МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

В. В. Поєдинок

ПРАВОВЕ

РЕГУЛЮВАННЯ

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ Юрінком Інтер

2006

ББК 67.9(4УКР)301.21я73 П45

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист № 14/18.2-705 від20 березня 2006року)

Рекомендовано Вченою радою юридичного факультету

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

(протокол № 3 від 28 листопада 2005року)

Рецензенти

О. В. Дзера - член-кореспондент АПрН України, док­тор юридичних наук, професор, зав. кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

В. С. Щербина - член-кореспондент АПрН України, доктор юридичних наук, професор, зав. кафедри госпо­дарського права юридичного факультету Київського націо­нального університету імені Тараса Шевченка

Поєдинок В. В.

Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006.-288 с.

ISBN 966-667-228-6

У навчальному посібнику на основі аналізу нормативно-пра­вових актів України, міжнародно-правових документів, матері­алів практики висвітлюються основні інститути законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність (ЗЕД) як підгалузь господарського законодавства (регулювання ЗЕД, зовнішньоеко­номічний договір, валютне регулювання, правовий режим іно­земного інвестування, захист національного товаровиробника, відповідальність у ЗЕД тощо). Розглядаються питання регулю­вання зовнішньоекономічних відносин у рамках Світової орга­нізації торгівлі.

Для студентів та аспірантів, а також юрисконсультів, під­приємців і всіх, хто цікавиться питаннями правового регулюван­ня ЗЕД.

рБІ^&7^4УІ£РІЗР1.21я73+67.301.21я73

Поєдинок В. В., 2006 Юрінком Інтер, 2006

Передмова

Сучасний етап економічних та соціальних пе­ретворень в Україні вимагає інтегрування її у світо-ве економічне співтовариство, поглиблення співпраці з іншими державами. Це передбачає інтенсифікацію взаємовідносин з іноземними гос­подарюючими суб'єктами, активний обмін капіта­лом, товарами, послугами, робочою силою, ефек­тивний трансфер технологій, залучення іноземних інвестицій.

Необхідною умовою зазначених процесів є на­лежне правове забезпечення здійснення зовнішньо­економічної діяльності, яка становить важливий напрям діяльності значної частини вітчизняних суб'єктів господарювання. Найважливішою вимо­гою до правового регулювання зовнішньоекономіч­ної діяльності є дотримання балансу приватних інтересів суб'єктів цієї діяльності та публічних інтересів різних рівнів, що, в свою чергу, вимагає комплексного застосування приватноправових та публічно-правових регулятивних інструментів.

Особливої актуальності питання правового ре­гулювання зовнішньоекономічної діяльності набу­вають у зв'язку з прийняттям Україною зобов'я­зань щодо гармонізації законодавства з нормами і вимогами угод Світової організації торгівлі та пра­вом Європейського Союзу. За оцінками експертів, вступ України до СОТ, який є складовою її євро­пейської інтеграції, на 10 відсотків збільшить до­ходи України від торгівлі з іншими країнами, за­безпечить збільшення щорічного зростання вало­вого внутрішнього продукту на 2 відсотка та

Прийняті скорочення

приріст іноземних інвестицій щонайменше у 500 млн до­ларів на рік. Окрім того, набуття членства у цій впливовій міжнародній організації забезпечуватиме зменшення та­рифних та нетарифних обмежень доступу українських то­варів на ринки розвинених країн світу і, відповідно, збільшення валютних надходжень від експорту вітчизня­ної продукції з високим ступенем переробки. Встановлен­ня режиму найбільшого сприяння у торгівлі з країнами-членами СОТ означатиме одночасне поліпшення умов торгівлі з 149 країнами світу, на які припадає понад 95 відсотків світового товарообороту. Застосування механізмів захисту при вирішенні торгових спорів, визначених угода­ми СОТ, дасть змогу зміцнити позиції українських товаро­виробників в антидемпінгових та спеціальних розслідуван­нях, а, отже, запобігти втратам українських товаровироб­ників від застосування до них відповідних заходів з боку інших країн. Вступ України до СОТ суттєво посилить й інструменти правового захисту внутрішнього ринку від неякісних товарів.

Вивчення законодавства України, що регулює зовніш­ньоекономічну діяльність, та відповідних міжнародно-пра­вових актів є важливою складовою підготовки кваліфіко­ваних фахівців у галузі права, економіки, управління тощо, забезпечує оволодіння студентами систематизовани­ми знаннями щодо засад правового регулювання зовніш­ньоекономічних відносин, а також необхідними навичка­ми практичного правозастосування.

У пропонованому навчальному посібнику на основі ана­лізу чинного законодавства України, міжнародно-правових документів, матеріалів правозастосовчої практики висвіт­люються основні інститути законодавства України про зов­нішньоекономічну діяльність як підгалузі господарського законодавства. Виклад матеріалу сприяє закріпленню і розширенню раніше набутих студентами знань із госпо­дарського, цивільного, міжнародного приватного права. Значну увагу приділено проблемним питанням правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності та перспек­тивам розвитку такого регулювання з огляду на євроінтег-раційний стратегічний курс України.

