- •Опорний конспект лекцій з дисципліни «психологія і педагогіка»
- •Тема 1. Теоретичні основи психології та педагогіки
- •Психологія як наука про людину, її світ і діяльність.
- •Предмет, етапи історичного розвитку та основні напрямки вивчення психології.
- •Галузі і міжпредметні зв′язки науки.
- •Педагогіка як наука про навчання і виховання людини.
- •Становлення і розвиток педагогіки.
- •Основні методи навчання, виховання та самовиховання.
- •Тема 2. Психолого–педагогічні умови формування особистості.
- •Індивід, суб’єкт, індивідуальність, особистість, універсум.
- •Вікові та сензитивні періоди розвитку людини.
- •Вплив спадковості, середовища і виховання на розвиток особистості.
- •Зміст і завдання сучасної освіти, процесів навчання та учіння.
- •Тема 3. Соціокультурне середовище особистості.
- •Спілкування, діяльність, поведінка і вчинки як основні носії культури.
- •Психологія життя
- •Сенс життя, життєвий шлях і вчинки особистості.
- •Ментальність та менталітет нації.
- •Поняття екзистенційної кризи, вакууму.
- •Кодекс цінностей сучасного виховання в Україні
- •Ціннісні засади української родини
- •Тема 4. Психологія я-концепції та механізми психологічного захисту
- •«Я» як наукова проблема психології.
- •Поняття про самосвідомість та я-концепцію особистост
- •Структурні компоненти я-концепції.
- •Самооцінка особистості та її види.
- •Адаптація людини в соціумі.
- •Механізми психологічного захисту.
- •Тема 5. Соціально – психологічна структура особистості.
- •Психічні процеси особистості, їх види та розвиток.
- •Характеристика психічних властивостей особистості.
- •Співвідношення темпераментів з типами нервової системи і психічними реакціями
- •Види психічних станів людини.
- •Соціальна неповторність особистості у ролях, позиціях, статусах і установках.
- •Сутність і структура світогляду людини.
- •Поняття соціалізації особистості.
- •7. Фактори, ефекти, механізми та засоби соціалізації.
- •Тема 6. Міжособистісні стосунки. Спілкування
- •Спілкування: види, рівні, засоби, сторони та функції.
- •Психологічні механізми взаєморозуміння в спілкуванні.
- •Невербальна комунікація та її види.
- •Комунікація у просторі міжособистісної взаємодії.
- •Поняття про психологічну сумісність.
- •Тема 7. Особистість і діяльність
- •Джерела активності людини.
- •Поняття про потреби, їх сутнісний зміст та класифікація.
- •Мотиви та мотивація в діяльності людини.
- •Професіограма та психограма спеціаліста.
- •Норми і цінності в діяльності людини.
- •Кар’єра особистості, її атрибути та етапи просування.
- •Тема 8. Соціальна зрілість: стратегія життєвчиняння.
- •Рівень домагань особистості у досягненні успіху.
- •Лідерство як психологічний феномен.
- •Складові творення привабливого іміджу ділової людини.
- •4. Інтелект, моральність та творчість у професійній діяльності
- •Характеристика самоактуалізованої особистості.
Педагогіка як наука про навчання і виховання людини.
Педагогіка є комплексною наукою, яка об'єднує, синтезує дані природничих і суспільних наук, що стосуються процесів виховання, навчання і розвитку особистості.
Педагогіка — сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
Термін «педагогіка» походить від давньогрецьких слів дитя і веду. У Давніх Вавилоні, Єгипті, Сирії «пайдагогос», тобто вчителями-вихователями найчастіше були жерці, а в Давній Греції — найрозумніші, найталановитіші вільнонаймані громадяни. їх називали «педононами», «педотрибами»,«дидаскалами», «педагогами». У Давньому Римі цю роботу доручали найосвіченішим державним чиновникам, які багато мандрували, знали іноземні мови, культуру і звичаї різних народів. Так, в історії залишилось ім'я Марка Фабія Квінтіліана (прибл. 35—96), який відкрив у Римі власну риторичну школу, де навчав ораторському мистецтву. Згодом ця школа стала державною, а Квінті-ліану вперше було призначено платню з імператорської скарбниці.
В епоху середновіччя педагогічна діяльність була переважно справою священиків, ченців. У міських школах та університетах могли викладати і люди, які не мали духовного сану.
«Майстрами» називали педагогів у Давньоруській державі. Спеціальних навчальних закладів для підготовки вчителів не існувало. Ними були і дяки з піддячими, і священики, і мандрівні дидаскали — «школярі-книжники».
Навчально-виховна діяльність, яка здійснюється у суспільстві на всіх етапах його історичного розвитку, і є предметом педагогіки як науки.
До основних категорій педагогіки належать «виховання», «освіта» й «навчання».
Виховання — цілеспрямований та організований процес формування особистості
У педагогіці поняття «виховання» вживають у широкому соціальному, в широкому педагогічному, вузькому педагогічному та в гранично вузькому педагогічному значеннях.
Виховання в широкому соціальному значенні охоплює весь процес формування особистості, що відбувається під впливом навколишнього середовища, життєвих обставин, умов суспільного ладу. Стверджуючи «виховує життя», мають на увазі саме цей зміст поняття виховання. Оскільки дійсність нерідко буває суперечливою і конфліктною, особистість може не тільки формуватися під впливом середовища, а й деформуватися під впливом антисоціальних явищ, чи, навпаки, загартовуватись у боротьбі з труднощами, виховувати в собі стійкість у несприятливих зовнішніх обставинах.
Виховання в широкому педагогічному значенні полягає у формуванні особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яка базується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.
Виховання у вузькому педагогічному значенні — цілеспрямована виховна діяльність педагога з метою досягнення конкретної мети в колективі учнів (наприклад, виховання здорової громадської думки).
Виховання у гранично вузькому значенні розглядається як організований процес взаємодії вихователя і вихованця, спрямований на формування певних якостей особистості, на управління її розвитком.
Навчання — цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички.