§ 3. Принципи зовнішньоекономічної

ДІЯЛЬНОСТІ

Принципи зовнішньоекономічної діяльності - це керівні начала, що визначають спрямованість правового регулювання зовнішньоекономічних відносин.

Правові принципи є важливим засобом тлумачення норм, що закріплюють конкретні права та обов'язки суб'єктів ЗЕД. Адже та чи інша норма, встановлюючи кон­кретне правило поведінки, не завжди вказує, яка керівна ідея закладалася в основу цього правила поведінки. За умо­ви ж врахування принципів регулювання зміст правила поведінки стає більш чітким¹.

ЗЕД є видом господарської (зазвичай підприємницької) діяльності, тому при її здійсненні слід керуватися загаль­ними принципами господарювання (ст. 6 ГК) та принципа­ми підприємницької діяльності (ст. 44 ГК).

¹ Науково-практичний коментар Господарського кодексу Украї­ни / За заг. ред. В. К.Мамутова. - С 19.

20

Розділ І

Спеціальні принципи ЗЕД закріплює ч. 2 ст. 377 ГК, з деталізацією переліку цих принципів у ст. 2 Закону Украї­ни «Про зовнішньоекономічну діяльність». Такими прин­ципами є:

принцип суверенітету народу України у здійсненні зов­нішньоекономічної діяльності, що полягає у:

• виключному праві народу України самостійно та не­залежно здійснювати ЗЕД на території України, керуючись законами України;

• обов'язку України неухильно виконувати всі догово­ри і зобов'язання України в галузі міжнародних економіч­них відносин.

Формулюючи цей принцип, законодавець наголосив на суверенітеті України як держави у міжнародних економі­чних відносинах (що є складовою економічної само­стійності України), а також на безпосередньому та само­стійному здійсненні ЗЕД українськими суб'єктами госпо­дарювання (на противагу практиці Союзу РСР, коли основними суб'єктами у сфері ЗЕД були зовнішньоторго­вельні об'єднання системи Міністерства зовнішньої торгівлі та Державного комітету СРСР з зовнішньоеконо­мічних зв'язків¹);

принцип свободи зовнішньоекономічного підприємниц­тва, що полягає у:

• праві суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у зовніш­ньоекономічні зв'язки;

• праві суб'єктів ЗЕД здійснювати її в будь-яких фор­мах, які прямо не заборонені чинними законами України;

• обов'язку додержувати при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого законами України;

• виключному праві власності суб'єктів ЗЕД на всі одер­жані ними результати ЗЕД

Свобода ЗЕД як складова підприємницької свободи суб'єкта господарювання не є абсолютною, а піддається чис­ленним обмеженням у публічних інтересах різних рівнів. Прикладами обмежень свободи зовнішньоекономічного

¹ Богуславский М. М. Международное частное право. - М.: Юристъ, 1999.-С. 139.

Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності 21

підприємництва є: ліцензування зовнішньоекономічних операцій (ст. 16 Закону «Про зовнішньоекономічну діяль­ність»), заборона окремих видів експорту та імпорту (ст. 17 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»), встанов­лення державної монополії на експорт (імпорт) певних то­варів (ст. 20 Закону «Про зовнішньоекономічну діяль­ність»), встановлення строків здійснення окремих зовніш­ньоекономічних операцій та санкцій за порушення цих строків (закони України від 23 вересня 1994 р. «Про поря­док здійснення розрахунків в іноземній валюті», від 23 груд­ня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», від 4 жовтня 2001 р. «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»), застосування заходів захисту національного товаровиробника (згідно з законами України від 22 грудня 1998 р. «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Ук­раїну») тощо.

Суб'єкт ЗЕД, який одержав від цієї діяльності у влас­ність кошти, майно та інші результати, має право володі­ти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсу­дом. Вилучення результатів ЗЕД у власника без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених зако­нами України (частини 13-14 ст. 5 Закону «Про зовнішньо­економічну діяльність »);

принцип юридичної рівності і недискримінації, що по­лягає у:

• рівності перед законом всіх суб'єктів ЗЕД незалежно від форм власності при здійсненні ЗЕД;

• забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і диск­римінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів гос­подарювання за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

• неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

22

Розділ І

Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності

23

У контексті зобов'язань України щодо приведення за­конодавства у відповідність з нормами та вимогами угод СОТ та правом ЄС принцип юридичної рівності і недискри-мінації набуває особливого значення в аспекті недискри-мінації іноземних суб'єктів господарювання порівняно з на­ціональними, а також суб'єктів господарювання різних держав між собою. Це досягається завдяки запроваджен­ню у сфері ЗЕД національного режиму та режиму найбіль­шого сприяння;

принцип верховенства закону, що полягає у:

• регулюванні ЗЕД тільки законами України;

• забороні застосування підзаконних актів та актів уп­равління місцевих органів, що створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені зако­нами України.