ВГСУ Вищий господарський суд України

ВМД Вантажна митна декларація

ГАТТ Генеральна угода з тарифів та торгівлі 1994 р.

ГАТС Генеральна угода з торгівлі послугами

ГК Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.

ГПК Господарський процесуальний кодекс України

від 6 листопада 1991 р.

ДПА Державна податкова адміністрація України

ЗЕД Зовнішньоекономічна діяльність

ЄС Європейський Союз

МЛС Митний ліцензійний склад

МК Митний кодекс України від 11 липня 2002 р.

МТП Міжнародна Торгова Палата

НБУ Національний банк України

СЕЗ Спеціальна (вільна) економічна зона

СОТ Світова організація торгівлі

ТПП Торгово-промислова палата

ТРІМС Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи

ТРІПС Угода про пов'язані з торгівлею аспекти інтелектуальної власності

УКТЗЕД Українська класифікація товарів зовнішньо­економічної діяльності

УНІДРУА Міжнародний інститут з уніфікації приватного права

УПС Угода про партнерство та співробітництво між

Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р.

ЦК Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.

Розділ І

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

§ 1. Зовнішньоекономічна діяльність як вид господарської діяльності

Важливими проявами економічної самостій­ності України є самостійне здійснення нею керів­ництва зовнішньоекономічною діяльністю, безпо­середня участь у міжнародному поділі праці та розвиток економічного співробітництва з іншими державами на основі принципів заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди (ст. 12 Закону України від 3 серпня 1990 р. «Про економічну са­мостійність України»).

Основним законодавчим актом, який закріп­лює правові засади здійснення зовнішньоекономі­чної діяльності вітчизняними суб'єктами господа­рювання, є Закон України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність». Цей За­кон визначає основні правові та організаційні за­сади здійснення ЗЕД в Україні і спрямований на удосконалення правового регулювання всіх видів ЗЕД, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, надання послуг відповідно до загальновизнаних засад, принципів, норм і правил міжнародної торгівлі та зобов'язань, взятих Україною в рамках міжнародних угод. У Господарському кодексі України від 16 січня 2003 р. загальним положенням про зовнішньоекономічну діяльність присвячена глава 37.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовніш­ньоекономічну діяльність» , зовнішньоекономічна

Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності 7

діяльність визначається як діяльність суб'єктів госпо­дарської діяльності України та іноземних суб'єктів госпо­дарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Це визначення дає уявлення про ознаки ЗЕД:

а) за своєю сутністю вона є господарською діяльністю, тобто «діяльністю суб'єктів господарювання у сфері сус­ пільного виробництва, спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність» (ч. 1

ст. З ГК);

б) ця діяльність побудована на відносинах між суб'єкта­ ми господарювання, що перебувають під юрисдикцією різних держав;

в) вона може здійснюватися як на території України, так і за її межами, як з перетином митного кордону України, так і без такого перетину.

По-іншому визначає ЗЕД ч. 1 ст. 377 ГК-як господарсь­ку діяльність, що в процесі її здійснення потребує перети­нання митного кордону майном та/або робочою силою.

Уявляється, що, визначаючи перетин митного кордону майном та/або робочою силою кваліфікуючою ознакою ЗЕД, законодавець вдався до формального, звуженого підходу до розуміння такої діяльності. На користь цього свідчить наступне:

- згідно з Митним кодексом України переміщуватися через митний кордон, підлягати митному контролю та мит­ному оформленню можуть лише товари та транспортні за­соби¹. Однак предметом зовнішньоекономічної операції можуть виступати і роботи, послуги, об'єкти інтелектуаль-

¹ Відповідно до пп. 39, 40 ст. 1 МК України, товарами є будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транс­портні засоби, за винятком транспортних засобів, що використову­ються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України, транспортними засобами - будь-які засоби авіа­ційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що ви­користовується виключно для перевезення пасажирів і товарів че­рез митний кордон України.

8

Розділ І

ної власності, фінансові активи тощо, про перетин якими митного кордону не може йти мова;

• правовою формою реалізації ЗЕД є зовнішньоеконо­мічний договір (контракт). Міжнародні конвенції, що ре­гулюють міжнародний господарський оборот, зокрема ра­тифіковані Україною Конвенція ООН про договори міжна­родної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 p.), Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974 р.) як єдиний критерій для виз­начення міжнародного характеру договору використову­ють критерій місцезнаходження комерційних підприємств сторін на територіях різних держав (розуміючи під ко­мерційним підприємством постійне місце регулярного здійснення ділових операцій). Вимоги ж фактичного пере­тину предметом договору митного кордону не висувають­ся, оскільки це призвело б до невиправданого виключення окремих угод з міжнародного обороту¹.

• практикою визнана необхідність правових конст­рукцій експорту товарів без фактичного вивезення цих то­варів за межі митної території України та імпорту товарів без їх фактичного ввезення на митну територію України².

Відтак уявляється необхідним коригування позиції ГК щодо визначення ЗЕД.

