Співвідношення темпераментів з типами нервової системи і психічними реакціями

Характеристи-ка нервових процесів	Типи нервової системи
	І	II	III	IV
Темперамент	Сангвінік	Холерик	Флегматик	Меланхолік
Сила	Сильний	Сильний	Сильний	Сильний
Врівнова-женість	Врівнова-жений	Врівнова-жений	Врівноважений	Неврівноважений
Рухливість	Рухливий	Рухливий	Інертний	Рухливий або інертний
Швидкість реакції	Швидкий	Швидкий	Повільний	Повільний
Сила реакції	Помірний	Надмірний	Сильний	Слабкий

Характер в своєму формуванні, розвитку та функціонуванні тісно пов'язаний з темпераментом, який є динамічним боком характеру.

Характер (від грец. — обрізування, карбування, прикмета) — це сукупність стійких рис особистості, що визначають ставлення людини до інших, до роботи, яку вона виконує. Характер виявляється в діяль­ності, тобто в особливостях діяльності, якими людина переважно займається, та спілкуванні — манері поведінки, способах реагування на дії і вчинки людей.

Знаючи характер людини, можна передбачити, як вона буде поводи­тись за тих чи інших обставин. Самоусвідомлююча людина може зро­бити свій характер більш витонченим. Недаремно, в народі говорять: посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю.

Найважливішими моментами у формуванні характеру є ставлення до природи, культури, суспільства, своєї справи, іншої людини та до самої себе. В характері людини закладена програма типової поведінки у типових обставинах. Тим часом характер — прижиттєве надбання осо­бистості, її внутрішній портрет, в якому відбивається суть особистості.

Серед основних рис особистості, що складають характер, виділяють такі:

1. Властивості особистості, які визначають вчинки людини у виборі мети діяльності (наприклад, раціональність).

2. Риси, що відносяться до дій, спрямованих на досягнення цілей (наприклад, наполегливість, цілеспрямованість тощо).

3. Інструментальні риси, безпосередньо пов'язані з темпераментом (стриманість — імпульсивність, спокійність-тривожність тощо).

У науковій літературі сформовано ряд загальних ідей, що лежать в основі типологій характеру. Наведемо основні з них:

1. Характер людини формується досить рано в онтогенезі і протягом всього життя виявляє себе як більш або менш стійкий.

2. Ті сполучення особистісних рис, що входять в характер людини, не є випадковими. Вони утворюють чітко розрізнені типи, які дозволяють будувати типологію характерів.

3. Переважна більшість людей відповідно до цієї типології може бути розділена на групи.

Згідно з концепцією Е. Кречмера існує три основних типи організації тіла — астенічний, атлетичний, пік­нічний. Кожен із них учений поєднав з особливим ти­пом характеру.

Астенічний (грец.asthenik — безсилий, кволий, млявий) тип. На вигляд астенік — худорлява людина з вузькими плечима, тонкими руками, слаборозвиненими м'язами. Такому типу будови тіла відповідає і тип темпераменту — шизотимік (грец.schizo — розділяю, розсікаю), для якого властиві такі риси характеру, як аристократичність, егоїстичність, невміння знаходити спільну мову з іншими людьми, схильність до відлюдькуватості тощо.

Атлетичний (грец. atletes — борець) тип. У такої людини сильно розвинута грудна клітка і мускулатура, широкі плечі, вона висока чи середня на зріст. Цьому типу будови тіла відповідає тип темпераменту — іксотимік (рівний, однаковий), який характеризується стриманістю жестів і міміки, схильністю до незмінної, спокійної ситуації тощо.

Пікнічний (грец. pyknos— міцний, кремезний) тип. Людина з такою будовою тіла схильна до повноти, має коротку шию і середній зріст. Пікнічному типу від­повідає тип темпераменту — циклотимік (грец.kikloeides — колоподібний, круглий), якому властиві енергій­ність, комунікабельність, схильність до гумору тощо.

В. Шелдон виокремив три первинні компоненти статури — ендоморфний (грец. endon — все­редині, morphe — форма), мезоморфний (грец. mesos — се­редній, проміжний), ектоморфний (грец. ektos — ззовні).

Російський учений Р.С. Немов у своєму підручнику виклав типологію характерів, яку запропонував німецький вчений К. Леонгард:

1. Гіпертивний тип. Цей тип характеризується надзвичайною кон-тактністю, виразністю жестів, міміки, пантоміміки. Він часто спонтанно відхиляється від початкової теми розмови. У такої людини часто вини­кають епізодичні конфлікти з іншими людьми через недосить серйозне ставлення до своїх службових та сімейних обов'язків. Серед позитивних рис слід відзначити енергійність, оптимізм, ініціативність. Разом з тим їм притаманна легковажність, схильність до аморальних вчинків, підвищена роздратованість. Вони важко переносять умови жорсткої дисципліни, монотонну діяльність, змушену самітність.

