§ 1. Поняття іноземних інвестицій

Інвестиції (від лат. investio - одягаю, вкладаю) є фундаментальною економіко-правовою катего­рією. З точки зору економічної сутності інвестиції являють собою вкладення капіталу в усіх його формах у різноманітні об'єкти (інструменти) гос­подарської діяльності з метою отримання прибут­ку, а також досягнення іншого економічного чи позаекономічного ефекту, здійснення яких ба­зується на ринкових принципах і пов'язане з фак­торами часу, ризику та ліквідності¹.

Легальна дефініція інвестицій міститься в ч. 1 ст. 1 Закону України від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність», який визначає загальні правові умови інвестиційної діяльності на тери­торії України: це - всі види майнових та інтелек­туальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в ре­зультаті яких створюється прибуток (доход) або до­сягається соціальний ефект.

Суб'єкт, який здійснює вкладення інвестицій (інвестування) є інвестором. Залежно від держав­ної належності інвестора інвестиції поділяються на національні та іноземні.

¹ Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. - К.: Эльга - Н, Ника-Центр, 2001. - С 17-18.

194

Розділ VII

Правове регулювання іноземного інвестування

195

Іноземне інвестування є діяльністю у сфері господарю­вання, яка має транскордонний характер, а відтак являє собою різновид ЗЕД.

Основи правового режиму іноземних інвестицій на те­риторії України визначаються:

- законами України, а саме: главою 38 «Іноземні інвес­ тиції» ГК, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також спеціальним Законом України від 19 бе­ резня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування»;

- двосторонніми міжнародними угодами про взаємне заохочення та захист інвестицій за участю України;

- багатосторонніми міжнародними угодами (конвенці­ ями), як-от: Конвенція про порядок вирішення інвести­ ційних спорів між державами та іноземними особами (Ва­ шингтон, 1965 p.), Конвенція про заснування багатосторон­ нього Агентства з гарантій інвестицій (Сеул, 1985 p.), Угода про співробітництво в галузі інвестиційної діяльності (Аш­ габат, 1993 p.), Конвенція про захист прав інвестора (Мос­ ква, 1997р.).

У разі, якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнарод­ного договору (ст. 400 ГК).

Іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвести­ційної діяльності відповідно до законодавства України з ме­тою отримання прибутку або досягнення соціального ефек­ту (ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвесту­вання »). Таким чином, кваліфікуючою ознакою іноземних інвестицій є здійснення їх спеціальним суб'єктом - інозем­ним інвестором.

Відповідно до законодавства України (ст. 390 ГК, ст. 1 Закону «Про режим іноземного інвестування») іноземни­ми інвесторами є суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

1. юридичні особи, утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України;

2. фізичні особи - іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;

3. міжнародні урядові та неурядові організації;

4. іноземні держави;

5. інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, виз­начені законом.

Загальною правовою умовою виникнення правового ста­тусу іноземного інвестора є фактичне вкладення інвестицій на території України. Проаналізуємо конкретні категорії суб'єктів права, які визнаються іноземними інвесторами.

Юридичні особи визнаються іноземними інвесторами, якщо вони утворені (зареєстровані) за законодавством іншим, ніж законодавство України, - для визнання юри­дичної особи іноземним інвестором використовується єди­ний критерій інкорпорації в іноземній державі.

Згідно з ст. 1 Закону України від 4 лютого 1994 р. «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» інозем­цем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав, осо­бою без громадянства - особа, яку жодна держава відповід­но до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Іноземці та особи без громадянства визнаються інозем­ними інвесторами, якщо вони не мають постійного місця проживання на території України, - для визнання фізичної особи іноземним інвестором законодавець використовує в сукупності критерії громадянства (іноземне громадянство або відсутність громадянства) та постійного місця проживан­ня (за межами України). Відтак громадянин України, який постійно проживає за кордоном, не визнаватиметься інозем­ним інвестором.

Міжнародними організаціями, які здійснюють інвести­ційну діяльність в Україні, є передусім міжнародні фінан­сові організації, правові основи взаємодії з якими закріп­лені, зокрема Законом України від 3 червня 1992 р. «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжна­родного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій ». Заз­начені міжнародні організації здійснюють інвестиції в Ук­раїні на підставі відповідних міжнародних договорів Ук­раїни з цими організаціями.

196

Розділ VII

Правове регулювання іноземного інвестування

197

Міжнародні організації, так само як і іноземні держа­ви, є суб'єктами міжнародного публічного права. Відтак їх інвестиційна діяльність не охоплюється регулюванням Закону України «Про режим іноземного інвестування», який регулює відносини у сфері безпосереднього госпо­дарського обігу. Варто відзначити, що й в укладених Ук­раїною двосторонніх інвестиційних угодах інвесторами зде­більшого визнаються лише особи та об'єднання осіб, конк­ретний перелік яких може варіюватися в залежності від існуючих в тій чи іншій країні організаційно-правових форм та прийнятої юридичної термінології.

Правовим інститутом, в рамках якого держава переби­рає деякі риси правового статусу приватного іноземного інвестора, є інститут суброгації. Положення про суброгацію вимог інвестора на користь держави є характерною рисою двосторонніх інвестиційних угод. Суброгація дає мож­ливість державі, з якої походить інвестор, стати правонас­тупником по вимогах інвестора, що випливають з гарантій чи страхових схем для іноземних інвестицій, які забезпе­чує ця держава. Інститут суброгації, тим не менше, не пе­ретворює державу на приватного інвестора, оскільки є інститутом міжнародного публічного права (хоч і запози­ченим з цивільного права), який регулює відносини між державами і не стосується сфери безпосереднього господа­рювання.

До інших іноземних суб'єктів інвестиційної діяльності за змістом укладених Україною двосторонніх інвестицій­них угод слід передусім віднести організації, створені відпо­відно до іноземного законодавства, що не визнаються юри­дичними особами згідно з цим законодавством. Так, п. б) ч. 2 ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Чеської Рес­публіки про сприяння та взаємний захист інвестицій виз­начає інвестором Договірної Сторони, зокрема, будь-яку організацію осіб, що не має статусу юридичної особи, про­те розглядається як компанія її законами.

Двосторонні інвестиційні угоди містять додаткові кри­терії іноземних інвесторів, як-от: постійне проживання фізичної особи на території іноземної Договірної сторони незалежно від критерію громадянства (Угода між Урядом

України та Урядом Канади про сприяння та захист інвес­тицій), перебування організації під контролем фізичних осіб або організацій, що визнаються відповідною угодою іноземними інвесторами (Угода між Урядом України та Урядом Французької Республіки про взаємне сприяння та взаємний захист інвестицій, Угода між Україною і Респуб­лікою Австрія про сприяння та взаємний захист інвестицій) тощо.