, який складає торгово-промислова палата і є невід'ємною частиною сертифіката.
Чинне законодавство України не передбачає пільгового оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями. Відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.
Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій (статті 1, 2 Закону).
Різновидом підприємства з іноземними інвестиціями є іноземне підприємство — унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє
216
Розділ VII
Правове регулювання іноземного інвестування
217
виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб (ч. 1 ст. 117 ГК)1.
Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави (ч. 2 ст. 117 ГК).
Суб'єкти господарювання з іноземними інвестиціями можуть створюватися також в інших формах, не заборонених законом, як-от: фінансові установи (банки, інститути спільного інвестування, страхові компанії та інші), промислово-фінансові групи тощо.