2. Дистимний тип. Цей тип характеризує низька контактність, домі­нуючі песимістичні настрої. Такі люди рідко вступають в конфлікти з оточуючими, ведуть самотній спосіб життя. Вони високо цінують тих, хто з ними дружить і готові їм підкорятися. Їм притаманні як серйозність, добросовісність, загострене почуття справедливості, так і пасивність, повільність мислення, індивідуалізм.

3. Циклоїдний тип. Йому притаманні часті періодичні зміни настрою, в результаті чого так же часто змінюється їх манера спілкування з оточуючими людьми.

4. Збуджувальний тип. Цьому типу притаманна низька контактність у спілкуванні, повільність вербальних та невербальних реакцій. Нерідко вони схильні до конфліктів, у яких самі є активною стороною. їм важко ужитися в колективі. В емоційно спокійному стані люди даного типу час­то добросовісні, акуратні, люблять тварин і маленьких дітей. Однак в стані емоційного збудження вони бувають роздратованими, часто не конт­ролюють свою поведінку.

5. Уповільнений тип. Його характеризують помірна комунікабель­ність, занудливість. В конфліктах, як правило, виступає ініціатором, активною стороною. Прагне досягти високих показників у будь-якій справі, має підвищені вимоги до себе. Особливо чутливий до соціальної справедливості. Іноді надмірно вимогливий до близьких людей та підлеглих на роботі.

6. Педантичний тип. У конфлікти вступає рідко, виступаючи в них пасивною стороною. На службі веде себе як бюрократ, ставлячи надмірні формальні вимоги до оточуючих. Разом з тим при необхідності посту­пається лідерством на користь інших. Його позитивні риси: добросо­вісність, акуратність, надійність в справах, а негативні: формалізм, занудливість.

7. Тривожний тип. Людям цього типу притаманна низька контакт­ність, невпевненість у собі. Вони рідко вступають в конфлікти з ото­чуючими, відіграють в них пасивну роль, в конфліктних ситуаціях шукають підтримку.

8. Емотивний тип. Люди цього типу віддають перевагу спілкуванню вузькому колі. Рідко самі вступають в конфлікти, відіграючи в них пасивну роль. Образи носять в собі, не показують назовні. Їм притаманні співчутливість, загострене почуття відповідальності.

9. Демонстративний тип. Цей тип людей характеризується легкістю встановлення контактів, прагненням до лідерства, жагою влади. Такі дратують оточуючих самовпевненістю, систематично самі провокують конфлікти, але при цьому активно захищаються. їм притаманні артистичність, неординарність мислення і вчинків. Негативними рисами є егоїзм, лицемірство.

10. Екзальтований тип. Йому властиві висока контактність, влюбчивість. Такі люди часто сперечаються, але не доводять справу до відкритих конфліктів. Люди такого типу альтруїстичні.

11. Екстравертований тип. Люди такого типу надзвичайно контактні, мають багато друзів. Рідко вступають в конфлікти. В спілкуванні пере­вагу віддають підкоренню. Вони завжди готові вислухати іншого, вико­нати їх прохання, але разом з тим їм притаманна легковажність, необдума­ність вчинків.

12. Інтравертований тип. Характеризується надзвичайно низькою контактністю, схильністю до філософствування. Люди такого типу люб­лять самотність; рідко вступають в конфлікти. Їм притаманна стрима­ність, наявність твердих переконань, принциповість.

Характер людини найкраще виявляється в життєво значних ситуаціях, оскільки він тісно пов'язаний з її потребами та інтересами.

Список використаної літератури:

1. Дубравська Д.М. Основи психології: Навч. Посібник. – Львів: Світ, 2001. – С. 227–232.

2. Загальна психологія; Підруч. для студентів виш. навч. закладів. / С.Д. Максименко, В. О. Зайчук, В. В. Клименко, В. О. Соловієнко. За загальною редакцією акад. С. Д. Максименка — К.: Форум. 2000. — С. 243–245.

3. Зейгарник Б.В. Теория личности в зарубежной психологии.— М., 1982, С. 30–34.

4. Кузнецова Т.В. Основи психологічних та педагогічних знань. Метод, розробка.— К.: МЛУП, 1997, С. 20.

5. Немов В.С. Психология. В трех книгах. Книга 1.— М, 1998, С. 379–407.

6. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – 4-е видання, Стереотип. – К.: Либідь, 1999. – С. 196–205, 210–212.

7. М'ясоїд П.А. Загальна психологія. – К.: Вища школа, 1998. – С. 397–452.

8. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 1999. – С. 373–380.

9. Русинка І.І. Психологія: Навч. посіб. — К.: Знання, 2007. — С. 244–245.

10. Цибульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія / Курс лекцій. – К.: Наукова думка. – 2000. – С. 158–179.

11. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. – К.: Вища школа, 1982. – С. 214.