ЗЕД притаманні загальні ознаки господарської діяль­ності, а саме:

а) виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг відбувається не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб;

¹ Класичним можна вважати такий приклад: продавець, що має комерційне підприємство в державі А, поставив товар до держави Б. Покупець відмовився від товару, після чого продавець продав товар іншому покупцю, комерційне підприємство якого знаходить­ ся в державі С. Усі дії, пов'язані з другою купівлею-продажем, мали місце на території держави Б: товар вже знаходився у цій державі, договір укладений і товар переданий у тій самій державі (Междуна­ родное частное право. Учебник. / Под ред. Г. К. Дмитриевой. - М.: «Проспект», 2000. - С. 339).

² Відповідні зміни до абзаців 10 та 14 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», які визначають поняття експор­ ту та імпорту товарів, внесені Законом України №335-XIV від 22 грудня 1998 р.

Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності 9

б) діяльність виконується на професійних засадах спе­ ціальними суб'єктами - суб'єктами господарювання;

в) результати такої діяльності реалізуються за плату, тобто функціонують як товар;

г) поєднання приватних інтересів виробника та пуб­ лічних інтересів. При цьому публічними інтересами є відображені в праві згармонізовані, збалансовані певним чином інтереси держави як організації політичної вла­ ди, а також інтереси всього суспільства, значної його ча­ стини, в т. ч. територіальних громад, соціальних груп, особливо тих з них, які власними силами за допомогою правових засобів не спроможні захистити свої інтереси і тому потребують державної підтримки, за відсутності якої велика ймовірність виникнення кризових явищ у суспільстві¹.

Наявність перерахованих ознак визначає належність відносин у сфері ЗЕД до господарських відносин, що ста­новлять предмет господарського права як комплексної га­лузі права, норми якої регулюють відносини з приводу без­посереднього здійснення господарської діяльності та/або керівництва нею. Відтак поняттям зовнішньоекономічної діяльності не охоплюються:

• відносини міждержавного співробітництва, які є пред­метом міжнародного публічного права;

• майнові та особисті немайнові відносини за участю іноземних громадян, спрямовані на задоволення їх особис­тих, сімейних тощо інтересів, які є предметом міжнарод­ного приватного права.

Належність зовнішньоекономічних відносин до госпо­дарських визначає і методологію регулювання цих відно­син. У господарському праві як комплексній галузі права загалом (а відтак і щодо ЗЕД) діють три основні методи пра­вового регулювання²:

¹ Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення. - К., Атіка, 2003. - С 23.

² Щербина В. С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2005.-С.17.

10

Розділ І

а) метод автономних рішень суб'єктів господарюван­ ня, який ґрунтується на тому, що ці суб'єкти мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не су­ перечать законодавству України (добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності і зовнішньоекономічні операції, окрім заборонених законом; укладати зовнішньо­ економічні договори та визначати зобов'язання за ними в межах законодавства тощо);

б) метод владних приписів, згідно з яким діяльність суб'єктів господарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством (як- от: необхідність отримання експортних або імпортних ліцензій у випадках, передбачених законом, дотримання порядку розрахунків в іноземній валюті, дотримання по­ рядку та строків проведення окремих видів зовнішньоеко­ номічних операцій - товарообмінних (бартерних) та опе­ рацій з давальницькою сировиною тощо);

в) метод рекомендацій, згідно з яким держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом реко­ мендованих моделей відповідних правовідносин (так, ре­ комендаційною є постанова Кабінету Міністрів України і НБУ від 21 червня 1995 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і ти­ пові форми захисних застережень до зовнішньоекономіч­ них договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»).

Хоч у господарсько-правовій літературі наявні й інші точки зору щодо питання методів господарського права¹, кожна з них вказує на притаманне регулюванню госпо­дарських (а відтак - і зовнішньоекономічних) відносин комплексне застосування приватноправових та публічно-правових елементів такого регулювання. Завдяки цьому до­сягається баланс приватних інтересів суб'єктів ЗЕД та пуб­лічних інтересів у сфері зовнішньоекономічних відносин, серед яких можна вирізнити:

¹ Див. напр.: Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В. К Ма-мутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - С. 28-31.

Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності 11

а) інтереси певних частин суспільства, соціальних груп (як-от: вітчизняні виробники певних товарів, інвестори та реципієнти інвестицій, споживачі тощо), які потребують державної підтримки;

б) національні інтереси України, пріоритети яких виз­ начає ст. 6 Закону України від 19 червня 2003 р. «Про ос­ нови національної безпеки України» (серед таких пріори­ тетів: створення конкурентоспроможної, соціально орієн­ тованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення; збережен­ ня та зміцнення науково-технологічного потенціалу, ут­ вердження інноваційної моделі розвитку; забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього при­ родного середовища та раціональне використання природ­ них ресурсів; інтеграція України в європейський політич­ ний, економічний, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір; розвиток рівноправних взаємовигід­ них відносин з іншими державами світу в інтересах Ук­ раїни);

в) інтереси наддержавних утворень, міжнародних організацій (як-от: ЄС, СОТ, Світовий банк тощо), які Ук­ раїна має враховувати з огляду на обраний нею стратегіч­ ний курс на європейську інтеграцію та узяті міжнародні зобов'язання.