
- •§ 1. Зовнішньоекономічна діяльність як вид господарської діяльності
- •§ 2. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 3. Принципи зовнішньоекономічної
- •§ 4. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 6. Види зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 1. Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 2. Органи державного регулювання та місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •§ 3. Торгово-промислові палати як органи недержавного регулювання зовнішньо економічної діяльності
- •§ 4. Світова організація торгівлі: глобальне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 5. Правові режими зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 1. Система методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 2. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 3. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій
- •§ 4. Заборона експорту та імпорту окремих видів товарів
- •§ 5. Застосування технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів та вимог
- •§ 6. Заходи щодо захисту економічної конкуренції в галузі зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 7. Державні закупівлі в сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 1. Поняття та ознаки зовнішньоекономічного договору
- •§ 2. Форма зовнішньоекономічного договору
- •§ 3. Право, що застосовується
- •§ 4. Умови зовнішньоекономічного договору
- •§ 1. Правове регулювання міжнародної купівлі-продажу
- •§ 2. Правове регулювання міжнародного підряду
- •§ 3. Правове регулювання міжнародних перевезень
- •§ 4. Правове регулювання консигнаційних операцій
- •§ 5. Правове регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в зовнішньоекономічній діяльності
- •§ 6. Правове регулювання зовнішньоекономічних операцій з давальницькою сировиною
- •§ 1. Валютні операції: поняття, види, суб'єкти
- •§ 2. Повноваження державних органів і функції банківської системи у сфері валютного регулювання та валютного контролю
- •§ 3. Ліцензування валютних операцій
- •§ 4. Правовий режим банківських рахунків у іноземній валюті
- •§ 5. Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті
- •§ 1. Поняття іноземних інвестицій
- •§ 2. Види і форми іноземних інвестицій. Оцінка іноземних інвестицій
- •§ 3. Правовий режим іноземного інвестування
- •§ 4. Державна реєстрація іноземних інвестицій
- •§ 5. Правове становище суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями
- •§ 6. Правовий режим договорів про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора
- •§ 7. Гарантії прав та законних інтересів іноземних інвесторів
- •§ 8. Правове регулювання здійснення інвестицій резидентами України за її межами
- •§ 1. Загальні умови захисту національного товаровиробника
- •§ 2. Захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту
- •§ 3. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту
- •§ 4. Застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну
- •§ 1. Загальні засади відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 2. Форми відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності. Спеціальні санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність
- •§ 3. Особливості провадження у справах за участю іноземних осіб
§ 1. Поняття іноземних інвестицій
Інвестиції (від лат. investio - одягаю, вкладаю) є фундаментальною економіко-правовою категорією. З точки зору економічної сутності інвестиції являють собою вкладення капіталу в усіх його формах у різноманітні об'єкти (інструменти) господарської діяльності з метою отримання прибутку, а також досягнення іншого економічного чи позаекономічного ефекту, здійснення яких базується на ринкових принципах і пов'язане з факторами часу, ризику та ліквідності1.
Легальна дефініція інвестицій міститься в ч. 1 ст. 1 Закону України від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність», який визначає загальні правові умови інвестиційної діяльності на території України: це - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті яких створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Суб'єкт, який здійснює вкладення інвестицій (інвестування) є інвестором. Залежно від державної належності інвестора інвестиції поділяються на національні та іноземні.
1 Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. - К.: Эльга - Н, Ника-Центр, 2001. - С 17-18.
194
Розділ VII
Правове регулювання іноземного інвестування
195
Іноземне інвестування є діяльністю у сфері господарювання, яка має транскордонний характер, а відтак являє собою різновид ЗЕД.
Основи правового режиму іноземних інвестицій на території України визначаються:
- законами України, а саме: главою 38 «Іноземні інвес тиції» ГК, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також спеціальним Законом України від 19 бе резня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування»;
- двосторонніми міжнародними угодами про взаємне заохочення та захист інвестицій за участю України;
- багатосторонніми міжнародними угодами (конвенці ями), як-от: Конвенція про порядок вирішення інвести ційних спорів між державами та іноземними особами (Ва шингтон, 1965 p.), Конвенція про заснування багатосторон нього Агентства з гарантій інвестицій (Сеул, 1985 p.), Угода про співробітництво в галузі інвестиційної діяльності (Аш габат, 1993 p.), Конвенція про захист прав інвестора (Мос ква, 1997р.).