Теза про регулювання ЗЕД «тільки законами України» є неточною. Коло засобів регулювання цієї діяльності (виз­начене в ст. 7 Закону «Про зовнішньоекономічну діяль­ність») широке і включає як акти державних органів різної юридичної сили, так і акти недержавних суб'єктів. Однак п. 9 ст. 92 Конституції України встановлює, що виключно законами визначаються засади ЗЕД. Тобто на рівні закону повинні бути встановлені загальні умови та порядок здійснення окремих зовнішньоекономічних операцій, пра­ва та обов'язки їх учасників.

Втручання державних органів у ЗЕД її суб'єктів у ви­падках, не передбачених Законом «Про зовнішньоеконо­мічну діяльність », у тому числі шляхом видання норматив­но-правових актів, які створюють для її здійснення умови гірші, від встановлених в цьому Законі, є обмеженням пра­ва здійснення ЗЕД і як таке забороняється (ч. 10 ст. 5 За­кону «Про зовнішньоекономічну діяльність»);

принцип захисту інтересів суб'єктів ЗЕД, який поля­гає у тому, що Україна як держава:

• забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарювання на її території згідно з законами України;

• здійснює рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

Об'єктом правового захисту є порушене або оспорюва­не право або законний інтерес суб'єкта ЗЕД. Україна зобо­в'язана здійснювати захист прав та законних інтересів суб'єктів ЗЕД України за межами України згідно з норма­ми міжнародного права. Такий захист здійснюється за звер­ненням зазначених суб'єктів ЗЕД через дипломатичні та консульські установи, які представляють інтереси Украї­ни та торговельно-економічні місії у складі закордонних дипломатичних установ України (ст. 28 Закону «Про зов­нішньоекономічну діяльність»).

У разі, коли є відомості про те, що інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів ЗЕД України, органи державного регулювання ЗЕД відповідно до їх компетенції мають право застосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії. У разі, якщо такі дії заподіюють шкоду або ство­рюють загрозу її заподіяння державі та/або суб'єктам ЗЕД, зазначені заходи можуть передбачати її відшкодування. Такі заходи можуть являти собою:

• застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю;

• застосування часткової заборони (часткового ембар­го) на торгівлю;

• позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;

• запровадження спеціального мита;

• запровадження режиму ліцензування та/або квоту­вання зовнішньоекономічних операцій;

• встановлення квот (контингентів);

• запровадження комбінованого режиму квот і контин­гентів;

• запровадження індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів;

• інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами України (ст. 29 Закону «Про зовнішньоеконо­мічну діяльність).

24

Розділ І

З метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій інших держав, митних союзів або економіч­них угруповань Міністерство економіки України проводить відповідне розслідування у порядку, що затверджений по­становою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1999 р. №2120.

У разі, якщо Україна та держава, яка застосувала дис­кримінаційні та/або недружні дії по відношенню до Ук­раїни, є членами однієї і тієї ж міжнародної міжурядо­вої організації, розгляд та врегулювання спірної ситуації здійснюється відповідно до правил і процедур такої організації. Вступ України до СОТ уможливить захист інтересів українських суб'єктів ЗЕД в органі з вирішен­ня спорів СОТ.

Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів вказує на не­обхідність забезпечення правовими засобами економічної рівноваги при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, обміну рівними вартостями, недопущення фіктивного екс­порту з метою отримання бюджетного відшкодування по­датку на додану вартість тощо.

На забезпечення еквівалентності обміну спрямовані, зокрема, правила ч. 2 ст. 1 Закону України «Про регулю­вання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовніш­ньоекономічної діяльності» щодо обов'язкової оцінки то­варів, що експортуються, та товарів, що імпортуються за бартерними договорами, в іноземній валюті, віднесеній НБУ до першої групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів.

Демпінг (експорт за заниженими цінами з метою заво­ювання частки на ринку іншої держави) відповідно до ст. 31 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» є про­явом недобросовісної конкуренції в ЗЕД, що тягне за собою застосування законодавчо визначених заходів захисту на­ціонального товаровиробника.

Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності 2 5