У разі, якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору (ст. 400 ГК).
Іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту (ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування »). Таким чином, кваліфікуючою ознакою іноземних інвестицій є здійснення їх спеціальним суб'єктом - іноземним інвестором.
Відповідно до законодавства України (ст. 390 ГК, ст. 1 Закону «Про режим іноземного інвестування») іноземними інвесторами є суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:
юридичні особи, утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України;
фізичні особи - іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;
міжнародні урядові та неурядові організації;
іноземні держави;
інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, визначені законом.
Загальною правовою умовою виникнення правового статусу іноземного інвестора є фактичне вкладення інвестицій на території України. Проаналізуємо конкретні категорії суб'єктів права, які визнаються іноземними інвесторами.
Юридичні особи визнаються іноземними інвесторами, якщо вони утворені (зареєстровані) за законодавством іншим, ніж законодавство України, - для визнання юридичної особи іноземним інвестором використовується єдиний критерій інкорпорації в іноземній державі.
Згідно з ст. 1 Закону України від 4 лютого 1994 р. «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав, особою без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Іноземці та особи без громадянства визнаються іноземними інвесторами, якщо вони не мають постійного місця проживання на території України, - для визнання фізичної особи іноземним інвестором законодавець використовує в сукупності критерії громадянства (іноземне громадянство або відсутність громадянства) та постійного місця проживання (за межами України). Відтак громадянин України, який постійно проживає за кордоном, не визнаватиметься іноземним інвестором.
Міжнародними організаціями, які здійснюють інвестиційну діяльність в Україні, є передусім міжнародні фінансові організації, правові основи взаємодії з якими закріплені, зокрема Законом України від 3 червня 1992 р. «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій ». Зазначені міжнародні організації здійснюють інвестиції в Україні на підставі відповідних міжнародних договорів України з цими організаціями.
196
Розділ VII
Правове регулювання іноземного інвестування
197
Міжнародні організації, так само як і іноземні держави, є суб'єктами міжнародного публічного права. Відтак їх інвестиційна діяльність не охоплюється регулюванням Закону України «Про режим іноземного інвестування», який регулює відносини у сфері безпосереднього господарського обігу. Варто відзначити, що й в укладених Україною двосторонніх інвестиційних угодах інвесторами здебільшого визнаються лише особи та об'єднання осіб, конкретний перелік яких може варіюватися в залежності від існуючих в тій чи іншій країні організаційно-правових форм та прийнятої юридичної термінології.
Правовим інститутом, в рамках якого держава перебирає деякі риси правового статусу приватного іноземного інвестора, є інститут суброгації. Положення про суброгацію вимог інвестора на користь держави є характерною рисою двосторонніх інвестиційних угод. Суброгація дає можливість державі, з якої походить інвестор, стати правонаступником по вимогах інвестора, що випливають з гарантій чи страхових схем для іноземних інвестицій, які забезпечує ця держава. Інститут суброгації, тим не менше, не перетворює державу на приватного інвестора, оскільки є інститутом міжнародного публічного права (хоч і запозиченим з цивільного права), який регулює відносини між державами і не стосується сфери безпосереднього господарювання.
До інших іноземних суб'єктів інвестиційної діяльності за змістом укладених Україною двосторонніх інвестиційних угод слід передусім віднести організації, створені відповідно до іноземного законодавства, що не визнаються юридичними особами згідно з цим законодавством. Так, п. б) ч. 2 ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій визначає інвестором Договірної Сторони, зокрема, будь-яку організацію осіб, що не має статусу юридичної особи, проте розглядається як компанія її законами.
Двосторонні інвестиційні угоди містять додаткові критерії іноземних інвесторів, як-от: постійне проживання фізичної особи на території іноземної Договірної сторони незалежно від критерію громадянства (Угода між Урядом
України та Урядом Канади про сприяння та захист інвестицій), перебування організації під контролем фізичних осіб або організацій, що визнаються відповідною угодою іноземними інвесторами (Угода між Урядом України та Урядом Французької Республіки про взаємне сприяння та взаємний захист інвестицій, Угода між Україною і Республікою Австрія про сприяння та взаємний захист інвестицій) тощо.